Рішення № 81820050, 20.05.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

20.05.2019 227/5101/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю секретаря с\з Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (ЄУНСС №227/5101/18), -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі ПАТ "Укрзалізниця"), який в ході розгляду справи був уточнений, а саме позовні вимоги були зменшені (позивач 08.05.2019 року виключив з позовних вимог вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні). Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 33202,33 грн, а саме:

1) заборгованість із заробітній платі за період з 01.03.2017 року по 17.07.2017 року в розмірі 29511,09 грн, яка включає:

заборгованість з заробітної плати за березень 2017 року в сумі - 5885,90 грн

заборгованість з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі - 3275,61 грн

заборгованість з заробітної плати за травень 2017 року в сумі - 3275,61 грн

заборгованість з заробітної плати за липень 2017 року в сумі - 8114,50 грн, в тому числі матеріальна допомога при звільненні - 7791,57 грн

заборгованості по компенсації за невикористані 39 днів відпустки - 8959,47 грн

2) компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.10.2018 року - 3691,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачка послалась на те, що з 20 червня 1991 року вона працювала на підприємстві відповідача. 11.07.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття з у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» і вона продовжила працювати у виробничому підрозділі «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». У подальшому роботодавцем їй було повідомлено про скорочення штату і 10.07.2017 року, згідно наказу в.о. начальника дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 6262/ДН-ОС, її було звільнено на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України. Проте відповідач після звільнення позивача не здійснив з нею повний розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам.

Ухвалою суду від 14.12.2018 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

В судове засіданні позивачка та її представник - адвокат Лаврищев В.В., який діє на підставі договору про надання правової допомоги № Я-04/19 від 30.04.2019 року та ордеру від 07.05.2019 року не з`явились. В матеріалах справ міститься заява позивача про розгляд справи без її участі за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений. Причини не явки суду не відомі.

Керуючись ст.223 ЦПК України, суд вважав можливим розглядати справу без участі не з`явившихся сторін, на підставі матеріалів, що маються у справі.

08 травня 2019 року до суду від представника позивача - адвоката Лаврищева В.В. надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині виключення з позовних вимог вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи вимоги ст.49 ЦПК України, суд вважав можливим прийняти вказану заяву і тому, враховуючи наведене розглядає позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати станом на 01.10.2018 року.

З відзиву представника відповідача АТ «Укрзалізниця» - Соколової В.П., яка діє на підставі довіреності від 05.11.2018 року надано відзив на позовну заяву (а.с.85-88), з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнав, посилався на те, що на момент звільнення позивачка працювала в Донецькій дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця, але місцезнаходження будівлі, де вона працювала, знаходилось на території проведення АТО, яка не контролюється Українською владою. Тому відповідач фактично був позбавлений можливості забезпечувати виконання своїх зобов`язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. Виробнича діяльність на неконтрольованій території в зв`язку з втратою контролю над майном відповідачем була припинена. Також у відзиві зазначено, що табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати, але табель обліку робочого часу щодо позивача вівся на неконтрольованій території і в розпорядженні відповідача є відсутніми. Форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Також відповідач зазначив, що Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати від 16 січня 2018 року №126/2/21-10.2 визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року №489 Державного комітету статистики Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці, а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табелів обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжна відомість працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Крім того вказував, що надані позивачем докази не є належними, оскільки вони не підписані посадовими особами регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та не скріплені печаткою. Також зі змісту відзиву вбачається, що з 27.11.2018 року ПАТ «Українська залізниця» змінило назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця», решта реквізитів (назва, місцезнаходження, ідентифікаційний код, номери рахунків, тощо) залишились без змін.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовною заявою до ПАТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815.

Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 1991 року перебувала у трудових відносинах з Донецькою залізницею, 22.06.2016 року працювала на посаді електромеханіка дільниці ІІ групи Іловайської дистанції сигналізації та зв`язку Державного підприємства «Донецька залізниця»(а.с.52-54).

На підставі Закону України від 23.02.2012 № 4442-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку №1.

Також КМУ своєю постановою від 02.09.2015 за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

21.10.2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства.

Наказом ПАТ «Укразлізниця» № 303 від 15.04.2016 року «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізована шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"(а.с.53).

