Постанова № 81815628, 25.01.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2012 року Справа № 2а-6984/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання:Білоконі Д.І.,

за участю сторін:

представника позивача: Бєлобрицької Н.В.(довіреність від 03.01.2012 №1),

представника відповідача:Литвинюка (довіреність від 11.01.2012 №308-10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ол-Транс» до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000452301, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Ол-Транс» до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000452301.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування позову зазначив таке.

Державною податковою інспекцією в м.Лисичанську Луганської області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Ол-Транс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, результати якої оформлено Актом від 22.07.2011 № 68/23-00/31805967 відповідно до висновків якого, відповідачем встановлено порушення п.4.5 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 827 186, 00 грн. За наслідками розгляду заперечень відповідач зменшив суму ПДВ, яку вважав заниженою позивачем, з 827 186 грн. до 344 182 грн. За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000452301, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 387 591,75 грн.

Підставою вищенаведених порушень, на думку ДПІ в м. Лисичанську Луганської області є порушення позивачем приписів цивільного законодавства. З цього, відповідачем було зроблено висновок, що угоди, укладені між позивачем та ПП «ТКФ «Імперія-М», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Спецмегасервіс», ПП «ВКФ «Лугсервіс» мають протиправний характер, суперечать інтересам держави і суспільства, що порушує публічний порядок та згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Позивач наполягає на необґрунтованості такого висновку, оскільки відповідачем не були враховані первинні документи, які свідчили про дійсність угод з ПП «ТКФ «Імперія-М», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Спецмегасервіс», ПП «ВКФ «Лугсервіс». Позивач доводить, що зміст договорів, укладених з зазначеними контрагентами не суперечить актам цивільного законодавства та у позивача наявні усі первинні документи, наявність яких є безумовною підставою для отримання податкового кредиту по ПДВ у розумінні норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року, задоволений позов ПП «Ол-Транс» до ДПІ у м.Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток, визнання протиправним і скасування наказу та визнання незаконним проведення перевірки, а саме, скасоване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області №0000442301 від 05.08.2011 про збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Ол-Транс» з податку на прибуток на суму 291329,75грн. Додатковою постановою у цій же справі, визнано протиправним і скасовано наказ та визнано незаконним проведення перевірки. Тому, наслідком незаконної перевірки є неможливість використання результатів такої перевірки, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі доказів, отриманих з порушенням закону та тому є протиправним і підлягає скасуванню. Позовні вимоги представник позивача просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, проте суд застосовує норми законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство «Ол-Транс» зареєстроване у встановленому порядку юридичною особою, є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в державній податковій інспекції в м. Лисичанську Луганської області. За ліцензією Міністерства транспорту та зв`язку України АВ№150779, виданої 25.07.2006 Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті позивачеві дозволено здійснювати внутрішні перевезення вантажів, строк дії ліцензії з 26.07.2006 до 25.07.2011 (т. 1 а.с. 163, 164, 166, 167).

На підставі договору купівлі-продажу від 24.03.2006 ПП «Ол-Транс» належить автозаправна станція, розташована за адресою м.Лисичанськ, м.Новодружеськ, вул.Будьоного, 35а, позивачу наданий дозвіл № 000081 на роботу цієї автозаправної станції.

У період з 04.07.2011 до 15.07.2011 відповідачем - ДПІ у м.Лисичасньку Луганської області було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 до 31.03.2011, результати якої викладені в акті перевірки №68/23-31805967 від 22.07.2011 (т. 1 а.с. 30-76).

За висновками акту перевірки встановлені порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 827186 грн. та порушення положень та вимог ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України, внаслідок чого угоди позивача за взаємовідносинами з приватним підприємством «ТКФ «Імперія-М», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-Проект», ПП «Союз-Трейд-В», ТОВ «Спецмегасервіс» та ПП «ВКФ «Лугсервіс» є нікчемними (п. 2, п.3 висновку).

В основу висновків акту перевірки відповідач поклав інформацію, отриману від Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську щодо контрагентів позивача, інформацію з центральної бази даних пошуково-довідкової системи ДПА України, декларацій з податку на додану вартість контрагентів позивача, аналізу документів облікових справ підприємств-контрагентів тощо.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Лисичанську Луганської області та з урахуванням результатів розгляду заперечення відповідача, прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000452301, яким визначено зобов`язання з податку на додану вартість на суму 387 591,75 грн. (т.1 а.с. 28).

