Ухвала суду № 81810425, 16.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 758/4626/19

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Виниченко Л.М., розглянувши заяву представника громадянина Грузії ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

у с т а н о в и в:

До Подільського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви звернувся представник громадянина Грузії ОСОБА_1 ОСОБА_4

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.04.2019 року адміністративну справу за заявою представника ОСОБА_1 про забезпечення позову передано для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

У поданій заяві представник заявника просить вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії рішення головного спеціаліста відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Кот Д.В. про примусове повернення з України до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 від 29.03.2019 року.

Заяву мотивує тим, що він має намір в інтересах свого підзахисного звернутись у строк визначений КАС України до суду з позовом до головного спеціаліста відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Кот Д.В. про визнання незаконними дій та рішення про примусове повернення з України до країни походження або третьої країни ОСОБА_1 та його скасування.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду. Також вказує, що очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача таким рішенням та його дією, адже позивач жодним чином не може бути причетний до вчинення будь яких кримінальних правопорушень.

Особи, які беруть участь у справі, в порядку ч. 1 ст. 154 КАС України в судове засідання не викликалися.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, слід навести мотиви, що свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, заявник зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про примусове повернення з України є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача за захистом яких він має намір звернутися та наявністю очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта власних повноважень.

Так, на підтвердження заявлених вимог до заяви додано копію рішення головного спеціаліста відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Кот Д.В. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Грузії ОСОБА_1 від 29.03.2019 року (а.с. 4-5).

Однак, наведені заявником обгрунтування без надання на їх підтвердження доказів не дають підстав для висновку про очевидну та реальну загрозу заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 та свідчать про імовірність таких наслідків без посилань на вчинення конкретних дій, спрямованих на їх настання.

Крім того, вирішуючи питання про доцільність забезпечення позову у заявлений заявником спосіб суд звертає увагу на те, що матеріали заяви не містять жодних доказів щодо підтвердження наявності ознак протиправності рішення, яке заявник має намір оскаржити, питання стосовно законності прийняття якого має вирішуватись судом.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» від 25.06.2009 року №1 до вирішення адміністративної справи судом, у провадженні якого перебуває справа, може бути вжито передбачених статтею 117 КАС України ( 2747-15 ) заходів щодо забезпечення позовних вимог. Зокрема, якщо існує небезпека заподіяння шкоди інтересам іноземця чи особи без громадянства або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим.

У разі примусового повернення іноземця або особи без громадянства рішення органів охорони державного кордону (центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції) та органів Служби безпеки України про примусове повернення іноземця або особи без громадянства за межі України може бути оскаржено в суді. При цьому слід ураховувати, що суд має право зупинити рішення про примусове повернення з підстав та в порядку, передбаченому статтями 117 - 118 КАС України (2747-15).

Отже, заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи те, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у ч. 2 ст. 150 КАС України, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 154, 295 КАС України,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви представника громадянина Грузії ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М.Виниченко