Рішення № 81815237, 14.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/57/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Кустрьо В.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Ігнатенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 травня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 20 травня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Закарпатській області), якою просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-4309-50 Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату ОСОБА_1 15819,54 грн. єдиного внеску на державне загальнообов`язкове соціальне страхування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 листопада 2018 року відповідачем, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, сформована вимога про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-4309-50 в розмірі 15819,54 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таку вимогу позивач вважає протиправною, оскільки він не відноситься до осіб, зобов`язаних самостійно нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок. Позивач не зареєстрований в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець або самозайнята особа, не здійснює підприємницьку діяльність в інших формах, в тому числі з використанням найманої праці.

11 лютого 2019 року від представника позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 листопада 2018 року № Ф-4309-50-У ГУ ДФС у Закарпатській області.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивач перебуває на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець з 15 січня 1996 року та як платник єдиного соціального внеску відповідно. Відсутність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є доказом припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

Крім того, представник відповідача подав заперечення проти заяви про уточнення позовних вимог, в обґрунтування якої зазначив, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено подання заяви про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 листопада 2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області, на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, винесено вимогу № Ф-4309-50 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн.

Відповідно до вказаної вимоги станом на 31 жовтня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 15819,54 грн.

28 грудня 2018 року ГУ ДФС у Закарпатській області направило до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області для примусового виконання вимогу зі сплати єдиного внеску № Ф 4309-50-У від 12 листопада 2018 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закон № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У відповідності до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера "У" (узгоджена вимога).

В третій частині літера "У" (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскарженої вимоги став висновок відповідача про порушення позивачем свого обов`язку як фізичної - особи підприємця щодо сплати єдиного соціального внеску.

В той же час, як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 в якості фізичної особи-підприємця не знайдено. Вказане також підтверджується листом Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 13 березня 2019 року № 705/03-13.

Крім того, відповідно до листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03 квітня 2019 року № 28/16-11 реєстраційної справи у паперовій формі на ОСОБА_1 не знайдено.

Відповідач, на якого відповідно до вимог КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення у даній справі, доказів, які підтверджують державну реєстрацію ОСОБА_1 , як фізичної особи-підприємця під час розгляду справи суду не надав.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності, не включенням його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а відтак беручи до уваги той факт, що позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" , суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем. За таких обставин, у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4309-50-У від 12 листопада 2018 року.

Щодо заперечень представника відповідача на заяву про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як вбачається із поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, вона за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову та була подана ним в межах встановленого ст. 47 КАС України строку. Відтак, вказана заява відповідає вимогам статті 47 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки), вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправною та скасувавши вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4309-50-У від 12 листопада 2018 року.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632 ) про скасування вимоги - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4309-50-У від 12 листопада 2018 року.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Н.Д. Маєцька