Рішення № 81820264, 13.05.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6340/18

Провадження № 2/211/666/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 травня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3 , представника відповідача - ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_3 та просять суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_5 суму матеріального збитку в розмірі 112992,23 грн., на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн., на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 443,07 грн. та моральну шкоду в сумі 25 000,00 грн., та судові витрати, посилаючись на вину відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої їм завдано збитків. В обґрунтування позову зазначено, що 12 жовтня 2017 року о 13-00 годині по вул. Степана Тільги в м. Кривому Розі водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Pajero» державний номер НОМЕР_1 , своєчасно не відреагував на зміну дорожньої обстановки та виїхавши на перехрестя вул. Степана Тільги з вул.Стрельнікова на червоний, заборонений сигнал світлофора, скоїв зіткнення з автомобілем марки «Honda Jazz» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , яка перетинала дане перехрестя по вул. Стрельнікова зправа наліво за напрямком його руху. Постановою суду від 10 липня 2018 року, яка судом апеляційної інстанції залишена без змін, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована в ТзДВ «Страхове товариство «Домінанта» відповідно до полісу АК/2156398, ліміт відповідальності 100 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн. Автомобіль марки «Honda Jazz» належить на праві власності ОСОБА_5 , внаслідок ДТП автівка фізично знищена, що підтверджується висновком експерта та з чим погоджується і позивач, тому підлягає відшкодуванню матеріальний збиток в сумі 209342,60 грн. Сума 99 000,00 грн. може бути покладена на страховика, а сума 110342,60 грн. та витрати по сплаті за експертизу і кошти, витрачені ним на лікування, покладається на відповідача. Крім того, пасажир ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження, за висновок експерта нею сплачено 236,83 грн., на лікування вона витратила 206,24 грн. До того ж внаслідок ДТП водій ОСОБА_1 та пасажир ОСОБА_6 зазнали моральних страждань, що виразилось в емоційному стресі, переживаннях за власне життя, тривозі, розгубленості, безпомічності та страху. Змінився звичний спосіб їх життя, значний час було потрачено на лікування родини внаслідок пережитого стресу, тощо, тому просять стягнути також на свою користь моральну шкоду.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року за заяво позивачів забезпечено позов шляхом накладення арешту на автомобіль «Mitsubishi» модель «Pajero» 2008 року випуску, дата реєстрації 31.10.2017 р., об`єм двигуна 3200, державний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 25 січня 2019 року за клопотання представника позивача витребувано з Територіального сервісного центру 1243 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області відомості про наявність реєстрації транспортних засобів за ОСОБА_3 , станом на дату винесення ухвали.

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року за заявою позивачів забезпечено позов шляхом накладення арешту на автомобіль «Mitsubishi» модель «Pajero» 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , зареєстрованого за ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на задоволенні вимог наполягали з підстав, викладених в позові.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали посилаючись на не доведення позивачами завдання як матеріальних збитків, так і моральних страждань, тому просять в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_5 є власником автомобіля «Honda Jazz», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 8 - копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу).

12 жовтня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Pajero» державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Honda Jazz» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року, яка постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року залишена без змін, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відповідно до вказаної постанови, мали місце обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 12 жовтня 2017 року о 13-00 годині за участю автомобілів водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та які відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді цієї справи.

Спірні правовідносини регулюються як Цивільним кодексом України, так і Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV ).

Відповідно до частини другої пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Згідно зі статтею 29 Закону 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону 1961-IV визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на підставі полісу АК2156398 (а.с. 69).

Ліміт відповідальності за вказаним полісом 100 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн., що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем.

Відповідно до статті 30 Закону 1961-IV, якщо транспортний засіб вважається знищеним його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Так, відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 277/17, складеного 15 грудня 2017 р., копія якого міститься в матеріалах справи, сума матеріальної шкоди, спричиненої з технічної точки зору власнику пошкодженого автомобіля марки «Honda Jazz» державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 209342,60 грн., виходячи з того, що вартість відновлювального ремонту складає 222129,36 грн., ринкова вартість автомобіля складає 209342,60 грн. (а.с. 15-57).

Позивач ОСОБА_5 погодився з визнанням свого транспортного засобу фізично знищеним, про що зазначено в тому числі і його представником в судовому засіданні.

Зазначене відповідачем не спростовано, доказів надання вартості фізично знищеного транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди чи клопотань щодо проведення експертизи з цих питань, суду не заявлено, тому суд розглядає позов в межах наявних у справі письмових доказів.

Враховуючи, що вартість фізично знищеного автомобіля може бути частково відшкодована позивачу страховою компанією в межах ліміту відповідальності, передбаченої полісом, він має право на стягнення з винної у ДТП особи лише майнової шкоди, яка не покрита страховою виплатою.

Таким чином, виходячи з розрахунку 209342,60 грн. (сума збитків) - 99 000,00 грн. (ліміт відповідальності), сума матеріальних збитків, що підлягають стягненню з відповідача складають 110342,60 грн.

Крім того, позивачем ОСОБА_5 заявлено вимогу про стягнення збитків за розбір автомобіля для проведення експертизи та за проведення самої експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до квитанції № 003801 від 25 жовтня 2017 р. та № 844429 від 21 листопада 2017 р., (а.с. 58, 59 - копії квитанцій), позивач поніс витрати за проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля в сумі 3500,00 грн. та за розбір автомобіля для проведення експертизи в сумі 700,00 грн.