Повідомлення № 392 від 03.05.2017 року свідчить про те, що 10.05.2017 року ОСОБА_1 , електромеханіка дільниці ІІ групи бригади по технічному обслуговуванню апаратури автоматичної телефонної станції на станції Іловайськ структурного підрозділу «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Донецька залізниця «ПАТ «Укрзалізниця», було повідомлено про те, що на виконання вимог наказу в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 28.04.2017 року № 645-НЗ-1 «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», відповідно до рішення прийнятого на засіданні правління ПАТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-57/4 Ком.т.), з 17.07.2017 року посада електромеханіка дільниці ІІ групи бригади по технічному обслуговуванню апаратури автоматичної телефонної станції на станції Іловайськ буде ліквідована та виведена зі штатного розпису(а.с.55).

Наказом (розпорядженням) № 6262/ДН-ос від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена 17 липня 2017 року з посади електромеханіка дільниці ІІ групи бригади по технічному обслуговуванню апаратури автоматичної телефонної станції на станції Іловайськ виробничого підрозділу «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку, у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 56). Відповідно до змісту вказаного наказу при звільненні ОСОБА_1 необхідно виплатити компенсацію за 39 днів відпустки та одноразову грошову допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.

Запис про звільнення позивача, в трудовій книжці останньої НОМЕР_1 , зроблений на підставі наказу від 10.07.2017 року № 6262/ДН-ос і засвідчений підписом начальника відділу кадрів - ОСОБА_2 та печаткою відділу кадрів Донецької структурного підрозділу дирекції залізничних перевезень ПАТ «Укрзалізниця»(а.с.54).

Позивачем, на підтвердження не виплаченої заробітної плати, надані суду розрахункові листи (табуляграми) за період з березня по липень 2017 року, в яких зазначені суми нарахованої позивачу заробітної плати до виплати(а.с.65-69), а саме:

за березень 2017 року, з якого вбачається, що розмір нарахованої заробітної плати (без утримання податків) склав 5885,90 грн., з яких оплата простоїв становить 1133,85 грн.. За вирахуванням обов`язкових платежів із заробітної плати до виплати належить сума у розмірі 4680,38 грн.

за квітень 2017 року - розмір нарахованої заробітної плати (без утримання податків) склав 3275,61 грн., з яких оплата простоїв становить 3215,68 грн. За вирахуванням обов`язкових платежів із заробітної плати до виплати належить сума у розмірі 2604,70 грн.

за травень 2017 року - розмір нарахованої заробітної плати (без утримання податків) склав склав 3275,61 грн., з яких оплата простоїв становить 3215,68 грн. За вирахуванням обов`язкових платежів із заробітної плати до виплати належить сума у розмірі 2604,70 грн.

за червень 2017 року - розмір нарахованої заробітної плати склав 0,00 грн.

за липень 2017 року - розмір нарахованої заробітної плати (без утримання податків) склав 17073,97 грн., з яких оплата простоїв становить 153,13 грн., компенсація за невикористані 39 дні відпустки - 8959,47 грн, вихідна допомога при звільненні - 7791,57 грн. За вирахуванням обов`язкових платежів із заробітної плати до виплати належить сума у розмірі 13770,29 грн.

Вирішуючи справу по суті суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач знаходилася з відповідачем в трудових відносинах до 17.07.2017, при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

До доводів відповідача про те, що науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі та інших грошових виплат, належних позивачу від підприємства на день звільнення, суд відноситься критично, оскільки вказані доводи не ґрунтуються на законі.

Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 року (а.с.90-98) щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов`язків, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом.

Втрата контролю і доступу ПАТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: Донецька область місто Донецьк вул. Артема, 68 та Луганська область місто Луганськ вул . Кірова , 44, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу "Луганська дирекція залізничних перевезень", коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ "Укрзалізниця", регіональну філію "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно ст. ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів "Донецька дирекція залізничних перевезень" та "Луганська дирекція залізничних перевезень" видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини ПАТ "Укрзалізниця" у невиконанні своїх обов`язків.

В той же час форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст. 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. (ст 10).