Вирішуючи питання про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов`язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наявність судових рішень, які набрали законної сили, щодо спору між позивачем і відповідачем щодо правомірності винесеного наказу та дій відповідача по проведенню перевірки.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Судом встановлено, що документальна планова виїзна перевірка ПП «Ол-Транс» проведена згідно ст.ст. 58, 77, 81, 82, 86 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ в м.Лисичанську №414 від 20.06.2011 (т. 1 а.с. 156).

Позивачем у судовому порядку був оскаржений наказ ДПІ в м.Лисичанську №414 від 20.06.2011 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Ол-Транс» та дії податкового органу по проведенню документальної планової виїзної перевірки ПП «Ол-Транс».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2011 року, задоволений позов ПП «Ол-Транс» до ДПІ у м.Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток, визнання протиправним і скасування наказу та визнання незаконним проведення перевірки, а саме, скасоване податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області №0000442301 від 05.08.2011 про збільшення суми грошового зобов`язання приватному підприємству «Ол-Транс» з податку на прибуток на суму 291329,75 грн. (т. 2 а.с. 156-168).

Додатковою постановою від 14 вересня 2011 року у цій же справі були задоволені позовні вимоги ПП «Ол-Транс» в частині визнання протиправним та скасування наказу ДПІ в м. Лисичанську про проведення документальної планової перевірки ПП «Ол-Транс» від 20.06.2011 №414 та визнання незаконним проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі цього наказу (т.2 а.с. 143-144).

Отже, з урахуванням вимог ст.ст.72, 255 КАС України є встановленими та не підлягають доказуванню, у зв`язку з їх встановленням у судовому рішенні,яке набрало законної сили, наступні обставини у справі.

Як вбачається з судових рішень, суд прийшов до висновку про протиправність наказу на проведення перевірки ПП «Ол-Транс» та незаконність дій відповідача по проведенню перевірки на підставі аналізу наданих документів, пояснень цілого ряду свідків. При розгляді зазначеної справи судом був досліджений акт перевірки №68/23-31805967 від 22.07.2011, оскільки саме актом перевірки встановлені порушення, і за його висновками прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, в тому числі і спірні податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000452301. Встановлено, що акт перевірки обґрунтований актами перевірки Ленінської МДПІ у м.Луганську: акт №75/23/34721183 документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Монтаж-Демонтаж Проект» від 04.03.2011; акт №1702/16/36901576 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ «Лугсервіс» від 13.08.2010; акт №1133/16-36189881 документальної (камеральної) невиїзної перевірки ПП «ТКФ «Імперія» від 22.06.2011; акт №141/23/36189677 від 26.02.2010 документальної невиїзної перевірки TOB «Спецмегасервіс»; акт №338/23/35024659 від 01.06.2011 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союз-Трейд-В»; акт позапланової невиїзної перевірки №219/23-20/34202795 від 16.05.2011 Приватного підприємства «НСК Навік-Строй», складений ДПІ у Артемівському районі м. Луганська. Вказані акти суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтовано не прийняв як докази правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки висновки цих актів та рішення, прийняті за ними, були оскаржені в судовому порядку і саме дії Ленінської МДПІ у м.Луганську визнані неправомірними, скасовані накази на перевірку, прийняті повідомлення-рішення тощо за постановами Луганського окружного адміністративного суду від 30.05.2011 у справі №2а-3529/11/1270, від 12.04.2011 у справі №2а-2078/11/1270, від 13.08.2010 у справі №1702/16/36901576; акти перевірок Ленінської МДПІ м.Луганська підприємств-конрагентів позивача, які в якості доказів були надані ДПІ в м.Лисичанську Луганської області, не підписані та не завірені у встановленому законом порядку; не надано доказів направлення відповідних запитів до органів державної податкової служби, від яких отримав електронний варіант актів перевірок і на податковому обліку яких знаходились зазначені підприємства-контрагенти; ДПІ в м.Лисичанську не надані супровідні листи, якими надсилались акти Ленінській МДПІ у м.Луганську, а долучені до матеріалів справи роздруковані електронні варіанти таких листів не підписані органом, який їх надіслав та відсутня їх реєстрація канцелярією відповідача; відповідач не надав інформації щодо направлення запитів про проведення зустрічних звірок з підприємствами-контрагентами, угоди позивача з якими податковий орган вважає нікчемними. До матеріалів справи долучено довідку ДПІ у м.Лисичанську від 14.04.2011 №39/23-31805967 про результати документальної позапланової виїзної перевірки контрагента позивача ПП «Ол-Транс» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ПП «Союз-Трейд-В» та TOB «Лугапорт» за період з 01.04.2008 до 31.12.2010, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства, оскільки при встановлені порушень складається акт.