Вказані витрати підлягають відшкодування позивачу відповідачем, оскільки ОСОБА_5 поніс витрати, які знаходяться в причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, а оскільки саме висновком експертного автотоварознавчого дослідження встановлено суму матеріальної шкоди, спричиненої позивачу внаслідок ДТП транспортному засобу, винним в якій визнано відповідача, тому на підставі пункту 1 частини другої статті 22 та статті 1166 ЦК України, ці витрати підлягають відшкодуванню.

Стосовно вимоги ОСОБА_5 щодо відшкодування витрат на лікування в сумі 1949,63 грн., то відповідно до наданої суду копії виписки з медичної картки ОСОБА_5 , він перебував в Комунальному закладі «Криворізька міська лікарня № 3» з 23.10.2017 р. по 01.11.2017 р. з діагнозом «сахарний діабет з іншими ускладненнями» (а.с. 67), витративши на лікування суму 1949,63 грн. (а.с. 68 - копія чеку). Разом з тим, позивачем не доведено, що вказане погіршення його здоров`я та необхідне з цим лікування знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 12 жовтня 2017 року, тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем ОСОБА_6 заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди в сумі 443,07 грн., з яких 236,83 грн. витрати на оплату послуг експерта за проведення судової медичної експертизи по визначенню ступеню тілесних ушкоджень (а.с. 55, 63 - копії висновку, чеку), отриманих нею в результаті дорожньо-транспортної пригоди 12 жовтня 2017 року, та 206.24 грн. витрат на лікування внаслідок ДТП.

Витрати, понесені ОСОБА_6 на оплатку послуг експерта в сумі 236,83 грн., підлягають відшкодування відповідачем відповідно до статті 1166 ЦК України, оскільки ОСОБА_6 понесла витрати, які знаходяться в причинному зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Разом з тим, заявлені витрати на лікування в сумі 206,24 грн. належним чином не доведені, оскільки з наданих копій квитанцій (а.с.64), які до того ж поганої якості та є нечитаємі, суд не вбачає причинного зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою за участю ОСОБА_6

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Тому вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд виходить із характеру моральних страждань позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ступеня вини відповідача у вчинені ДТП, отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що підтверджується наданим висновком СМЕ, та оцінює моральну шкоду, завдану позивачу ОСОБА_1 в сумі 2000,00 гривень, а позивачу ОСОБА_6 в сумі 3000,00 грн., яка підлягає стягненню на їх користь з відповідача.

Згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачами заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: сплаченого судового збору за подання позову та заяв про забезпечення позову.

Виходячи з наданих ОСОБА_5 суду квитанцій про сплату судового збору, в сумі 1129,93 грн. (а.с.82), 352,40 грн. (а.с. 86) та 384,20 грн. (а.с. 109), загальна сума до відшкодування підлягає в розмірі 1866,53 грн.

ОСОБА_1 сплачено суму судового збору при подачі позову до суду в розмірі 704,80 грн. (а.с. 82), яка підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Крім того, пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Так, згідно частини третьої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Позивачем ОСОБА_5 надано в підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано довіреність на представлення інтересів, квитанцію про сплату коштів за юридичні послуги, акт виконаних робіт, договір про надання юридичних послуг № 112 від 30.09.2018 р., укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2

Однак в матеріалах справи відсутні дані щодо надання правничої допомоги позивачу саме адвокатом, що є необхідною умовою згідно вищезазначеного, тому вимоги в частині стягнення витрат на отримання професійної правничої допомоги задоволенню не підлягають.

Представником позивача ОСОБА_2 в заяві про стягнення судових витрат (а.с. 141-142) зазначено посилання на пп. 11 п.16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, відповідно до якого представництво відповідно до статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції здійснюється з 1 січня 2019 року. ФОП ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність у сфері права, що включає в себе вчинення дій, спрямованих на надання юридичної (правничої) допомоги.

Однак суд вважає, що вказана норма регулює виключно представництво інтересів осіб адвокатами у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року, однак в частині стягнення витрат на правничу допомогу слід керуватися положеннями статті 137 ЦПК України.

У пунктах 47, 48 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Посилання на те, що особа може бути іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору відповідно до статей 12, 42, 56 ЦПК України суд не приймає до уваги, оскільки це посилання у постанові ВССУ на норми ЦПК 2004 року, який 15.15.2017 р. втратив чинність. Позов подано до суду 06.08.2018 р.

Крім того, норми ЦПК України є нормами прямої дії та мають вищу юридичну силу порівняно з постановою ВССУ, тому суд керується положеннями статті 137 ЦПК України, відповідно до якої сторони несуть витрати, пов`язані з правничою допомогою саме адвоката.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу, понесені нею при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 210/5107/17 в сумі 7900,00 грн. за договором з адвокатом Тарнаповичем І.В., то суд зазначає, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені саме з розглядом цієї справи, а не всіх тих, рішення по яким мають значення для цієї справи.

Тому вимоги в цій частині слід відхилити за безпідставністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду в сумі 111 042 (сто одинадцять тисяч сорок дві) гривні 60 коп., витрати на проведення експертизи в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1866 (одна тисяча вісімсот шістдесят шість) гривень 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп., майнову шкоду в сумі 236 (двісті тридцять шість) гривень 83 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 20 травня 2019 р.

Суддя Д.М.Ніколенко