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (ст. 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (ст. 83 КЗпП) та вихідна допомога при звільненні (ст. 44 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Тому, посилання відповідача на висновки Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 не є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі та інших грошових виплат, належних позивачу від підприємства на день звільнення.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009 передбачено, що виходячи з принципу рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

У зв`язку з цим суд відхиляє посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність первинної документації, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин відсутність у підприємства первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Крім того, суд звертає увагу на ті обставини, що структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» здійснює господарську діяльність на підконтрольній Україні території, звільнено позивача 17.07.2017 року.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року було витребувано з ДФС України відомості про доходи ОСОБА_1 за період з липня місяця 2016 року по липень місяць 2017 року, з зазначенням отриманих податків та інших обов`язкових платежів(а.с.78).

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 08.01.2019 року за період з 3 кварталу 2016 року по 3 квартал 2017 року про доходи ОСОБА_1 , сума нарахованого доходу(заробітна плата) за 1 квартал 2017 року позивача становить 18350,93 гривень, сума утриманого податку- 3303,16 гривень, інформація за 2-3 квартал 2017 року - дані відсутні (а.с.105-107).

Розмір нарахованої заробітної плати за 1 квартал 2017 року (18350,93 грн., а.с.107), вказаний у вищевказаних відомостях ДФС України, збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року(а.с.63-65), наданих позивачкою (6420,57 грн за січень 2017 року + 6044,46 грн за лютий 2017 року + 5885,90 грн за березень 2017 року = 18350,93 грн).

Згідно розрахунків заробітної плати (табуляграми) за березень - липень 2017 року вбачається, що позивачу нараховувалася заробітна плата за час простою (а.с.65-69).

В своєму відзиві на позов відповідач не оспорював факт існування простою.

Крім того, як вказано в Постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 243/5469/17, провадження № 61-94св17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.

Положеннями ст.83 КЗпП України та ЗУ «Про відпустки», визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.

Факт роботи ОСОБА_1 та невиплати їй компенсації за 39 днів щорічної відпустки підтверджується представленими позивачем доказами, зокрема, копією наказу (розпорядження) № 6262/дн-ос від 10.07.2017 року, табуляграмами.

Відповідачем вищезазначені дані не спростовані наданням суду належних доказів, тому заперечення представника відповідача щодо неналежності доказів наданих позивачем судом не приймаються. Крім того, суд зауважує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, ч.2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини, викладені вище, керуючись ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд вважає, що позивачем підтверджено наявність заборгованості з заробітної плати, а саме заборгованість по нарахованій заробітній платі за березень-липень 2017 року(в тому числі компенсації за невикористані 39 днів відпустки та одноразової допомоги при звільненні) в загальному розмірі 29511,09 грн (сума без вирахування податків та обов`язкових зборів), яка складається з:

заборгованості з заробітної плати за березень 2017 року в сумі 5885,90 грн

заборгованості з заробітної плати за квітень 2017 року в сумі 3275,61 грн

заборгованості з заробітної плати за травень 2017 року в сумі 3275,61 грн

заборгованості з заробітної плати за липень 2017 року в сумі 8114,50 грн, в тому числі матеріальна допомога при звільненні - 7791,57 грн

заборгованості по компенсації за невикористану відпустку в розмірі 8959,47 грн.

Даних, які б свідчили про те, що вказана заборгованість виплачена позивачу, відповідачем суду не надано.

Таким чином судом встановлено, що ні станом на день звернення до суду з позовом, ані станом на день розгляду справи у суді заборгованість з заробітної плати відповідачем позивачу не погашена.

Тому, вказана сума 29511,09 грн (сума без вирахування податків та обов`язкових зборів) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, то з цього приводу суд виходить з такого.

На підставі Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ст. 1, 2, 3 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень, квітень, травень та липень 2017 року станом на момент звернення до суду, а саме станом на жовтень 2018 року (розрахунок приведений в позовній заяві) в розмірі 3691,24 грн.

Вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є обгрунтованими, але, перевіривши вказаний розрахунок, суд не може з ним погодитись виходячи з такого.

Як вже було зазначено вище, сума компенсації обчислюється з невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів).

З наданих позивачем табуляграм вбачається, що заробітна плата до виплати (після утримання податків і обов`язкових платежів) становить: за березень 2017 року - 4680,38 грн, за квітень 2017 року - 2604,70 грн, за травень 2017 року - 2604,70 грн та за липень 2017 року - 13770,29 грн.

Таким чином, сума компенсації повинна обчислюватися саме з вказаних сум заробітної плати.