В судових рішення зазначено, що під час судового розгляду як судом першої так і апеляційної інстанції для огляду були надані регістри бухгалтерського та податкового обліку, первинні документи, які в акті перевірки значаться як відсутні, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи, заявки на вантажоперевезення, акти приймання-передачі дизельного пального, акти виконаних робіт, авансові звіти підзвітних осіб, рух коштів у банку, рух коштів по касі, господарські договори та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків і зборів за період з 01.04.2008 до 31.03.2011. Крім того матеріалами справи та встановленими обставинами підтверджується, що первинні документи повторно були надані відповідачеві на вимогу і при розгляді заперечень позивача на акт перевірки, але відповідач фактично ухилився від дослідження первинних документів бухгалтерського і податкового обліку позивача, які надавалися і під час проведення перевірки. В подальшому відповідач незаконно витребував оригінали первинних документів до податкового органу під приводом їх дослідження під час розгляду заперечень на акт перевірки, без дотримання вимог ПК України щодо необхідності складання відповідного опису приймання-передачі.

Також, як вбачається із судового рішення суду першої інстанції за клопотаннями відповідача були допитані в якості свідків - директори підприємств-контрагентів, угоди з якими відповідач визнав як нікчемні в акті перевірки, які надали пояснення та документи, що спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених ПП «Ол-Транс» з ПП «ПКФ «Лугсервіс», ПП «ТКФ «Імперія-М», TOB «Спецмегасервіс», ПП «НСК Навік-Строй», ПП «Союз-Трейд-В» (т.2 а.с. 156-168).

У зв`язку із цим, відповідачем у судовому засіданні на зеперечувалась наявність усіх первинних документів по взаємовідносинам із ПП «Ол-Транс» з ПП «ПКФ «Лугсервіс», ПП «ТКФ «Імперія-М», TOB «Спецмегасервіс», ПП «НСК Навік-Строй», ПП «Союз-Трейд-В» та їх відповідність вимогам Закону України «Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем документально підтверджено реальність господарських операцій, а відтак позивачем сформовано валові витрати та включено суми до податкового кредиту з податку на додану вартість з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів між позивачем та ПП «ПКФ «Лугсервіс», ПП «ТКФ «Імперія-М», TOB «Спецмегасервіс», ПП «НСК Навік-Строй», ПП «Союз-Трейд-В» ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з зазначеними підприємствами безпідставними з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз`яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ПП «ПКФ «Лугсервіс», ПП «ТКФ «Імперія-М», TOB «Спецмегасервіс», ПП «НСК Навік-Строй», ПП «Союз-Трейд-В» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб`єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюваність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб`єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб`єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов`язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов`язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкових повідомлень-рішень.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про непідтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб`єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов`язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб`єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 ГК України, ст.ст.203, 228 ЦК України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Крім того, суд зазначає, що в силу ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки наказ ДПІ в м.Лисичанську Луганської області про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «Ол-Транс» визнано у судовому порядку протиправним та скасовано, визнано незаконним проведення перевірки, суд вважає, що як наслідок є неможливість використання результатів такої перевірки, оформлених актом перевірки. Отже акт, складений за результатами незаконно проведеної перевірки, є доказом отриманим з порушенням закону, а спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту, складеного за результатами незаконно проведеної перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000452301 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 25 січня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Ол-Транс» до Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0000452301 від 05.08.2011, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Лисичанську Луганської області №0000452301 від 05.08.2011, яким Приватному підприємству «Ол-Транс» визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 387591,75 грн.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Ол-Транс» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова