Рішення № 81815585, 20.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1670/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-3271-51 від 20.11.2018.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 28 листопада 2018 року у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення № 9340102021680 позивач отримав документ з назвою "Вимога про сплату боргу(недоїмки) №Ф-3271-51 від 20 листопада 2018р.", який нібито видано від імені органу державної влади - Головного Управління ДФС у Луганській області. Згідно змісту вимоги №Ф-3271-15 від 20.11.2018 станом на 20.11.2018 нібито існує сума боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн, який складається з недоїмки у розмірі 15819,54 грн та штрафні санкції у розмірі 0.00 грн. Документ із назвою "вимога №Ф-3271-15 від 20.11.2018р." був оскаржений позивачем до Державної фіскальної служби України, яка рішенням №2044/6/99-99-11-05-02-25 від 15.01.2019 відмовила у задоволенні скарги. Рішення №2044/6/99-99-11-05-02-25 від 15.01.2019 позивач отримав 18.01.2019 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення №0405340868544. Позивач вважає, що документ із назвою "вимога №Ф-3271-15 від 20.11.2018р." винесений незаконно і є підробленим та підлягає скасуванню, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до канцелярії суду надав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.40-45). В обґрунтування відзиву зазначив, що ОСОБА_1 є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно до вимог цього Закону несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі. Згідно облікових даних інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018 за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн. Недоїмка у сумі 15819,54 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону № 2464, за 2017 ріку у загальній сумі 8448,00 грн, за перший, другий та третій квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал. За таких обставин на підставі частини четвертої статті 25 Закону №2464 та Інструкції №449 ГУ ДФС у Луганській області було винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 20.11.2018 № 3271-51 на загальну суму 15819,54 грн, яку відповідно, було направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника податків ОСОБА_1 Вимогу про сплату боргу отримано платником єдиного внеску 27.11.2018 року. Стосовно посилання позивача на те, що згідно з вимогами Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII він звільняється від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції та посилання на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція» відповідач не погоджується, оскільки підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його; тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внесків період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VІІІ. Відповідач зазначив, що розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р та розпорядження від 30.10.2014 № 1053-р не регулює питання щодо умов та порядку сплати єдиного внеску. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». З огляду на це, саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків передбачених частиною другою статті 6 Закону № 2464. Отже, в період з 01.01.2017 по 31.10.2018 Законом №1669 не скасовувались обов`язки, визначені п.2 ст. 6 Закону № 2464, внаслідок чого позивач повинен був сплачувати визначену Законом №2464 суму єдиного внеску. Крім того, станом на день формування відповідної вимоги позивач не перебував в процесі припинення та не знятий з обліку як фізична особа-підприємець. Таким чином, у ГУ ДФС у Луганській області не було законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати єдиного внеску. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

20.05.2019 позивачем до канцелярії суду були надані пояснення, в яких також просив задовольнити позовні вимоги (а.с.36-37).

Ухвалою суду від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.1).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.32), надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутністю (а.с.63).

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.33), надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу 20.05.2019 за його відсутністю (а.с.38-39).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 з 21.06.2016 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Рубіжанською міською радою Луганської області (а.с.34-35).

Позивач є платником податків за основним місцем обліку - Головне управління ДФС у Луганській області, Рубіжанське управління, ДПІ у м.Рубіжне (а.с.49-51).

Позивачем було подано податкові декларації про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 рік (а.с.54-56,57-59).

20 листопада 2018 року Головним управління ДФС у Луганській області сформовано позивачу вимогу про сплату боргу № Ф-3271-51, у якій зазначено, що станом на 31 жовтня 2018 року загальна сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн, з яких 15819,54 грн. - недоїмка, 0,00 грн. - штраф (а.с.6).

22.11.2018 відповідачем направлено на адресу позивача поштовою кореспонденцією оскаржувану вимогу та 27.11.2018 вказану вимогу оскаржено позивачем в адміністративному порядку (а.с.46).

Позивачем 11.12.2018 сформовано скаргу на податкову вимогу № Ф-3271-51 від 20.11.2018 та направлено до ДФС України (а.с.7-8).

ДФС України 15.01.2019 №2019/16/99-99/11-25-02-25 винесено рішення про результати розгляду скарги та залишили скаргу позивача без задоволення (а.с.9-10).

З облікової картки платника податків вбачається, що станом на 31.10.2018 за ОСОБА_1 рахується заборгованість (недоїмка) з єдиного внеску на загальну суму 15819,54 грн. Недоїмка у сумі 15819,54 грн складається з нарахованих сум єдиного внеску, що підлягають обов`язковій сплаті згідно Закону № 2464 за 2017 ріку у загальній сумі 8448,00 грн, за перший, другий та третій квартали 2018 року у сумі 2457,18 грн за кожен квартал (а.с.60-61).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) (тут і надалі положення Закону № 2464 наведені у редакції чинній на час виникнення спірних відносин між сторонами).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

При цьому в ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон № 1669).

Зокрема, п.п. б п. 8 ст. 14-1 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: "Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Судом також встановлено, що 30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 №Ф-3271-51 охоплює період, в якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Що стосується тверджень відповідача щодо відсутності заяви позивача про звільнення його від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Оскільки, як вже вище вказано, антитерористична операція триває, то граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час. Відповідно, відсутність такої зави на час розгляду адміністративної справи, за умови що таке право позивач може реалізувати у будь-який час протягом дії особливого періоду, визначеного Законом № 1669-VII, жодним чином не підтверджує правомірність вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 №Ф-3271-51.

Посилання відповідача на те, що пунктом 28 розділу І Закону України від 28.12.2015 №911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України від 02.09.2014 №1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який з часом вважається пунктом 9-4, яким до свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є неприйнятними з наступних підстав.

Дійсно вказаним Законом було виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669, однак у Закон № 2464 жодних змін станом на дату розгляду справи по суті внесено не було.

Оскільки Закон № 2464 є спеціальним з приводу сплати ЄСВ і з нього не виключені положення щодо звільнення від виконання платниками податку своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464, у зв`язку з цим перебування у Верховній Раді України зареєстрованого проекту Закону України № 6019 від 03.02.2017 р. «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не може слугувати підставою для не застосування діючої норми права.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 20.11.2018 №Ф-3271-51 не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Щодо інших тверджень позивача як на підставу для визнання вимоги протиправною, то вони не стосуються предмету розгляду справи, у зв`язку з чим суд вважає їх незмістовними.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що хоча і не погоджується в цілому з правовим обґрунтуванням позовних вимог, однак це не впливає на остаточний результат розгляду справи по суті, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню з мотивів викладених судом у рішенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн (а.с.28).

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255,295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області № Ф-3271-51 від 20.11.2018 щодо зобов`язання ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску в сумі 15819 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) гривень 54 копійки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний номер 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова