Рішення № 81814719, 15.05.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року ЛуцькСправа № 140/712/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Степанюка С.Є.,

представника відповідача Дембіцького Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 № UA205110/2019/000202/2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Волинська митниця ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 № UA205110/2019/000202/2.

Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10:30 год. 15.04.2019. 15.04.2019 у зв`язку з необхідністю одержання нових доказів оголошено перерву у розгляді справи до 12:30 год. 06.05.2019. 06.05.2019 за клопотанням представника відповідача оголошено перерву у розгляді справи до 12:00 год. 15.05.2019 (а.с. 1, 51, 87-88).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.02.2019 позивачем у компанії «AUTO WIENTJES B.V.» Apeldoron-Holland (м. Апелдорн, Нідерланди) придбано транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний.

20.02.2019 декларантом МПП «СТАТУС-КВО» з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС митну декларацію (далі - МД) у якій митна вартість товару була визначена за резервним методом, в сумі 9000,00 євро.

При виборі методу визначення митної вартості декларант виходив з того, що за договором купівлі-продажу транспортного засобу кошти за товар оплачені покупцем, а тому документального підтвердження оплати ціни товару позивач не міг надати для митного оформлення.

При цьому, ціна імпортованого автомобіля була визначена на основі цінової інформації електронного каталогу "SCHWACKE". Вартість транспортного засобу з урахуванням технічних характеристик, комплектації декларантом визначена на основі розрахунку вказаного електронного каталогу на рівні 8950,00 євро. До цієї ціни декларантом було включено дорожні витрати в сумі 50,00 євро, понесені під час переміщення автомобіля самоходом від місця придбання в Нідерландах до пункту в`їзду в Україну.

Для документального підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано органу доходів і зборів договір купіль-продажу автомобіля, рахунок-фактуру, технічний паспорт на автомобіль, тимчасовий реєстраційний документ на автомобіль, експортну декларацію країни відправлення, розрахунок з електронного каталогу "SCHWACKE".

Проте, відповідач не погодився із визначеною декларантом митною вартістю та 21.02.2019 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000202/2 з тих підстав, що подані для підтвердження митної вартості документи не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та в зв`язку з спрацюванням ризиків ЄАІС АСАУР ДФС України «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - євро, вартість - 11494,50».

Митну вартість товару відповідачем було визначено за резервним методом за ціною 11494,50 євро.

Позивач вважає рішення про коригування митної вартості неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару, до якої додатково включено дорожні витрати в сумі 50,00 євро.

Також зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару від 21.02.2019 № UA205110/2019/000202/2, всупереч вимогам частини другої статті 55 Митного Кодексу України, не містить: інформації щодо ідентичного або подібного товару, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості товару; обґрунтування числового значення скоригованої відповідачем вартості відповідно до обраного методу; порівняння характеристик задекларованого позивачем товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом а також докладної інформації та джерел, які використовувалися при визначенні митної вартості товару.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

У відзиві на позов (а.с. 31-34) представник відповідача позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. У свою чергу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час опрацювання поданих декларантом документів відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР). За результатом опрацювання згенерованих профілів ризику посадовою особою митниці здійснено відповідні митні формальності та встановлено, що митна вартість товару не можу бути визнана митним органом, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості товару за методом, обраним декларантом. Так, декларантом заявлено митну вартість за резервним методом на рівні 9000,00 євро, а згідно фактури № 199597 від 13.02.2019 ціна товару становить 6950,00 євро.

У зв`язку з тим, що подані документи для підтвердження митної вартості товару не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару, а саме: не підтверджено 2050,00 євро, а також у зв`язку з спрацюванням АСАУР декларанту відповідно до статей 53, 54 МК України було запропоновано подати додаткові документи на підтвердження усіх даних митної вартості: банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; страхові документи; інші документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, декларантом не надано таких документів, про що повідомлено листом від 21.02.2019.

Вказане унеможливило визначення митної вартості за резервним методом на рівні 9000,00 євро, а тому митницею 21.02.2019 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000202/2 на рівні 11494,50 євро за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосувати інші методи з причини відсутності у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості.

З огляду на викладене відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 21.02.2019 № UA205110/2019/000202/2 таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

З наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

У відповіді на відзив (а.с. 45-47) представник позивача підтримав власну позицію, викладу у позові. Додатково зазначив, що відповідач не спростував аргументів щодо суті позовних вимог та не навів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення порівняння характеристик задекларованого позивачем товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позов, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 13.02.2019 ОСОБА_1 у компанії «AUTO WIENTJES B.V.» Apeldoron-Holland (м. Апелдорн, Нідерланди) за ціною 6950,00 євро придбав транспортний засіб - легковий автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний, що підтверджується рахунком-фактурою № 199597 від 13.02.2019 (а. с. 17, 54-55 з перекладом).

20.02.2019 декларантом - МПП «СТАТУС-КВО» з метою митного оформлення придбаного транспортного засобу було подано до Волинської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA205090/2019/029165, у якій митна вартість товару була визначена за резервним методом у розмірі 276205,23 грн. (9000,00 євро).

Для підтвердження митної вартості декларантом до митної декларації додано такі документи (графа 44 та доповнення №1): договір купівлі-продажу від 13.02.2019; рахунок-фактура від 13.02.2019 № 199597; технічний паспорт на автомобіль; тимчасовий реєстраційний документ на автомобіль № НОМЕР_2 ; експортну декларацію № 19NLJS38UJA3HPWD55 від 13.02.2019; розрахунок електронного каталогу "SCHWACKE"; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.02.2019 №UA205160/2019/002166 (а.с. 14-23, 54-68 з перекладом).

За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - євро, вартість - 11494,50».

Зважаючи на це, декларанту було запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; страхові документи; інші документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до заяви (а.с. 37) декларант МПП «СТАТУС-КВО» просив прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування 10-денного терміну, у зв`язку з відсутністю інших документів, що підтверджують митну вартість.

21.02.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000202/2 (а.с. 12-13).

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 9000,00 євро. Згідно з статтею 54 МК України митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - євро, вартість - 11494,50» та згідно наказу ДФС України №№ 780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленням транспортних засобів, бувших у використанні" та згідно статті 53 МК України запропоновано в 10-ти денний надати: банківські платіжні документи; за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; транспортні перевізні документи, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними установами; страхові документи, якщо здійснювалось страхування; інші документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Згідно пункту 6 статті 53 МК України декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Декларант не подав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 21.02.2019. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись вимогами частини шостої статті 54 МК України, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій -четверті статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 "Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку" та спрацювання системи ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - євро, вартість - 11494,50».

Водночас вказує на те, з декларантом була проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить -11494,50 євро. Також декларанта було повідомлено про можливість випуску задекларованого товару у вільний обіг у разі його незгоди з прийнятим рішенням за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням Волинської митниці ДФС від 21.02.2019 № № UA205110/2019/000202/2 про коригування митної вартості товарів, оскаржив його до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав витяг з електронного довідника "SCHWACKE" від 20.02.2019 вартості автомобіля марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, 2014 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 .

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - автомобіля марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598 см3, рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний за ціною 9000,00 євро та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - євро, вартість - 11494,50». Цими обставинами відповідач обґрунтовував необхідність подання декларантом додаткових документів.

Оскільки декларантом не було надано витребуваних документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, тому митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 11494,50 євро.

Проте суд із такими доводами відповідача не погоджується із таких підстав.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ціна імпортованого автомобіля декларантом позивача була визначена за резервним методом на рівні 9000,00 євро з джерел електронного довідника "SCHWACKE" від 20.02.2019 у зв`язку з неможливістю документального підтвердження оплати ціни товару за договором купівлі-продажу. Відповідно до рахунку вказаного в електронному довіднику вартість автомобіля марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, 2014 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , з урахуванням технічних характеристик, комплектацій становить 8950,00 євро.

Суд звертає увагу на те, що витяг з електронного довідника "SCHWACKE" зроблено безпосередньо відносно автомобіля марки SKODA, модель OKTAVIA, бувший у використанні, 2014 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 .

До цієї ціни декларантом в якості складової митної вартості додатково включено витрати на транспортування, понесені під час переміщення автомобіля самоходом від місця придбання в Нідерландах до пункту в`їзду в Україну в розмірі 50,00 євро.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами спростовується позиція митниці про те, що митна вартість товару нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел, оскільки подані декларантом документи підтверджують ціну товару, яка підлягала сплаті за такий автомобіль.

Отже, на думку суду позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного автомобіля за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей зазначених в частині третій статті 53 МК України і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 МК України визначено перелік витрат, понесених покупцем, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 № № UA205110/2019/000202/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 № UA205110/2019/000202/2, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів..., вартість - 11494,50 євро".

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар та підтверджують можливість визначення митної вартості за другорядним резервним методом.

Суд також зазначає, що неподання декларантом усіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості за ціною 11494,50 євро.

Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом в розмірі 11494,50 євро, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 21.02.2019 № UА205110/2019/000202/2 є необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності коригування митної вартості товару згідно з оскаржуваним рішенням від 21.02.2019 № UA205110/2019/000202/2, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат, які складаються із сплати судового збору, витрат на професійну правову допомогу та із залученням перекладача в сумі 10392,53 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 13.03.2019, квитанції від 14.03.2019 0.0.1294695629.1, квитанції до прибуткового касового ордера № 12 від 19.04.2019 за послуги перекладу по авто VIN- НОМЕР_1 , актів про надані послуги № 28/19-1, № 28/19-2) позивач сплатив на рахунок адвоката Степанюка С.Є. 10392,53 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту про надані послуги № 28/19-1 складається з: оплати судового збору - 768,40 грн.; надання консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення - 1921,00 грн. (2 год.); складання позовної заяви - 2881,50 грн. (3 год.); виготовлення фотокопій додатків до позовної заяви - 240,13 грн. та відповідно до акту про надані послуги № 28/19-2 - складання відповіді на відзив - 480,25 грн. (? год.); участь у судових засіданнях - 1921,00 грн. (2 год.); пошук перекладача, замовлення перекладу документів, отримання і направлення перекладу документів до суду - 480,25 грн. (1/2 год.); оплата послуг перекладача з перекладу документів - 1700,00 грн.

Як слідує з долучених до матеріалів справи квитанцій від 14.03.2019 №0.0.1294695629.1 та від 19.04.2019 №12 позивачем сплачено за послуги адвоката Стапанюка С.Є. кошти в сумі 5800,00 грн. та 1700,00 грн. за послуги перекладу.

Представник відповідача у запереченні на заяву про відшкодування судових витрат (а.с. 90-94) вважає, що вимоги викладені в заяві не підлягають задоволення, та просить суд в задоволенні заяви відмовити повністю, оскільки дана справа не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, а тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4581,50 грн., що становить вартість послуг із складання позовної заяви - 2881,50 грн. (3 год.) та оплата послуг перекладача з перекладу документів - 1700,00 грн. Вказані витрати підтверджені належними доказами (.

При цьому, суд зазначає, що надання консультацій і роз`яснень з питань правомірності винесення оскаржуваного рішення - 1921,00 грн., виготовлення фотокопій додатків до позовної заяви - 240,13 грн.; складання відповіді на відзив - 480,25 грн., включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви.

Разом з тим, на підтвердження витрат на правову допомогу, що становить вартість послуг із участі у судовому засіданні - 1921,00 грн., а також пошук перекладача, замовлення перекладу документів, отримання і направлення перекладів документів до суду - 480,25 грн. представником позивача не надано доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат та не подано заяви про неможливість подання таких доказів з поважних причин, у строки визначені частиною сьомою статті 139 КАС України. Отже, решту витрат у сумі 5042,63 грн. повинен понести позивач.

Як визначено частинами першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 768,40 грн., що підтверджуються квитанцією про сплату № 41730 від 18.03.2019 (а. с. 2).

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 21 лютого 2019 року № UA205110/2019/000202/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4581,50 грн. (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят одна гривня 50 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідач: Волинська митниця ДФС (44350, Волинська обл., Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 39472698).

Суддя Р.С. Денисюк

Повний текст рішення складено 20 травня 2019 року.