Рішення № 81822234, 14.05.2019, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3779/18

Провадження № 2/309/1112/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Орос Я.В.

за участі секретаря: Соймик Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Драгівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Драгівської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку. Позовні вимоги вмотивовані тим, що він являється власником житлового будинку в АДРЕСА_3 . Даний будинок розташований на земельній ділянці, призначеній для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1960 га., яка була виділена рішенням Драгівської сільської ради від 06.06.2008 року. На даний час всі будівельні повністю завершені та Хустським державним підприємством технічної інвентаризації виготовляється технічний паспорт на будинок, але виготовити декларацію про готовність об`єкта до експлуатації для подальшої реєстрації будинку зробити не може, оскільки у нього відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку. На початку 2018 р. позивач вирішив виготовити правовстановлюючі на дану земельну ділянку, але зробити цього не зміг у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності на житловий будинок. Просить суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1960 га, призначену для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, подавши суду заяву провести розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.

Представник Драгівської сільської ради в судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи у їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного .

Відповідно до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.

Згідно ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 і та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Як встановлено судом, позивачу ОСОБА_3 видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки індивідуального забудовника в АДРЕСА_1 (а.с.6-19).

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі ст. 377 ЦК , а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Враховуючи наведене, а також те, що в судовому засіданні не встановлено даних, які б заперечували факт права власності ОСОБА_2 .. на земельну ділянку, суд приходить до переконання про достатність підстав для визнання за ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку площею 0,1960 призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України та ст.ст.377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» с у д -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,1960 га призначену для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене через Хустський районний суд до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2019 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.