Рішення № 81833309, 07.05.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13306/18

Провадження № 2/638/624/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Подосокорської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» суму заподіяних збитків у розмірі 49 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.09.2016 року близько 12 год. 40 хв. в м.Харкові на регульованому перехресті проїзних частин пр.Науки та вул.Мінської водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Daewoo Sens реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись по пр.Науки зі сторони вул.Новгородської, здійснюючи маневр розвороту на перехресті з вул.Мінською, не надавши при цьому дорогу автомобілю Toyota Land Cruiser Prado реєстраційний номер НОМЕР_2 , створив небезпеку для подальшого руху водію зустрічного автомобіля ОСОБА_1 , який рухався по пр.Науки зі сторони вул.От.Яроша в напрямку вул.Новгородської, та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Land Cruiser Prado під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок дорожньо-транспортний пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення №638/15563/16-ц призначено додаткову комплексну фоноскопічну, фототехнічну, відеотехнічну та автотехнічну екпертизу. Відповідно до якої, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху, дії останнього змушували ОСОБА_1 застосувати заходи для уникнення дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.3, 12.4, 12.9б Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів засобів зі страховою компанією ТДВ СК «Альфа-гарант» - №АЕ/63339773 від 23.10.2015 року. Позивач, як володілець автомобілю разом з дідусем ОСОБА_3 , як власником автомобіля, звернулися своєчасно до страхової компанії з заявою про страхової випадок та проведення дослідження про встановлення завданого матеріального збитку. За замовленням у присутності відповідача ОСОБА_2 16.09.2016 року оцінювачем ФОП ОСОБА_4 проведено огляд транспортного засобу Toyota Land Cruiser Prado та складено відповідний протокол. Позивачем замовлено проведення оцінки транспортного засобу та визначення заподіяної шкоди ОСОБА_4 , оскільки страхова компанія ТДВ СК «Альфа-Гарант» відмовилася встановлювати заподіяну шкоду до вирішення справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до звіту №125/09/16 від 16.09.2016 дійсна ринкова вартість зазначеного автомобілю складає 1 135 650 грн, вартість відновлюваного ремонту 300154, 13 грн, витрати товарної вартості - 39 484, 61 грн, вартість матеріального збитку складає 339 638,74 грн. Зазначена складова збитку, як втрата товарної вартості (ВТВ) за умовами договору страхування страховиком не відшкодовується. Позивач вважає, що з урахуванням конкретної дорожньої ситуації і характеру допущених порушень вина водія ОСОБА_2 , складає 60%, а ОСОБА_1 . - 40%. ОСОБА_2 добровільно відшкодовано шкоду у розмірі 60 000 грн, а відтак необхідно стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн. Оскільки, після отримання постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.04.2018 року у праві про адміністративне правопорушення позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування в межах ліміту, але у виплаті відмовлено.

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, представники позивача та третьої особи надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у відзиві зазначив, що позовні вимоги незаконні та необґрунтовані, оскільки постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.04.2018 року не встановлена вина учасника ДТП та закрито провадження за закінченням терміну притягнення до адміністративної відповідальності. Страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Заяву про виплату страхового відшкодування подано майже через 2 роки після настання дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.04.2018 року закрито провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Питання винуватості учасників ДТП судом не вирішувалось. Згідно копії постанови по справі № №638/15563/16-П, копії схеми ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення №098805 та №916308 - ОСОБА_1 06.09.2016 року о 12 годині 40 хвилин у місті Харкові на перехресті пр-т. Науки та вул. Мінська, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO здійснив рух на сигнал світлофора, що забороняє рух (жовтий), сталось зіткнення з транспортним засобом DAEWOO. ОСОБА_2 06.09.2016 року о 12 годині 40 хвилин у місті Харкові на перехресті пр-т. Науки та вул. Мінська, керував автомобілем DAEWOO здійснюючи розворот при зеленому сигналі основного світлофора не надав дорогу автомобілю LAND CRUISER PRADO, який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортний пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до висновку додаткової судової комплексної автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису №21472/23695/23695, складеного 20.12.2017 року, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля DAEWOO SENS ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України; в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля DAEWOO SENS ОСОБА_2 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія автомобіля DAEWOO SENS ОСОБА_2 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля DAEWOO SENS ОСОБА_2 своїми діями, а саме здійсненням маневру лівого повороту, не надавши при цьому дорогу автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO, створив небезпеку для подальшого руху водію зустрічного автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO ОСОБА_1 Дії водія автомобіля DAEWOO SENS ОСОБА_2 змушували водія автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO ОСОБА_1 застосувати заходи для уникнення дорожньо-транспортної пригоди. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимогами п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. Дії водія TOYOTA LAND CRUISER PRADO ОСОБА_1 в даній дорожньо-транспортній ситуації не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до звіту №125/09/16 від 16.09.2016 дійсна ринкова вартість зазначеного автомобілю складає 1 135 650 грн, вартість відновлюваного ремонту 300154, 13 грн, витрати товарної вартості - 39 484, 61 грн, вартість матеріального збитку складає 339 638,74 грн.

11.06.2018 року ОСОБА_3 , як власник автомобіля, звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» за виплатою страхового відшкодування. Листом від 18.06.2018 року останньому відмовлено виплаті страхового відшкодування, оскільки вина водія ОСОБА_2 не встановлена та заява не подана впродовж одного року з моменту скоєння ДТП.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 982 ЦК України визначено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України визначено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

З наведеного вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, що сталась 06.09.2016 року близько 12 год. 40 хв. між автомобілем Daewoo Sens реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілем Toyota Land Cruiser Prado реєстраційний номер НОМЕР_2 є страховим випадком в розумінні ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ст. 22.1. вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому статтею 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці першому пункту 4 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Абзацом четвертим вищевказаного пункту постанови роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК (редакція Закону 2004 року) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Суд приймає за належний доказ висновок експерта № 21472/23695/23696.ю яким встановлено порушення водіями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що стало причиною дорожньо-транспортної пригода.

А відтак, суд відхиляє твердження представника відповідача вина у вчиненні ДТП не встановлена вироком у кримінальній справі чи постановою про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Згідно ч. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Франшиза у розмірі 1000 грн сторонами не оспорюється.

Стосовно звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування протягом року з дня скоєння ДТП суд зазначає наступне.

Дорожньо-транспортна пригода сталася 06.09.2016 року, проте лише 17.04.2018 року розглянута справа про притягнення до адміністративної відповідальності учасників ДТП, а відтак позивач не мав можливості подати усі необхідні документи (в тому числі і постанову суду із встановленням винуватості особи).

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 49 000 грн підлягають задоволенню.

Разом з тим, витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ст..133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, тому на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Між позивачем та адвокатом укладено договір про надання правової допомоги, проте представник позивач приймала участь лише у двох судових засідання, в котрих вирішувались клопотання до початку розгляду справи по суті, а відтак представництво в суді (в розрахунку 4000 грн) не представляло значної складності.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача документально підтверджена сплачена сума судового збору.

Керуючись ст.ст. 979,982988,990 Цивільного кодексу України, ст..ст. 5,6,9,12,36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму заподіяних збитків у розмірі 49 000 (сорок дев`ять тисяч) грн.

Стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6300 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий