Постанова № 81807354, 17.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

Постанова

Іменем України

17 травня 2019 року

м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

представник позивача: ОСОБА_2 ;

відповідач: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна; Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»;

представники відповідача: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 .

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування реєстрації права власності на житловий будинок, що перебуває в іпотеці та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

22 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування реєстрації права власності на житловий будинок, що перебуває в іпотеці та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 09 лютого 2007 року він уклав з АТ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк», згодом «Омега-Банк») кредитний договір № 2301/0207/88-768 за умовами якого отримав від банківської установи в кредит грошові кошти в розмірі 38 000 доларів США зі строком погашення з 09 лютого 2007 року по 08 лютого 2017 року.

За умовами договору № 2301/0207/88-768 кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Також, в забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором укладений іпотечний договір від 09 лютого 2007 року № 2301/0207/88-768-Z за умовами якого іпотекодавець (позивач) передав в іпотеку іпотекодержатель у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 2301/0207/88-768 від 09 лютого 2007 року наступне нерухоме майно: будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 156,7 кв.м.

Предмет іпотеки належав йому на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Золотоніської міської ради.

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року та витягу з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Омега Банк») відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги за зобов`язаннями по кредитному договору № 2301/0207/88-768 від 09 лютого 2007 року.

В провадженні Золотоніського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області перебуває виконавче провадження № 52664070 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» грошової заборгованості в сумі 388 407,60 грн. за виконавчим листом,виданим Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 08 лютого 2012 року № 2-1557.

24 листопада 2016 року постановою державного виконавця Золотоніського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області Наджафової Т.Н. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 08 лютого 2012 року № 2-1557, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт всього майна боржника, в тому числі й нерухомого майна – житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після відкриття виконавчого провадження № 52664070 державним виконавцем Наджафовою Т.Н. було винесено постанову про стягнення із пенсії ОСОБА_1 грошової заборгованості в розмірі 20 % щомісяця та направлено відповідні запити щодо майнового стану боржника. В ході проведення виконавчого провадження, до домоволодіння ОСОБА_1 в січні 2017 року прибули представники ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» з вимогами звільнити займане житлове приміщення, оскільки будинок належить стягувачу на підставі договору іпотеки. Лише після втручання в ситуацію співробітників Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області незаконні дії представників факторингової компанії були припинені.

При зверненні до відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області Бедулі Ю.М. було повідомлено, що державні виконавці не проводили звернення стягнення на житловий будинок, який перебуває у валютній іпотеці, оскільки предметом примусового виконання наразі є стягнення грошових коштів за виконавчим листом 08 лютого 2012 року № 2-1557. При цьому, внаслідок дії мораторію на звернення стягнення на предмет іпотеки по валютним кредитам, державні виконавці обмежені у праві реалізовувати арештоване нерухоме майно (житлову нерухомість).

З наданої державним виконавцем інформаційної довідки з Державних реєстрів від 03 лютого 2017 року вбачається, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» незаконно, в обхід діючого мораторію та поза процедурою звернення стягнення на предмет іпотеки, за допомогою приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. зареєстрував за юридичною особою право власності на житловий будинок ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., рішення про державну реєстрацію оформлене нотаріусом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 25 вересня 2015 року.

При цьому оформлення права власності на будинок за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відбулося шляхом прийняття рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 24772900 від 25 вересня 2015 року. У графі підстави виникнення права власності наведено договір іпотеки № 2301/0207/88-768-Z від 09 лютого 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Золотоніського нотаріального округу Сахно В.І.

Оскільки про наведені обставини ОСОБА_1 стало відомо лише 03 лютого 2016 року (в ході ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження), то процесуальний строк на оскарження вказаного рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. варто обліковувати саме з цього моменту.

На думку позивача, вказане рішення відповідача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25 вересня 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Фактично протягом останніх місяців, у зв`язку з незаконною реєстрацією за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на нерухоме майно Бедулі Ю.М., він не може вільно володіти та користуватися своїм житловим будинком, оскільки очікує незаконного виселення.

На вищевказане нерухоме майно було накладено арешт від 20 лютого 2012 року відповідно до постанови відділу ДВС Золотоніського МУЮ № 31298784, який на момент реєстрації не був знятий в уставленому порядку. Лише 20 жовтня 2015 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду було розглянуто адміністративний позов ТОВ «ФК Вектор Плюс» про скасування вказаної постанови відділу ДВС Золотоніського МУЮ від 20 лютого 2012 року № 31298784. Вказана постанова про арешт житлового будинку втратила чинність, а з нею припинено обтяження нерухомого майна після прийняття Київським апеляційним адміністративним судом ухвали від 23 грудня 2015 року у справі № 823/4825/15.

На адресу ОСОБА_1 до цього часу не направлено жодного письмового повідомлення з боку ТОВ «ФК Вектор Плюс» про відступлення права вимоги за договором іпотеки № 2301/0207/88-768-Z від 09 лютого 2007 року та не надано примірника договору про переведення прав іпотекодержатель від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «ФК Вектор Плюс», хоча вказані документи на думку позивача є передумовою для початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Просив визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. № 24772900 від 25 вересня 2015 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 156,7 кв.м.. Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. усунути перешкоди в користуванні позивачем житловим будинком АДРЕСА_1 . шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про реєстрацію за громадянином ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на вказаний житловий будинок. Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. № 24772900 від 25 вересня 2015 року про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 156,7 кв.м.

Зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєву А.М. усунути перешкоди в користуванні позивачем житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно попереднього запису про реєстрацію за громадянином ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на вказаний житловий будинок.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при відступленні права вимоги за іпотечним договором, особа, яка вчинила таке відступлення має письмово повідомити боржника про такі дії.

Відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються державному реєстратору відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868 свідчать про передчасність звернення стягнення на заставне майно.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» подавало приватному нотаріусу Кобелєвій А ОСОБА_5 не у повному обсязі визначені Законом та Порядком документи, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Починаючи з 07 червня 2014 року для примусового стягнення (відчуження) нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки, необхідно дотримання такої умови, як згода власника про не застосування положень обумовленого Закону щодо мораторію на стягнення майна громадян. Вказаної процедури дотримано не було. Окрім цього заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених ч. 9 ст. 15 цього Закону. Наявність в реєстрі запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду ТОВ «ФК «Вектор Плюс» оскаржило його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року та закрити провадження у справі.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» задоволено. Скасовано рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року та закрито провадження у справі, оскільки спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Постанова Апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2019 року була оскаржена до суду касаційної інстанції.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Свої висновки Велика Палата Верховного Суду мотивувала тим, що апеляційний суд обґрунтовуючи належність спору до юрисдикції адміністративного суду вказував на висновок Великої Палати, сформульований у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15. Від цього висновку, а також від аналогічних висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів щодо спорів за позовами до державного реєстратора осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, Велика палата Верховного Суду відступила у постанові від 04 вересня 2018 року у справі у справі № 823/2042/16 з метою встановлення чіткішого порівняно з виробленим попередньою судовою практикою критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги особа, що подає апеляційну скаргу вказала, що позивач оскаржує дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. , яка діяла в якості державного реєстратора як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, ОСОБА_1 просить суд загальної юрисдикції надати правову оцінку діям і рішенню державного реєстратора, як суб`єкта владних повноважень, а тому вказаний спір не може розглядатися судом загальної юрисдикції та повинен розглядатися адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства, тому рішення суду підлягає скасуванню та закриттям провадження із вказаних підстав. Крім того, зазначено, що дії приватного нотаріуса, як державного реєстратора були цілком законні, і вона діяла у відповідності до вимог чинного законодавства. Оскільки, товариством було повністю дотримано порядок надання пакету документів для вчинення нотаріусом дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, тому висновок районного суду про часткове задоволення позовних вимог позивача є помилковим та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, до апеляційної скарги ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» додано додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач - приватний нотаріус Кобелєва А.М. не є на даний час вже ні державним реєстратором, ні нотаріусом, оскільки її свідоцтво було анульовано наказом Мін`юсту. Тому, фактично вона не може вважатися належним відповідачем в даній справі.

Крім цього, зазначено, що належним відповідачем у даному випадку є Міністерство юстиції України. Щодо відповідача ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» зазначено, що позивач не висуває до даного відповідача жодної позовної вимоги та право власності, яке зареєстровано за ним не оскаржує.

Зазначено, що підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками те передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотечний договір є чинним, докази його оспорення у тому числі і в частині вищезазначеного застереження позивачем не надавалися. Проти факту наявності простроченої заборгованості за забезпеченим іпотекою зобов`язанням, позивач також не заперечує.

Тому, вважають, що рішення про часткове задоволення вимог позивача не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

ОСОБА_1 надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року, а апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначено, що між сторонами ОСОБА_1 та АТ «ТАС-Комерцбанк» було укладено кредитний договір. В забезпечення належного виконання умов такого договору був укладений іпотечний договір № 2301/0207/88-768-Z від 09 лютого 2007 року.

Предмет іпотеки - будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 , яе видане виконавчим комітетом Золотоніської міської ради.

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги за зобов`язаннями по кредитному договору № 2301/0207/88-768 від 09 лютого 2007 року. Тому, на думку особи, що подає відзив на апеляційну скаргу, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» мало право заявлення грошової вимоги лише за кредитним правочином.

В провадженні Золотоніського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області перебуває виконавче провадження № 52664070 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» грошової заборгованості за виконавчим листом, виданим Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області від 08 лютого 2012 року № 2-1557 про стягнення кредитної заборгованості.

24 листопада 2016 року постановою державного виконавця Золотоніського міськраойнного відділу ДВС ГТУЮ в Черкаській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.

ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в обхід діючого мораторію та поза установленою ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» процедурою звернення стягнення на предмет іпотеки» зареєстрував за юридичною особою право власності на житловий будинок позивача по АДРЕСА_1 .

При цьому, оформлення права власності на будинок за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відбулося шляхом прийняття рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав та обтяжень. У графі підстави виникнення права власності наведено договір іпотеки від 09 лютого 2007 року.

ОСОБА_1 вважає, що дії приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності були протиправними у зв`язку з відсутністю в нотаріуса повноважень щодо прийняття такого рішення.

Тому, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи та ухвалив законне рішення, а доводи апеляційної скарги не є такими, що дають підстави для його скасування.

2. Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Апеляційна скарга представника ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд Черкаської області, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» виникли цивільно-правові відносини з приводу виконання зобов`язань за умовами кредитного договору № 2301/0207/88-768 від 09 лютого 2007 року (а.с. 16-17 Т.1).

Належне забезпечення умов даного договору забезпечено іпотечним договором № 2301/0207/88-768-Z від 09 лютого 2007 року (а.с. 18-19 Т.1), що укладений між зазначеними сторонами.

Відповідно до п. 11 іпотечного договору № 2301/0207/88-768-Z іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання повністю або частково, у т.ч. якщо останній не поверне суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, передбачених договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попереджає про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі не виконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, останній вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 12 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у п. 12.3.1 та п. 12.3.2 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки.

Зокрема, згідно з п. 12.3.1 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом: а) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». У випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Відповідно до постанови державного виконавця Золотоніського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області від 24 листопада 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 08 лютого 2012 року № 2-1557 (а.с. 26 Т.1).

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 листопада 2016 року (а.с. 28 Т.1) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2557 від 08 лютого 2012 року та накладено арешт на все майно боржника, в тому числі й нерухоме майно - житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року (а.с. 20-23 Т.1) та витягу з реєстру заборгованостей боржників № 1-Б від 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» свої права вимоги за зобов`язаннями по кредитному договору № 2301/0207/88-768 від 09 лютого 2007 року.

Новий кредитор ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулася із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. про державну реєстрацію прав і обтяжень виключно на підставі іпотечного договору, який містить застереження про можливість іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки. При цьому, звернення було зумовлене проведенням державної реєстрації на нерухоме майно у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» у разі подання структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують реалізацію повноважень ОСОБА_6 , заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно пп.10 п.3 вказаного Положення передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону. Згідно п.7 Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до п.1 наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» № 607/5 від 02 квітня 2013 року у разі подання до територіальних органів Мін`юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатку до вказаного наказу.

Згідно п.55 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року, відкриття реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна належить до повноважень державного реєстратора органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна на підставі документів, що були видані, оформлені або отримані нотаріусом, які він передає органу державної реєстрації прав у порядку, встановленому Мін`юстом.

Відповідно до п.1.3 Порядку № 3502/5 в разі прийняття рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав нотаріусом як спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора (далі - нотаріус), один примірник рішення нотаріус видає або надсилає рекомендованим листом заявнику, а другий примірник передає органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна у порядку, встановленому Мін`юстом України, для долучення його до реєстраційної справи.

Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. № 24772900 від 25 вересня 2015 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 156,7 кв.м. таке право власності перейшло до ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно частин 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно ст. 24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

При відступленні права вимоги за іпотечним договором, особа, яка вчинила таке відступлення має письмово повідомити боржника про такі дії.

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 отримав повідомлення іптекодерджателя про намір останнього звернути стягнення на предмет іпотеки та не вчинив дії щодо погашення заборгованості.

Відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем ТОВ ФК «Вектор Плюс» вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються держаному реєстратору відповідно до п. 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2013 року № 868, свідчать про передчасність звернення стягнення на заставне майно.

Статтею 35 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Пунктом 12 договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не подало приватному нотаріусу пакет документів у повному обсязі, що визначені ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Положенням до наказу Мін`юсту «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Крім того, на час прийняття нотаріусом рішення про проведення державної реєстрації прав на предмети іпотеки за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а саме 25 вересня 2015 року, вже було зареєстроване обтяження на все майно ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця від 20 лютого 2012 року, а тому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень є наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною четвертою статті 18 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, наведеними правовими нормами визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» надало нотаріусу передбачені Порядком документи.

Згідно з частиною першою статті 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не було підтверджено тієї обставини, що ОСОБА_7 отримав повідомлення іпотекодержателя про намір останнього звернути стягнення на предмет іпотеки, а відтак він не міг вчинити дії щодо погашення заборгованості, а ТОВ «Фінансова компанія «Вектор Плюс» не довела суду тієї обставини, що надала нотаріусу для державної реєстрації документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, що свідчить про порушення ТОВ «Фінансова компанія Вектор Плюс» вимог ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та пункту 61 Порядку.

Крім того, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тому, у разі вирішення питання примусового звернення стягнення на житловий будинок, як предмет іпотеки, що виступає як забезпечення зобов`язань позивача за споживчим кредитом, наданими йому кредитними установами та за наявності умов, викладених у п. 2 ст. 1 ЗУ «Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», на таке майно примусового стягнення (відчужене без згоди власника) протягом дії цього Закону не може бути.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі застереження в іпотечному договорі має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника, а тому є елементом примусового звернення стягнення на таке майна.

У справі, що переглядається, звернення стягнення на будинок ОСОБА_1 як предмет іпотеки шляхом прийняття рішення про державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем здійснено у примусовому порядку, оскільки він не надав іпотекодержателю згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя.

Відповідно до п. 12 договору іпотеки за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене у п. 12.3.1 та п. 12.3.2 пп. 12.3 п. 12 договору іпотеки.

Відповідно до п. 12.3.1 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до статті 37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому вважається, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта – суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура суб`єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей, що позивач ОСОБА_1 взагалі був повідомлений та обізнаний з проведенням оцінки житлового будинку АДРЕСА_1 ., а отже є недоведеною обставина, що він залучався як сторона для участі у проведенні такої оцінки.

Крім того, в порушення вимог ч. 7 ст. 3, ч. 1 ст. 9, ч. 9 ст. 15 абз. 4 ст. 1 ст. 16 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно вчинена приватним нотаріусом не за місцем розташування нерухомого майна, тобто не в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації, а тому реєстраційна дія приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. щодо реєстрації 25 вересня 2015 року права власності на об`єкт нерухомого майна (будинку позивача) за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» проведена з порушенням компетенції нотаріуса як відповідного органу державної реєстрації.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, що, відповідно, є підставою для його скасування, з огляду на викладене, є безпідставними.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про скасування реєстрації права власності на житловий будинок, що перебуває в іпотеці та усунення перешкод в користуванні нерухомим майном залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2019 року.