Рішення № 81806817, 16.04.2019, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2837/18

Провадження № 2/653/439/19

РІШЕННЯ

іменем України

16 квітня 2019 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Крапівіної О.П.

при секретарі Пшенична В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Генічеської міської ради,ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та державного акту на право власності на землю недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду із зазначеним позовом, в якому посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько, ОСОБА_5 . За його життя на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради ним було отримано дозвіл на будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Після отримання будівельного паспорту батьком, який на той час перебував у шлюбі з їхньою матір`ю, ОСОБА_6 , було розпочато будівництво житлового будинку. Однак після завершення будівництва, внаслідок смерті батька, питання про прийняття будинку в експлуатацію вирішено не було. Їхня матір, ОСОБА_6 , будучи спадкоємцем за законом у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала в спадщину майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , але до складу спадщини не увійшов не прийнятий в експлуатацію житловий будинок і матері було рекомендовано звернутися за захистом свого права до суду. Однак своє право мати реалізувати не встигла, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Оскільки до них, як спадкоємців першої черги перейшли усі права і обов`язки, які належали спадкодавцю, вони звернулись до суду із позовом до Генічеської міської ради Херсонської області про визнання за ними прав забудовників житлового будинку в порядку спадкування.

Рішенням Генічеського районного суду від 17.11.2015 року за ними було визнано, по Ѕ частині за кожним право забудовників житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 з правом здачі житлового будинку в експлуатацію та отримання на їх ім`я документів, що посвідчують право власності на це житло.

Після набрання рішенням Генічеського районного суду від 17.11.2015 року законної сили, їм стало відомо, що інші мешканці спільного двору, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після смерті їхніх батьків з дозволу Генічеської міської ради, розробили технічну документацію щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 , яка рішенням Генічеської міської ради № 266 від 25.11.2011 року була затвердження

29.12.2011 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 отримали Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, яка стала належати їм на праві спільної часткової власності.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину у вигляді 3/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 та земельної ділянки прийняла та оформила ОСОБА_3 , Відповідачка по справі.

Позивачі вважають, Генічеська міська рада, затверджуючи Відповідачам технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку пл. 0,0955 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована в м АДРЕСА_2 , яка стала підставою для отримання Державного акту на право спільної власності не врахувала, що вказана земельна ділянка перебувала у користуванні також і їхніх батьків, які з дозволу органу місцевого самоврядування побудували на цій земельній ділянці житловий будинок, а тому дії відповідачів за даних обставин не можуть вважатись законними.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтвердив зазначені у позові обставини, просить суд, визнати рішення Генічеської міської ради № 266 від 25.11.2011 року про затвердження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку пл. 0,0955 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована в м. Генічеську по АДРЕСА_2 , незаконним.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку пл. 0,0955га серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_7 і ОСОБА_4 на підставі рішення Генічеської міської ради № 266 від 25.11.2011 року та скасувати державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на земельну ділянку пл. 0,0955 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована в м. АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , яка згідно довіреності діє також в інтересах ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилась. Згідно поданої заяви, просить суд справу розглянути без її участі. Проти задоволення позову не заперечує. Представник Генічеської міської ради позов також визнав.

Вислухавши представника Позивача, представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги і успадкували усі права і обов`язки, які належали їхній матері, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько, ОСОБА_5 , за життя якого на підставі рішення виконавчого комітету Генічеської міської ради ним було отримано дозвіл на будівництво житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . Після отримання будівельного паспорту забудовником було розпочато будівництво житлового будинку. Однак після завершення будівництва, внаслідок смерті ОСОБА_5 , питання про прийняття будинку в експлуатацію вирішено не було. Дружина померлого, ОСОБА_6 , будучи спадкоємцем за законом у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала в спадщину майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , але до складу спадщини не увійшов не прийнятий в експлуатацію житловий будинок За життя питання прийняття будинку в експлуатацію ОСОБА_6 вирішено не було у зв`язку з її смертю.

Рішенням Генічеського районного суду від 17.11.2015 року за Позивачами було визнано, по 1/2 частині за кожним право забудовників житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 з правом здачі житлового будинку в експлуатацію та отримання на їх ім`я документів, що посвідчують право власності на це житло.

Вказані вище обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи, копією судового рішення, копіями Державного акту на право власності на землю, Свідоцтвом про право власності на спадщину за законом, Витягом з Державного реєстру речових прав від 29.07.2015 року.

Оскільки вказані вище обставини, встановлені судовим рішенням вони, відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України не доводяться повторно.

З наведеного вище слідує, що земельна ділянка за вказаною адресою, на якій батьки Позивачів здійснювали будівництво житла у відповідності з вимогами чинного на той час законодавства, перебувала в користуванні трьох співвласників, а її приватизацію було здійснено лише відповідачами, чим було порушено права спадкоємців.

Генічеська міська рада, приймаючи рішення № 266 від 25.11.2011 року про затвердження Черненко ОСОБА_9 і ОСОБА_8 технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку пл. 0,0955 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, питання щодо наявності інших землекористувачів цієї земельної ділянки не перевірила і за наявності у спадкоємців права на нерухоме майно на цій земельній ділянці, всупереч вимогам ст. 120 ЗК України, своїм рішенням обмежила їх права.

Відповідно до ст. 14. Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю фізичних і юридичних осіб гарантується в конституційному порядку. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Частиною 5 ст.116 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пп. г, д ч.3 ст.152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб`єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов`язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші — в порядку цивільного судочинства».

Таким чином, прийняте органом місцевого самоврядування рішення про затвердження технічної документації та отримання Відповідачами Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку порушує права Позивачів, як спадкоємців і є перешкодою в реалізації їхніх законних прав.

Визнання позову за даних обставин не протирічить Закону і не порушує права інших осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст ст..260, 264-266 ЦПК України, 116, 152, 155, 158 ЗК України суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Генічеської міської ради,ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та державного акту на право власності на землю недійсним - задовольнити.

Визнати рішення Генічеської міської ради № 266 від 25.11.2011 року про затвердження Черненко ОСОБА_10 і ОСОБА_4 технічної документації із землеустрою щодо складання Державного акту на право спільної сумісної власності на земельну ділянку пл. 0,0955 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку пл. 0,0955 га серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_7 і ОСОБА_4 на підставі рішення Генічеської міської ради № 266 від 25.11.2011 року та скасувати державну реєстрацію права спільної сумісної власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на земельну ділянку пл. 0,0955 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка розташована в АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна