Рішення № 81827146, 15.05.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/3256/17

2-а/465/116/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.05.2019 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Школьніковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс» до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення органу владних повноважень і зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №629 від 30.06.2016 року в частині вилучення із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд павільйону за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 (п.25 Додатку 1-В до ухвали міської ради №629 від 30.06.2016 року), зобов`язання Львівської міської ради внести зміни до ухвали №4527 від 23.04.2015 року в частині зміни власника тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 з ТзОВ «Західуніверсал плюс» на ТзОВ «Галторг-сервіс» та укласти з ТзОВ «Галторг-сервіс» договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 на умовах типових договорів.

Судом за результатами розгляду заяви позивача здійснено заміну відповідача щодо вимоги про зобов`язання укласти з ТзОВ «Галторг-сервіс» договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 на умовах типових договорів з неналежного - Львівської міської ради на належного - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Крім того, з врахуванням заміни неналежного відповідача щодо частини вимог, позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яку прийнято судом. Остаточно позивач просив визнати протиправними та скасувати ухвалу Львівської міської ради №629 від 30.06.2016 року в частині вилучення із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд павільйону за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 (п.25 Додатку 1-В до ухвали міської ради №629 від 30.06.2016 року); зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали №1568 від 02.03.2017 року шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м.Львова тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 із вказанням її власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс» (Додаток 1 до ухвали міської ради №1568 від 02.03.2017 року); зобов`язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради укласти з ТзОВ «Галторг-сервіс» договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул . Виговського, 77 на умовах типових договорів.

В обгрунтування заявленого позову ТзОВ «Західуніверсал плюс» зазначає, що 07 серпня 2015 року відповідно до договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс» придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західуніверсал плюс» павільйон загальною площею 50 м.кв. за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 77 (надалі - «тимчасова споруда», «павільйон», «об`єкт»). Передача зазначеного об`єкта від продавця покупцю відбулась у цей же день.

Під час укладення вказаного договору ТзОВ «Західуніверсал плюс» повідомило позивача, що згаданий павільйон включено до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» згідно із ухвалою Львівської міської ради №4527 від 23.04.2015 року та пояснило, що для подальшого здійснення господарської діяльності у придбаному об`єкті Позивачеві необхідно звернутись до Львівської міської ради (надалі - «Відповідач») із заявою щодо внесення змін до зазначеної ухвали в частині зміни власника тимчасової споруди.

Для внесення відповідних змін до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» для продовження своєї господарської діяльності 26.08.2015 року позивач подав через «Центр надання адміністративних послуг» до Львівської міської ради звернення за вхідним №2-16376.

На вказане звернення ТзОВ «Галторг-сервіс» отримало відповідь Департаменту економічної політики Львівської міської ради №23-123 від 26 січня 2016 року, в якій зазначено про недоцільність внесення змін до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» в частині зміни власника тимчасової споруди, оскільки ТзОВ «Західуніверсал плюс» допустив порушення Ухвали Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 року «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові». Порушення полягало в неукладенні ТзОВ «Західуніверсал плюс» договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди протягом восьми місяців з моменту винесення Відповідачем згаданої ухвали.

Суд погоджується з твердженням позивача про протиправність висновку Львівської міської ради, викладену в листі №23-123 від 26 січня 2016 року, оскільки, на час звернення Позивача із заявою про внесення змін до його ж ухвали Львівської міської ради в частині зміни власника тимчасової споруди минуло тільки 4 місяці з дня її винесення і лише 20 днів з моменту придбання тимчасової споруди у ТзОВ «Західуніверсал плюс». Після відчуження павільйону ТзОВ «Західуніверсал плюс» не могло і не мало обов`язку укладати з Львівською міською радою договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди, а ТзОВ «Галторг-сервіс» цього зробити не могло, оскільки відомості про нього не були внесені до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові».

