Рішення № 81804425, 17.05.2019, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4729/18

Номер провадження 2/623/240/2019

РІШЕННЯ

іменем України

17 травня 2019 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді: Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.

розглянувши у судовому засіданні в місті Ізюмі справу № 644/4729/18 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Зміст позовних вимог, пояснення сторін.

20 грудня 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 7600,00 грн . у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У порушення умов договору, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала в результаті чого має заборгованість за кредитом, яка з урахуванням уточненого позову становить станом на 17.03.2019 року 21591,56 гривень, яка складається з наступного :

-5767,09 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

-4968,33 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-8951,78 грн. – пеня за прострочене зобов`язання;

-400,00 грн. – заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн,

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-1004,36 грн. – штраф ( процентна ставка).

Позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ “ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 21591,56 грн. та покласти на відповідача витрати пов`язані з розглядом справи у суді.

Представник позивача надав клопотання про підтримання позову, розгляд справи без їх участі, та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачка у письмових поясненнях наданих суду заперечує проти позову, в обґрунтування заперечень зазначає, що 25 січня 2013 року уклала кредитний договір з позивачем у відповідності до якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 3000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Відповідачка особисто підписала заяву, використовувала кредитні кошти, а також здійснювала щомісячне погашення заборгованості з 16 листопада 2011 року. Вважає, що розрахунок позивача не відповідає заявленим позовним вимогам та Умова та Правилам надання банківських послуг в Приватбанку, які діяли станом на 25 січня 2013 року, оскільки банком проведено нарахування відсотків за користування кредитом з розрахунку 30% на рік з 25 січня 2013 року до 01 вересня 2014 року, а з 01 вересня 2014 року 34,8%, та з 01 квітня 2015 року 43,20% річних, хоча при укладенні кредитного договору, що сторони узгодили відсоткову ставку за кредитним договором з розрахунку 30% на рік на суму залишку заборгованості, а будь – яких доказів того, що сторони домовились про підвищення/зниження відсоткової ставки банком не надано. Разом з тим , доказів домовленості або належного повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки за договором чи визнання її відповідачем шляхом сплати процентів у такому розмірі, позивачем не надано. Процентна ставка була підвищена в односторонньому порядку.

Позивач у відповіді на пояснення відповідача, зазначає, що при укладенні договору сторони користувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Щодо розрахунку заборгованості, то позивач вказує, що їм надано суду банківська виписка по рахунку із якої вбачається, що відповідачка знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалась кредитним коштами. Згідно розрахунку заборгованості загальна заборгованість за наданим кредитом ( тіло кредиту) складається із значень колонок розрахунку, а саме «Складова заборгованість за наданим кредитом» та «Загальне сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов`язання». Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30% на рік. Далі процентна ставка була змінена, відповідно до наказів банку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість уразі незгоди новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правила надання банківських послуг ( п.п. 1.1.3.2.3,1.1.3.1.9.,1.1.2.3,1.1.2.4,) Повідомлення про підвищення процентної ставки було надіслано відповідача 15.08.2014 року, 15.03.2015 року та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило.

05 квітня 2019 року відповідачка надала суду додаткові пояснення в яких, зокрема вказує на те, що стягнення неустойки ( пені,штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за останньою вимогою та просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу у позові в повному обсязі. В судовому засідання позивачка не заперечували проти прийняття уточненої позовної заяви з якою позивач звернувся до суду 28 березня 2019 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд, перевірив матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 25.01.2013 року відповідачка отримала кредит у розмірі 7600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок ( а.с.10-26).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наявними в матеріалах справи Умовами та правилами. Відповідачка, користуючись кредитними коштами, періодично сплачувала заборгованість за наданим кредитом ( а.с.6-9).

Що стосується укладеного між сторонами у даній справі кредитного договору та його складових, то, як зазначалося раніше, підписавши 25.01.2013 року заяву, ОСОБА_1 надала свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена. Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, відповідачка суду не надавала.

Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами. Вимоги про визнання цього договору в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав ОСОБА_1 суду не надавала.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви було укладено в письмовій формі кредитний договір.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання вказаної вище заяви про отримання банківських послуг .

Встановлено, що за умовами договору банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів у році.

ОСОБА_1 з підписаною заявою/договором клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердила, що повною мірою розуміє та зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил, а також підтвердила ознайомлення з обов`язком самостійно знайомитися із внесеними змінами на сайті (адреса сайту вказана у заяві) ( а.с.10).

При незгоді зі змінами Умов та Правил банку клієнт може звернутися в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреним особам.

Заява про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходила, відповідач активно користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості.

Справжність підпису, що міститься в анкеті-заяві, відповідачем не оскаржувалась. Клопотань щодо призначення судових експертиз щодо цього не заявлялось.

Доказів того, що вимоги банку ґрунтуються на інших умовах, які сторони не узгоджували, ОСОБА_1 не надала.

Саме така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 61-5591св18.

Згідно із розрахунком заборгованості відповідачка станом на 17.03.2019 року має заборгованість в сумі 21951,56 гривень, яка складається з наступного :

-5767,09 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

-4968,33 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

-8951,78 грн. – пеня за прострочене зобов`язання;

-400,00 грн. – заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн,

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 грн. – штраф ( фіксована частина);

-1004,36 грн. – штраф ( процентна ставка).

Посилання ОСОБА_1 на те, що банк не мав права змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є також безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та Правил передбачено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до пункту 1.1.3.1.9 Умов та Правил банк зобов`язаний надавати власнику способом, зазначеним у заяві, виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SМS-повідомлень.

Як передбачено в пункті 1.1.2.1.5. Умов та Правил отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.10 Умов та Правил встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т.д. використовувати будь-які канали зв`язку із вказаних: відправка SМS - повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР - пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS - терміналах та інші засоби комунікації.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил при незгоді із змінами правил чи тарифів банку клієнт зобов`язаний звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

Як вбачається з матеріалів справи з такими заявами ОСОБА_1 до банку не зверталася.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та Правил позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 1.1.5.25 Умов та Правил передбачено, що за несвоєчасну сплату послуг, які передбачені договором, клієнт платить банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 1.1.7.13 Умов та Правил позичальник зобов`язується сплачувати комісії та інші платежі, встановлені банком за обслуговування клієнта, відповідно до встановлених тарифів.

Таким чином, у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 факт підвищення відсоткової ставки не заперечувався.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що з 25.01.2013 року процентну ставку встановлено в розмірі 30 % за користування кредитом, з вересня 2014 року процентну ставку збільшено до 34,80 % за користування кредитом, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20 % за користування кредитом, з 17 вересня 2016 року процентна ставка була змінена до 36,00% .

Відповідно до частин першої та другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, від 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, від 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18.

Матеріали справи містять копії SMS-повідомлення, направлені банком на номер мобільного телефону ОСОБА_1 у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг, 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, з яких вбачається, що банком своєчасно та належним чином повідомлено позичальника про зміну тарифів відповідно з 01 вересня 2014 року в розмірі 2,9 % щомісячно та з 01 квітня 2015 року в розмірі 3,6 % щомісячно.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Як вбачається з правових позицій, викладених в Постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року по справі №614цс14, яка була ухвалена за наслідками перегляду цивільної справи за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналогічні правові позиції викладені і в постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 181/467/17, сторонами в якій були ПАТ КБ «Приватбанк» та позичальник. Зокрема, у вказаному судовому рішенні зазначено, що висновок судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим. Згідно з вищенаведеним пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104 цс16.

Встановлено, що в межах кредитного договору видавались дві кредитні картки, остання зі строком дії до останнього дня грудня 2019 року.

Таким чином строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки з позовом до ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» звернувся у грудні 2018 року.

Норми права, що регулюють правовідносини під час розгляду справи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

В зв`язку з тим, що відповідачем не надано до суду доказів в підтвердження того, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими.

Отже, встановлені фактичні обставини свідчать про порушення договірних прав позивача, а тому на їх захист з відповідача підлягають стягненню неповернені кредитні суми, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в сумі 8951,78 грн та 400,00 грн. ( розрахунок якої не надано позивачем) та штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 1004,36 грн – штраф (процентна складова), то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Згідно відомостей виконавчого комітету Бугаївської сільської ради Ізюмського району Харківської області від 21.12.2018 р. відповідачка з 13.01.1998 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.41).

Село Сухий Яр, Ізюмського району, Харківської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р.

При таких обставинах, зважаючи на те, що пеня нарахована за період, який пізніше 14 квітня 2014 року, та імперативну заборону на її стягнення, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі ст.141ЦПК України позивачу, на користь якого ухвалюється рішення, суд присуджує з відповідачів понесені і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77,81, 141,259,263,264,265,268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 10.12.1997 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк" вул. Набережна Перемоги, 50 м. Дніпро, 49094, п/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором в розмірі 10735 ( десять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 42 копійки та судовий збір в сумі 955 ( дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 12 коп., а всього 11690 ( одинадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень 54 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ізюмського міськрайонного суду Т.Д. Бєссонова