Рішення № 81815430, 20.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. справа № 300/574/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-15041-52 від 08.02.2019 зі сплати єдиного внеску в розмірі 18 276, 72 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, що в період з 01.03.2012 до 22.07.2014 зареєстрований самозайнятою особою, здійснював індивідуально адвокатську діяльність. З 23.07.2014 позивачем змінено організаційну форму здійснення адвокатської діяльності з індивідуальної діяльності на діяльність у адвокатському об`єднанні. З цього часу позивач не змінював організаційну форму здійснення адвокатської діяльності. Вважає, що він не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розумінні пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", так як з 23.07.2014 не здійснює незалежну професійну адвокатську діяльність індивідуально, та відповідно не отримує дохід від такої діяльності. Вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-15041-52 від 08.02.2019 зі сплати єдиного внеску в розмірі 18 276, 72 гривень протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача направив відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в якому позовних вимог не визнав, просив в задоволенні позову відмовити на тій підставі, що позивач відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки останній проводить таку незалежну професійну діяльність як адвокатську діяльність, внаслідок здійснення якої допущено утворення недоїмки із сплати єдиного внеску в розмір 18 276, 72 гривень. Вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-15041-52 від 08.02.2019 правомірною.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

Рішенням Івано-Франківської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів видано Хруленку Михайлу Вікторовичу свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за № 27 від 27.02.2012. З 01.03.2012 позивач взятий на облік платників податків.

З 23.07.2014 позивач змінив форму здійснення адвокатської діяльності з індивідуальної діяльності на адвокатське об`єднання.

08.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15041-52, якою зобов`язано позивача сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18 276, 72 гривень.

Позивач, вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №№Ф-15041-52 від 08.02.2019 протиправною, звернувся до суду.

Суд, у відповідності до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частинами 1, 2 статті 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність.

В даному випадку суд відзначає, що законом застосовано поняття "незалежна професійна діяльність", різновидом якою є "адвокатська діяльність".

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не конкретизовано організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у формі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання (статті 13, 15 Закону), а, як зазначено вище, застосовано поняття "адвокатська діяльність", як таке, що охоплює в собі усі згадані форми незалежної професійної діяльності адвоката.

З урахуванням вказаного посилання позивача на те, що він з 23.07.2014 не здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, не змінює і не позбавляє його статусу платника єдиного внеску як особи, яка провадять незалежну професійну діяльність - адвокатську діяльність, хоч і у формі адвокатського об`єднання.

В даному випадку, законом визначено умову отримання доходу від "адвокатської діяльності" як результат провадження "незалежної професійної діяльності". Пункт 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не розрізняє організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності - індивідуально чи у формі адвокатського бюро або адвокатського об`єднання. Єдиною умовою є отримання доходу від діяльності взагалі.

Як стверджує позивач, він з 23.07.2017 не перебував у трудових відносинах з АО «СКІФ» та отримував дохід від діяльності в цьому адвокатському об`єднанні виключно у якості дивідендів, розподіл яких здійснюється на підстав рішень вищого органу управління АО «СКІФ» та в порядку статуту. Під час нарахувань дивідендів на користь позивача адвокатським об`єднанням сплачуються податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Такі дивіденди, є результатом діяльності Адвокатського об`єднання "Скіф", яке в свою чергу є різновидом незалежної професійної діяльності адвоката.

Позивач не мав би права брати участь у розподіленні дивідендів, не будучи діючим адвокатом та не будучи учасником-партнером адвокатського об`єднання.

Разом з тим, положеннями абзаців 1 і 2 пункту 2 частини 1 статті 7 "База нарахування єдиного внеску" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Зазначене вище вказує на те, що особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську діяльність, є платником мінімального страхового внеску (єдиного внеску) навіть за умови не отримання доходу (прибутку) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Позивач не надав суду доказів зняття з обліку як платника єдиного внеску.

Згідно пункту 3-1 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" органом доходів і зборів є центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац 1 частини 4 статті 25 Закону).

В частині посилання позивача на підпункт 2 пункту 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588 (надалі - Порядок №1588), суд виходить із наступних мотивів

У випадку, який розглядається облік платників єдиного внеску не регулюється Порядком №1588, а, в свою чергу, визначений Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №1553/26330 від 24.11.2014 (надалі - Положення №1553/26330).

За змістом абзацу 3 частини 1 розділу V Положення №1553/26330 у разі прийняття відповідними органами (особами) рішення про ліквідацію, припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", платник єдиного внеску зобов`язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ згідно з додатком 5 до цього Порядку та копії розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Позивач не надав суду докази наявності відповідного розпорядчого документа про припинення ним незалежної професійної діяльності як адвоката.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд вважає, що позивач не обґрунтував протиправність оскаржуваної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд вважає, що вимога відповідача за №Ф-15041-52 від 08.02.2019, є правомірною, а заявлені позовні вимоги необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.