Судом встановлено, що після отримання позивачем листа №23-123 від 26 січня 2016 року тимчасова споруда за адресою: м.Львів, вул.Виговського, 77 ще не була виключена з «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» і він ще тричі звертався до уповноважених органів Львівської міської ради з відповідними клопотаннями про внесення змін до Ухвали Львівської міської ради №4527 від 23.04.2015 року в частині зміни власника цієї споруди та надання інформації, зокрема: 01.02.2016 року - із заявами на ім`я директора Департаменту економічної політики та Голови постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища; 19.12.2016 року - із заявами на ім`я директора Департаменту містобудування Львівської міської ради та Голови постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища; 09.02.2017 року - із зверненням до «Центру надання адміністративних послуг» (вхідний №2-2975-Л-23).

На останнє звернення з вхідним №2-2975-Л-23 позивачем отримано відповідь директора Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради №2301-450 від 17.02.2017 року про те, що тимчасова споруда за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 ТзОВ «Західуніверсал плюс» вилучена з «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» ухвалою Львівської міської ради №629 від 30.06.2016 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року №4527» у зв`язку із невиконанням п.5.10. розділу 5 ухвали міської ради від 23.04.2015 року №4526 «Про затвердження положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові».

Суд вважає, що дії Львівської міської ради з приводу відмови у внесенні змін до Ухвали №4527 від 23.04.2015 року в частині зміни власника тимчасової споруди за адресою м. Львів , вул.Виговського, 77 , а також виключення цього об`єкту з «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» є неправомірними з огляду на таке.

Конституцією та законами України встановлено максимальний захист права власності особи на майно, складовою частиною якого є право користування власністю в тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Позивач набувши право власності на павільйон за адресою м.Львів, вул . Виговського, 77 невідкладно звернувся до Львівської міської ради з проханням про внесення змін стосовно власника об`єкту у «Комплексній схемі розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові», оскільки без відображення таких змін у відповідній ухвалі він був позбавлений можливості укласти договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди, а попередній власник споруди - ТзОВ «Західуніверсал плюс» цього зробити вже не міг. На момент вказаного звернення позивача - 26.08.2015 року - ще не минув восьмимісячний строк на укладення згаданого договору, який відраховувався з 23.04.2015 року.

Пункт 5.8. розділу 5 «Порядку розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові», затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 року №4526 надає можливість новому власнику тимчасової споруди укласти договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою тільки після внесення відповідних змін до ухвали стосовно власника такої споруди. Проте, зазначений Порядок не встановлює строків і порядку внесення цих змін.

Після звернення позивача Львівська міська рада не лише не внесла відповідних змін до своєї ухвали, але й аж більш ніж через 6 місяців повідомила позивача про порушення зовсім непричетною на цей час до тимчасової споруди особою - ТзОВ «Західуніверсал плюс» - вимог п.5.10. розділу 5 ухвали міської ради від 23.04.2015 року №4526 «Про затвердження положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» та ініціювання виключення цієї споруди з «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові». В подальшому, знову ж аж через один рік, після багатьох звернень позивача з відповіді Львівської міської ради йому стало відомо про виключення його павільйону з «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові».

Наведені дії Львівської міської ради порушують права позивача, закріплені у ст.ст.41, 42 Конституції України, зокрема щодо права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Невизначеність у нормативних документах Львівської міської ради строків і порядку внесення змін до її ж ухвали щодо зміни власника тимчасової споруди поставило реалізацію прав позивача у пряму залежність від волі суб`єкта владних повноважень без обумовлення жодними об`єктивними чинниками. Це, у свою чергу суперечить основним принципам державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, визначеним ст.3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:

-захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, життя громадян, охорона навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

-прозорість процедури видачі документів дозвільного характеру;

-додержання рівності прав суб`єктів господарювання під час видачі документів дозвільного характеру;

-зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності;

-установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Аналогічна позиція відображена у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які в силу ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судам при розгляді справ.

Так статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 року, було гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна «в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом». Вона може також «вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін.

Європейський суд з прав людини самостійно оцінює визначення терміна «майно», при цьому воно може відрізнятися від того, яке зазвичай застосовується у внутрішньому (національному) праві. Цей метод «автономного» тлумачення широко застосовується Європейським судом. Так, у справі Беєлер проти Італії (2000) Суд зазначив, що поняття «майно» у ст.1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності й, таким чином, як «майно» в цілях даного положення. Визначальними критеріями для оцінки майна є його економічна цінність, тобто грошова оцінка на підставі об`єктивних чинників, а також ознака реальності майна - майно має бути наявним, оскільки Європейська конвенція не захищає майбутні права.

Також, Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 14.06.2007 р. по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» наголошував, що «закон» має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, § 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, § 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акту, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано. В національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією… Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання».

У п.48 рішення у справі «Українська Прес-Група проти України» від 29 березня 2005 року /http://www.minjust.gov.ua/19612 /, Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке: «48. … Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість - за необхідності за належної правової допомоги - передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія».

Стосовно «передбачуваності» закону, який повинен застосовуватись в цій справі, суд приходить до переконання, що законодавчо (зокрема й на рівні нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування) повинен був передбачений порядок, умови і строки внесення Львівською міською радою до власної ухвали відомостей щодо зміни власника тимчасової споруди.

Незабезпечення такого нормативно-правового регулювання, порушує наведені вище принципи державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності, визначені ст.3 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» і права Позивача на здійснення підприємницької діяльності та передбачене Конвенцією право мирно володіти своїм майном.

Враховуючи описані вище обставини, норми національного і міжнародного законодавства, практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що порушення прав позивача відбулось в результаті дій/бездіяльності Львівської міської ради, які виявились у невнесенні змін до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові» стосовно зміни власника павільйону за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 з ТзОВ «Західуніверсал плюс» на ТзОВ «Галторг-сервіс» та виключенні вказаної тимчасової споруди із цієї схеми Ухвалою №629 від 30.06.2016 року «Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015 року №4527».

Крім того, ухвалою Львівської міської ради №1568 від 02.03.2017 року припинено чинність Ухвали Львівської міської ради від 23.04.2015 №4527 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова» і затверджено новий Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Галицькому районі м.Львова.

Тому, з врахуванням наведеного, суд вважає, що відновлення порушених прав позивача можливе шляхом визнання протиправною та скасування Ухвали Львівської міської ради №629 від 30.06.2016 року в частині вилучення із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд павільйону за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77, зобов`язання Львівської міської ради внести зміни до ухвали №1568 від 02.03.2017 року шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м.Львова тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 із вказанням її власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс».

З приводу заявленої вимоги про зобов`язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс» договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою м.Львів , вул .Виговського, 77 на умовах типових договорів суд наголошує на наступному.

Відповідно ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. На думку суду, правовідносини з приводу укладення договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди носять господарський характер і такі не пов`язані із здійсненням відповідачами владних, управлінських функцій.

Відповідно до ч.1. ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги викладене вище та керуючись ст.ст.5, 8, 9, 19, 20, 44, 47, 77, 90, 192, 210-211, 238, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Ухвалу Львівської міської ради №629 від 30.06.2016 року в частині вилучення із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд павільйону за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 (п.25 Додатку 1-В до ухвали міської ради №629 від 30.06.2016 року).

Зобов`язати Львівську міську раду внести зміни до ухвали №1568 від 02.03.2017 року шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Залізничному районі м.Львова тимчасової споруди за адресою м.Львів, вул.Виговського, 77 із вказанням її власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс» (Додаток 1 до ухвали міської ради №1568 від 02.03.2017 року).

Закрити провадження у справі в частині зобов`язання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галторг-сервіс» договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою м. Львів, вул.Виговського, 77 на умовах типових договорів.

Рішення може бути оскаржено сторонами безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ванівський Ю.М.