Ухвала суду № 81814697, 24.05.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 травня 2018 року Справа № 804/225/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши у письмовому провадженні заяви Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області, відповідача-2 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить про:

1) визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області стосовно відмови у проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 ;

2) зобов`язання Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області провести розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 та на підставі розслідування скласти акт за формою П-4;

3) зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області призначити страхові виплати у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протиправними діями відповідачів було порушене його право на проведення розслідування причин виникнення у нього хронічного професійного захворювання та призначення йому страхових виплат у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що відповідач-1 надав дві заяви про закриття провадження у справі від 24.05.2018р. та від 29.05.2018р відповідно. У цих заявах Головне управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці у Донецькій області, управління Держпраці, відповідач-1) зазначає, що воно, як і Фонд соціального страхування України в Дніпропетровській області (далі - Фонд, відповідач-2), у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, не здійснює публічно-владних управлінських функцій. Тому відповідач-1 вважає, що спір між сторонами не набуває ознак публічно-правового спору, а є суто приватноправовим.

За поясненнями відповідача-1, акт форми П-4 не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження в адміністративній справі. Предмет спору в цій адміністративній справі стосується власне прав і інтересів ОСОБА_1 , а саме: права на матеріальне забезпечення у порядку соціального страхування у разі часткової втрати працездатності, що у розумінні ст.2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) віднесено до трудового спору.

До того ж управління Держпраці звертає увагу суду на те, що позовна заява має основною метою вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного юридичного факту, який не пов`язаний з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Тобто на думку відповідача -1 , між сторонами існує спір про право, який має приватноправовий характер, що, у свою чергу, виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням цього, відповідач-1 просить суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України, бо спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Позивач не погодився з такими доводами відповідача-1 та зазначив, що спір набуває ознак публічно-правового за умови не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення у спірних відносинах владних управлінських функцій. При цьому ОСОБА_2 посилається на Положення про Держпрацю, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення №96), відповідно до якого Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду та інші питання, зазначені в Положенні №96.

Тобто за поясненнями позивача, на Держпраці покладено завдання, зокрема, щодо проведення розслідування аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань, за результатами яких зобов`язаний здійснити відповідні управлінські функції, виконання яких Держпраці намагається уникнути, чим порушує право позивача на соціальний захист. А на день звернення до суду законодавцем саме на Держпраці покладено завдання проводити розслідування аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних професійних захворювань та отруєнь. Отже, ОСОБА_1 вважає, що і обов`язок утворити комісію з проведення розслідування причин виникнення професійного захворювання також покладається на Держпраці.

Ухвалою суду від 24.04.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ураховуючи положення ч.3 та ч.4 ст.257, ст.261, ст.262, ст.263 КАС України, суд розглянув заяви відповідача-1 про закриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності доводи відповідача-1 та позивача з приводу заявлених вимог про закриття провадження у справі, а також письмові докази, наявні в матеріалах справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до наступних висновків.

Відповідач-1 в обґрунтування своїх вимог з приводу закриття провадження у справі посилається на п.1 ч.1 ст.238 КАС України, відповідно до якого суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому у п.2 ч.1 ст.4 КАС України наведене визначення публічно-правового спору, яким є спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відтак, Держпраці та, відповідно, його територіальні управління, у спірних правовідносинах виступає стороною, яка виконує публічно-владні управлінські функції. Адже відповідно до п.1, п.4, п.14 Положення про Державну службу з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Також Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі проводить як розслідування аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, так і розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних захворювань і отруєнь.

Тобто, враховуючи, що публічно-владні управлінські функції розуміються як діяльність усіх владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань (абз.3 п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів»), суд зазначає, що Держпраці та відповідач-1, як територіальний орган управління Держпраці, у спірних правовідносинах виконує публічно-владні управлінські функції. Оскільки предметом спору стали дії відповідача-1 щодо відмови у проведенні розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , що виявились у рішенні та пов`язані з цим наслідки, зокрема не призначення відповідачем-2 страхових виплат у зв`язку з ушкодженням здоров`я. А розслідування обставин та причин виникнення гострих і хронічних захворювань і отруєнь є одним із завдань відповідача-1, тому між сторонами виник саме публічно-правовий спір.

До того ж сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене суб`єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень (рішення Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 04.09.2018р., справа №К/9901/47078/18, постанова ВСУ України від 16.12.2015р., справа № 6-2510ц15).

Водночас відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, визначена юрисдикція адміністративних судів, до якої належать, в тому числі, і спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його дій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Тож, з урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами у цій адміністративній справі є публічно-правовим, тому розглядається судом в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на це, знайшли своє підтвердження доводи позивача та спростовуються доводи відповідача-1 щодо належності цього спору до розгляду в порядку цивільного судочинства, бо відсутній приватноправовий характер спірних правовідносин між сторонами. До того ж суд наголошує на тому, що порушене питання вирішувалось судом на стадії відкриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.171 КАС України, про що зазначено в ухвалі суду від 24.04.2018р.

Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяв відповідача-1 про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.238, 248 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області, відповідача-2 - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова