Ухвала суду № 81815699, 14.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5643/18

У Х В А Л А

про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду

14 травня 2019 року м. Львів

15 год. 48 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого суддя Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивачки Бабурбуляк Х.М. , представника відповідача Яворського Т. І ., розглянув у підготовчому засіданні заяву позивачки про поновлення строку на звернення до суду з позовом у адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Барбуляк Христини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) про визнання недійсним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в:

Приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання недійсним та скасування наказу № 34 від 28.02.2018 "Про демонтаж самовільно встановлених вивісок".

Також позивачка просила витребувати у відповідача копію оскаржуваного наказу та поновити строк на звернення до суду із цим позовом.

Підставою позову вказано безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного у цій справі наказу.

Ухвалою суду від 23.11 2018 цю позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.12.2018 у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, таку повернуто позивачці.

Не погоджуючись із такою ухвалою, позивачка оскаржила ухвалу від 17.12.2018 в апеляційному порядку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 за вх. № 857/1278/19 апеляційну скаргу приватного нотаріуса Барбуляк Христини Миколаївни задоволено; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 про повернення позовної заяви у справі № 1340/5643/18 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали справи надійшли до суду за вх. № 9941 від 25.03.2019 та відповідно до Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано для продовження її розгляду головуючі судді Качур Р.П.

Ухвалою суду від 26.03.2019 цю позовну заяву залишено без руху, для усунення її недоліків шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення, з наданням доказів, які підтверджуватимуть відповідні обставини;

- усіх документів, що були додані до позовної заяви та повернуті відповідно до супровідного листа від 18.12.2018, у тому числі, оригінал квитанції № 101 від 14.11.2018 на суму 704,80 грн., у кількості для суду та відповідача.

11.04.2019 за вх. № 12370 від позивачки надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а також відповідні додатки до позовної заяви, які були повернуті позивачці разом із ухвалою про повернення позовної заяви.

Разом з тим, оцінюючи обставини повідомлені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з метою з`ясування позиції відповідача щодо такої, вирішення цієї заяви доцільно провести за участю сторін.

Ухвалою суду від 16.04.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Позивачка в підготовчому засіданні вимоги заяви підтримала. Зазначила, що її права були порушені саме в момент демонтажу 10.08.2018, а відтак, до суду звернулась у межах строків встановлених ст. 122 КАС України.

Представник відповідача щодо цієї заяви покликався на розсуд суду.

Вирішуючи цю заяву, суд керується таким.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка у межах цієї справи оскаржує наказ № 34 від 28.02.2018 «Про демонтаж самовільно встановлених вивісок», а позовну заяву скерувала до суду лише 20.11.2018, тобто з пропуском вказаного строку.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, строк три місяці визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб`єкт владних повноважень, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено, визначився, чи буде звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017 року, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, установлений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Підставами для визнання причин пропуску строку звернення із позовом поважними, визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Оскільки, дане поняття за своєю суттю є оціночним, суд у кожному конкретному випадку має надати правову оцінку відповідним обставинам та, як наслідок, визначити, чи можуть такі обставини бути визнані поважними.

Європейський суд з прав людини у Справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

У своїй позовній заяві позивачка покликалася на те, що перш за все вона скористалась правом адміністративного оскарження і за результатами розгляду її скарги прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги, крім того, самого оскаржуваного наказу позивачці не представлено, як і не представлено самого рішення за результатами розгляду скарги позивачки.

Інформація щодо прийняття Департаментом містобудування Львівської міської ради наказу № 32 від 28.02.2018, надіслана їй із попередженням від 03.03.2018.

Вказане попередження містило вимогу про добровільний демонтаж самовільно встановленої конструкції до 16.03.2018. У вказаному попередженні також зазначено, що у випадку невиконання вказаних вимог демонтаж вивіски буде здійснювати КП «Адміністративно-технічне управління» та на позивачку буде покладено обов`язок компенсації витрат по демонтажу.

10.08.2018 вказані вивіски демонтовано, що і є моментом, з якого слід вважати право позивачки порушеним.

Письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи підтверджується факт звернення позивачки із скаргою до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якій тому числі зазначено про неотримання позивачкою оскаржуваного акта - наказу № 34 від 28.02.2018 та про демонтаж вивісок у ніч з 09.08.2018 на 10.08. 2018 (а.с.61).

Відповідь на свою скаргу позивачка отримала лише 02.11.2018, що підтверджується відміткою на відповіді (а.с.62). У такій вказано про неможливість скасування свого ж рішення радою, повідомлено, що позивачку попереджено про демонтаж ще у березні 2018. Також роз`яснено необхідність виготовлення проектів вивіски та подання таких на погодження (а.с.62-63).

Разом з тим, не зважаючи на отримання попередження 13.03.2018 про добровільний демонтаж вивісок у строк до 16.03.2019, або примусовий демонтаж після 16.03.2019, суд погоджується із тим, що за умови неотримання оскаржуваного наказу, що відповідачем у жодний спосіб не спростовано, право позивачки порушене саме фактом такого демонтажу, тобто з 10.08.2018.

З огляду на викладене, причини пропуску такого строку є поважними, а відтак заяву позивачки слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 121-123, 183, 240, ст. 248, 256, 294, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1. Заяву приватного нотаріуса Барбуляк Христини Миколаївни про поновлення строку на звернення до суду - задовольнити.

2. Причини пропуску строку звернення приватного нотаріуса Барбуляк Христини Миколаївни до суду із цією позовною заявою - визнати поважними.

3. Поновити приватному нотаріусу Барбуляк Х.М . строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи

Ухвала про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду прийняте за результатами розгляду адміністративної справи

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2019.

Суддя Качур Р.П.