Тому, розрахунок компенсації станом на 01.10.2018 року становить:

Місяць заборгованостіСума заборгованості, грнКоефіцієнт індексації, %Сума компенсації, грнБерезень 2017 року4680,3815,5725,46Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0090 (Квітень 2017) ? 1.0130 (Травень 2017) ? 1.0160 (Червень 2017) ? 1.0020 (Липень 2017) ? 0.9990 (Серпень 2017) ? 1.0200 (Вересень 2017) ? 1.0120 (Жовтень 2017) ? 1.0090 (Листопад 2017) ? 1.0100 (Грудень 2017) ? 1.0150 (Січень 2018) ? 1.0090 (Лютий 2018) ? 1.0110 (Березень 2018) ? 1.0080 (Квітень 2018) ? 1.0000 (Травень 2018) ? 1.0000 (Червень 2018) ? 0.9930 (Липень 2018) ? 1.0000 (Серпень 2018) ? 1.0190 (Вересень 2018) = 1.154817 > 15.5%Квітень 2017 року2604,7014,5377,68Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0130 (Травень 2017) ? 1.0160 (Червень 2017) ? 1.0020 (Липень 2017) ? 0.9990 (Серпень 2017) ? 1.0200 (Вересень 2017) ? 1.0120 (Жовтень 2017) ? 1.0090 (Листопад 2017) ? 1.0100 (Грудень 2017) ? 1.0150 (Січень 2018) ? 1.0090 (Лютий 2018) ? 1.0110 (Березень 2018) ? 1.0080 (Квітень 2018) ? 1.0000 (Травень 2018) ? 1.0000 (Червень 2018) ? 0.9930 (Липень 2018) ? 1.0000 (Серпень 2018) ? 1.0190 (Вересень 2018) = 1.144516 > 14.5%травень 2017 року2604,7013377,68Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 1.0160 (Червень 2017) ? 1.0020 (Липень 2017) ? 0.9990 (Серпень 2017) ? 1.0200 (Вересень 2017) ? 1.0120 (Жовтень 2017) ? 1.0090 (Листопад 2017) ? 1.0100 (Грудень 2017) ? 1.0150 (Січень 2018) ? 1.0090 (Лютий 2018) ? 1.0110 (Березень 2018) ? 1.0080 (Квітень 2018) ? 1.0000 (Травень 2018) ? 1.0000 (Червень 2018) ? 0.9930 (Липень 2018) ? 1.0000 (Серпень 2018) ? 1.0190 (Вересень 2018) = 1.129828 > 13.0%Липень 2017 року13770,29111514,73Розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін: 0.9990 (Серпень 2017) ? 1.0200 (Вересень 2017) ? 1.0120 (Жовтень 2017) ? 1.0090 (Листопад 2017) ? 1.0100 (Грудень 2017) ? 1.0150 (Січень 2018) ? 1.0090 (Лютий 2018) ? 1.0110 (Березень 2018) ? 1.0080 (Квітень 2018) ? 1.0000 (Травень 2018) ? 1.0000 (Червень 2018) ? 0.9930 (Липень 2018) ? 1.0000 (Серпень 2018) ? 1.0190 (Вересень 2018) = 1.109816 > 11.0%Всього за березнь-липень 2017 року 2956,48

Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати підлягають частковому задоволенню в сумі 32467,57 грн (29511,09 грн + 2956,48грн).

При цьому суд вважає, що сума невиплаченої заробітної плати в розмірі 29511,09 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з відрахуванням податків та обов`язкових платежів відповідно до роз`яснень, викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 2956,48 грн підлягає стягненню без відрахування податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2018 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1762 грн.

Позивач звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позов них вимог, а саме (97 %) у сумі 683,66 грн, оскільки вимоги позивач задоволені частково.

Решта суми судового збору в розмірі 21,14 грн компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,352,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень-травень 2017 року, липень 2017 року (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку та допомогу при звільнені) в загальному розмірі 29511,09 (двадцять девять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 09 коп.), з вирахуванням з цієї суми обов`язкових платежів та податків.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у розмірі 2956,48 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 48 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 683,66 грн. (шістсот вісімдесят три гривні 66 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Іловайськ Донецької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 06 березня 1999 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» місцезнаходження за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 08 травня 2019 року. Повний текст рішення виготовлений 18 травня 2019 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

08.05.2019