Ухвала суду № 81837573, 08.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/120/19 Справа № 712/81/18 Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Головуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Биби Ю. В. Поєдинка І. А., Ятченка М. О. , Довженко Т.В., з участю прокурораЛенкової Н.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Хоміка С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника Хоміка С.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 червня 2018 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мінгечаур, Азербайджан, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , останній раз судимого вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.02.2006 за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 06.02.2009 на підставі ЗУ «Про амністію» з невідбутим строком 1 рік 8 місяців 22 дні,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 вирішено рахувати з 08.06.2018, зарахувавши в строк покарання термін його попереднього ув`язнення з 10.08.2017 по 07.06.2018.

В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів,

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він, 09.08.2017 приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , під час раптово виниклого конфлікту з своїм рідним братом ОСОБА_2 , на грунті особистих неприязних відносин з метою помсти за словесну образу, умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, за допомогою кухонного ножа заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді, згідно висновку експерта № 03-01/709 судово-медичної експертизи від 19.08.2017, проникаючого ножового поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею та в своєму перебігу призвело до поліорганної недостатності та настання смерті останнього. Між отриманими ушкодженнями та настанням смерті мається прямий причинний зв`язок.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить закрити провадження щодо останнього в зв`язку з недоведеністю участі у вчиненні кримінального правопорушення.

Апелянт зазначає, що судом безпідставно в обвинувальному вироку в підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення здійснено посилання на показання потерпілої та висновки експертиз, оскільки потерпіла в судовому засіданні показала, що не бачила, хто наніс тілесні ушкодження її сину, а жодна з проведених експертиз в кримінальному провадженні не стверджує, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 були нанесені саме обвинуваченим ОСОБА_1

Звертає увагу на те, що в судовому засіданні обвинувачений категорично заперечував свою причетність до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , а судом першої інстанції не спростовано твердження останнього про те, що ОСОБА_2 прийшов в квартиру з пораненнями, які можливо були нанесенні йому біля будинку.

Будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явилась потерпіла ОСОБА_5 , що, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду по суті апеляційних вимог сторони захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Хоміка С.Г. про задоволення апеляційних вимог сторони захисту в повному обсязі та наявність підстав для закриття провадження в справі, міркування прокурора про законність, та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника, останнє слово обвинуваченого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Хоміка С.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 до задоволення не належить.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення в даному кримінальному провадженні вказані вимоги закону були належним чином дотримані.

Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам провадження, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.

В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та від дачі показань відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї винуватості у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст. 121 КК України, його вина у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні судом першої інстанції та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, покараннями потерпілої ОСОБА_5 , безпосередньо даними нею суду перешої інстанції про те, що 09.08.2017 її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися додому на підпитку. У ОСОБА_2 не було будь-яких поранень. Через деякий час ОСОБА_1 пішов за пивом, а ОСОБА_2 залишився вдома. Повернувшись додому ОСОБА_1 почав спілкуватись з ОСОБА_2 , а згодом вона почула гуркіт біля туалету. Прийшовши до них, вона почала відтягувати ОСОБА_2 і, включивши світло, побачила в правій руці ОСОБА_1 кухонний ніж, а у ОСОБА_2 кров. В крові також було і ліжко. Вона викликала Швидку допомогу, яка приїхала через 10 хвилин. ОСОБА_2 був поранений в спину справа в область грудей, він не міг піднятися. Коли вона попросила ОСОБА_1 кинути ніж, він встромив його у двері. ОСОБА_1 запитував у ОСОБА_2 : «покажи, де я тебе поцарапав». Разом зі Швидкою допомогою приїхали працівники поліції.

Даними протоколу огляду місця події від 09.08.2017 з фототаблицями до нього, про те, що в квартирі АДРЕСА_2 виявлено та вилучено, зокрема, сліди бурого кольору, кухонний ніж, постільну білизну зі слідами бурого кольору, шорти чоловічі чорного кольору.

Вилучені в квартирі АДРЕСА_2 речі оглянуті в присутності понятих, що зафіксовано в протоколом огляду предмету від 10.08.2017, а, в подальшому, постановою від 14.08.2017 визнані речовими доказами та приєднані до провадження.

В ході слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_5 , остання розказала та показала на місці про обставини, що мали місце 09.08.2017 близько 22 год. 30 хв. за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Крім того, ОСОБА_5 впізнала ніж під № 2, яим були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_2 ОСОБА_1 , що зафіксовано протоколом пред`явлення речей для впізнання.

Відповідно до висновку експерта № 05-5-06/154 від 01.09.2017, антиген В, виявлений в слідах крові на клинку ножа може походити від чоловіка з групою крові В(ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. Походження крові від потерпілого ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1 не виключається.

Згідно даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 (висновок експерта № 03-01/709 від 19.08.2017), причиною смерті ОСОБА_2 є проникаюче ножове поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені, яке супроводжувалось масивною внутрішньою кровотечею та в своєму перебігу привело до поліорганної недостатності. Дані експертизи трупа та дані медичної картки дають підставу вважати, що у ОСОБА_2 мали місце наступні ушкодження: проникаюча в праву плевральну порожнину рана на задній поверхні грудної клітини праворуч, ушкодження правої легені та крайове пошкодження 10-го ребра справа. Вказані ушкодження виникли від дії якогось плаского колюче-ріжучого знаряддя, яким міг бути ніж. Час виникнення виявлених ушкоджень може відповідати 09.08.2017. Між отриманими ушкодженнями та настанням смерті мається прямий причинний зв`язок.

За висновком експерта №100 МК від 11.10.2017, ушкодження на шкіряному клапті є колото-різаним і найбільш ймовірно виникло від дії якогось знаряддя, що володіє властивостями плаского колюче-ріжучого і має гостру ріжучу кромку (лезо) та обух товщиною близько 1-1,5 мм з добре враженими ребрами. Можливість виникнення ушкодження на шкіряному клапті внаслідок дії клинка ножа, наданого на експертизу не виключається.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 254 від 06.10.2017, ОСОБА_1 хронічними психічними захворюваннями, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Як раніше, так і на теперішній час виявляє психічні й поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. Під час інкримінованого діяння, як і на теперішній час, ОСОБА_1 міг та може усвідомлювати свої дії і керувати ними та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вищенаведеними доказами в їх сукупності та обставинами, що ними підтверджуються, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за фактичних обставин, встановлених судом, є доведеною поза розумним сумнівом.

Колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 як умисне нанесення тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, оскільки цілеспрямованість та характер його дій, а саме нанесення ним удару ножем в грудну клітину, свідчить про направленість його умислу на вчинення дій, що охоплюються диспозицією ч. 2 ст. 121 КК України.

В апеляційній скарзі сторона захисту висловлює доводи, які відповідають лінії захисту, обраній в суді першої інстанції, що були судом першої інстанції ретельно перевірені та ґрунтовно відкинуті як неспроможні.

Зокрема, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта щодо невірно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин провадження, з огляду на наступне.

Як вбачається з позиції сторони захисту, будь-якого відношення ОСОБА_1 до заподіяння інкримінованих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не має, оскільки останній прийшов до квартири вже з пораненням, яке, можливо, йому було заподіяно біля будинку.

Разом з цим, наведені посилання не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, тому розцінюються як спосіб захисту, спрямований на уникнення відповідальності за скоєний злочин і спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою.

Так, судом першої інстанції інстанції встановлено, що знайшло своє об`єктивне підтвердження і в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , у визначений час та дату, перебувавав в стані алкогольного сп`яніння по місцю свого проживання, де на той момент були присутні лише він, загиблий ОСОБА_2 та їх матір ОСОБА_5 Під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_2 , який виник на грунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_1 кухонним ножем заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, заподіяння якого, як це вбачається з висновку експерта № 03-01/709 від 19.08.2017, перебуває в прямому причинному зв`язку зі смертю потерпілого.

При цьому, потерпіла ОСОБА_5 , яка хоч і не була безпосереднім очевидцем нанесення ОСОБА_2 тілесного ушкодження, в ході її допиту судом першої інстанції показала, що бачила у останнього кров, а в руці у ОСОБА_1 - кухонний ніж, який він в подальшому встромим у двері. Наведеними показаннями спростовуються твердження сторони захисту про те, що ножове поранення ОСОБА_2 було заподіяно не ОСОБА_1

Щодо посилань апелянта на те, що ОСОБА_2 09.08.2017 повернувся додому вже з ножовим пораненням, яке, ймовірно, було заподіяно біля будинку, то вони також спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка зазначала про те, що 09.08.2017, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися додому, у останнього будь-яких поранень не було.

Крім того, потерпіла ОСОБА_5 в ході пред`явлення їй речей для впізнання, вказала на ніж, вилучений 09.08.2017 в ході огляду місця події - квартири АДРЕСА_2 , як на кухонний ніж, який використовувався у них в побуті і яким було заподіяно тілесне ушкодження ОСОБА_2 Відповідно до висновку експерта № 05-5-06/154 від 01.09.2017, походження крові на ножі від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не виключається. Також, за змістом висновку експерта №100 МК від 11.10.2017, ушкодження на шкіряному клапті з ушитої рани зі спини ОСОБА_2 є колото-різаним, можливість його виникнення внаслідок дії клинка ножа, наданого на експертизу не виключається.

Наведеним цілком спростовуються посилання сторони захисту на спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_2 іншою особою біля будинку по місцю проживання. Даних про те, що до помешкання ОСОБА_6 , в тому числі до кухонного ножа, яким було нанесене тілесне ушкодження і який використовувався в побуті останніми, мали доступ сторонні особи, стороною захисту на доведено і в провадженні не здобуто.

Що стосується призначеного судом першої інстанції ОСОБА_1 покарання, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, на виконання вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винуватого, який раніше судимий, по місцю проживання характеризується негативно, на спеціальних обліках не перебуває, при невстановленні обставин, що пом`якшують покарання та наявності обставини, що його обтяжує – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, і обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставин для пом`якшення призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання, в тому числі із застосуванням положень ст.ст. 69, 69-1 КК України, на думку колегії суддів, призначене обвинуваченому покарання у визначених межах відповідає загальним засадам призначення покарання, його меті, та не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Даних щодо неможливості обвинуваченим ОСОБА_1 відбувати покарання у виді позбавлення волі не встановлено та матеріали провадження не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що вирок районного суду щодо ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, за відсутністю підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для його скасування чи зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 1 ч.1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 07 червня 2018 року щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Хоміка С.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців, а засудженим ОСОБА_1 – в той самий строк, з моменту отримання її копії, в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.

Головуючий :

Судді :