Ухвала суду № 81811744, 15.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23413/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта-банк» Кадирова Владислава Володимировича, Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову, у якій вона просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити продаж чи відступлення права вимоги за кредитним договором №20/14/07-Склв від 25.09.2007 р. до моменту закінчення розгляду справи за її позовом та набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що 17.04.2019 року, нею, ОСОБА_1 , було отримано листа від ПАТ «Дельта-банк», в якому банк зазначено, що право вимоги за кредитним договором №20/14/07-Склв від 25.09.2007 р. виставлено для продажу на відкритих торгах 16.05.2019 року, при цьому банком вказана сума заборгованості за даним кредитним договором 2387196,64 грн., тоді як рішенням суду за даним кредитним договором було стягнуто на користь банку 381718,69 грн., будь яких інших рішень суду за даним кредитним договором не існує.

Тобто на 16.05.2019 року призначено продаж права вимоги з її кредитним договором на суму, що фактично є незаконною та оспорюється нею в судовому порядку.

При цьому вказує на те, що у разі винесення рішення суду на її користь, відповідач буде зобов`язаний привести розмір заборгованості за кредитним договором №20/14/07-Склв від 25.09.2007 р. до того, який фактично було закріплено рішенням суду, а реалізація права вимоги 16.05.2019 року в тій сумі, яку в своєму листі вказує відповідач, утруднить або ж взагалі унеможливить подальше виконання судового рішення.

Відтак, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмета позову, може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Оцінивши наведені позивачем доводи щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується шляхом, зокрема, забороною вчиняти певні дії. (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак, з матеріалів позовної заяви вбачається, що спір заявлено не з підстав заміни кредитора у зобов`язанні, а з підстав неправомірного нарахування відсотків за порушення виконання кредитного договору.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 149-150, 257, 260, 261,354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта-банк» Кадирова Владислава Володимировича, Подільського відділу державної виконавчої служби м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання незаконними дій - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.Л. Бусик