Рішення № 81822075, 16.05.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4022/18

Провадження № 2/307/592/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Ком`яті Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Тячів, цивільну справу за позовом кредитної спілки «Святий Мартин» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

КС «Святий Мартин» звернулася в суд з вищевказаним позовом.

Посилається на те, що 02.11.2015 р., між кредитною спілкою та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17-15, згідно з яким відповідачка отримала кредит у сумі 6000 грв.

Відповідачка зобов`язалася прийняти, належним чином використати та повернути КС «Святий Мартин» вказані кошти у строки зазначені в кредитному договорі та сплатити відповідну сплату за користування кредитом.

Позичальниця ОСОБА_1 неналежним чином виконує умови кредитного договору.

Станом на 01.12.2018 р. заборгованість відповідачки перед кредитною спілкою становить 15441.63 грв., з яких 6000 грв. залишок заборгованості за кредитом; 6341.03 грв. заборгованість по несплачених відсотках за користуванням кредитом; 2532 грв. інфляційні витрати та 568 грв. три проценти річних.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Надіслав заяву про розгляд справи в його відсутності. Позовні вимоги підтримує, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася і не повідомила суду причини неявки. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 02.11.2015 р. між кредитною спілкою та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ТЯ/17-15, згідно з яким позивач надав відповідачці кредит у сумі 6000 грв. з виплатою за користування ним 34.02 % річних. Згідно п. 10.1 цього договору, термін його дії було визначено по 02.05.2017 р.

Отримавши кредит відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, не погасила кредит та не сплатила відсотки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 612 ч. 1 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 612 ч. 2 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 1049 ч. 1 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 263 ч. 4 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Із правової позиції викладеної у пунктах 29-32, 34, 35, 38, 39, 41- 45, 48-50, 53, 54 постанови Верховного Суду, номер справи 444/9519/12 (номер провадження 14-10 цс 18) від 28.03.2018 р. убачається, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України). Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Банк звернувся до суду з вимогою про стягнення відсотків за невиконання грошового зобов`язання відповідачкою, в тому числі і після визначеного у кредитному договорі терміну повернення кредиту - 02.05.2017 р.

Доказів на підставі чого ОСОБА_1 було нараховано 6341.03 грв. несплачених відсотків за користування кредитом кредитор до матеріалів справи не надав.

Із графіку розрахунків, складеного банком на підставі кредитного договору № ТЯ/17-15 від 02.11.2015 р. убачається, що до 02.05.2017 р. відповідачка повинна була сплатити 3061.64 грв. у якості відсотків за користування кредитом.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12161.64 грв., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 6000 грв., заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 3061.64 грв., інфляційні витрати у сумі 2532 грв. та три проценти річних у сумі 568 грв.

Тому з відповідачки ОСОБА_1 на користь КС «Святий Мартин» слід стягнути 12161.64 грв. та судові витрати у розмірі 1762 грв.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з неї також слід стягнути на користь банку судовий збір у сумі 1762 грв.

Тому, керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь кредитної спілки «Святий Мартин», місце знаходження м. Мукачево, вул. Недецеї, № 27/1, 12161 (дванадцять тисяч сто шістдесят одна) гривня 64 коп. та одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні судових витрат.

В решіт позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.05.2019 року.

Головуючий: Гримут В.І.