Рішення № 81803051, 10.05.2019, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №560/1878/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Волкодав А.А.,

представника відповідача - Райлян Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 27 січня 2014 року у розмірі 104434,20 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 27 січня 2014 року, відповідач отримав кредит у розмірі 50000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами банку", складає між ним та банком договір. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому Договором. Проте, відповідач у свою чергу не виконав належним чином свої зобов`язання за укладеним договором №б/н від 27 січня 2014 року щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, в результаті чого станом на 11 грудня 2018 року, утворилась заборгованість в розмірі 104434,20 грн., яка складається з: 47375,26 грн. - тіло кредиту; 15295,34 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 36314,35 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 4949,25 грн. - штраф (процентна складова).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує та у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти винесення по справі заочного рішення.

Представник відповідача - Райлян Н.А. в судовому засіданні позов визнала частково та пояснила, що відповідач ОСОБА_1 інформацію про зміну тарифів та умов обслуговування він не отримував; сума відсотків нарахована не правильно, підвищення процентної ставки є неправомірним. Також посилалась на неприпустиме одночасне стягнення пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов`язань за кредитним договором, на застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені). У зв`язку з чим вважає, що вимога про стягнення суми пені може бути задоволена лише в межах строку позовної давності одного року з дати надходження позовної заяви до суду.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що сторонами відповідно до вимог статей 1054, 1055 Цивільного кодексу України, 27 січня 2014 року укладено договір про надання банківських послуг б/н у формі анкети-заяви (а.с.7) разом з Правилами надання банківських послуг (а.с.9-23) та Тарифами (а.с.8), за яким відповідач отримав кредит у розмірі 50000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 30 %, комісії та штрафів (у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором).

Між сторонами виникли цивільно-правові відносини, регульовані нормами зобов`язального права.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самі сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 2.1.1.12.6 Умов та Правила надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 365/366 календарних днів на рік (а.с.19 на звороті).

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і Правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із зобов`язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості (а.с.18 на звороті).

Позивач свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вказаним договором, відповідач свої обов`язки з повернення кредиту не виконував, у зв`язку з чим станом на 11 грудня 2018 року заборгованість відповідача за кредитним договором складає 104434,20 грн.

За порушення зобов`язань за кредитним договором відповідно до встановлених тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", відповідачу нараховано пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 36314,35 грн. та штраф за порушення строків платежів у розмірі 5449,25 грн., у тому числі фіксована частина 500,00 грн. та процентна складова 4949,25 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог частини 1 статті 611, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв`язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов`язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу - 500 грн. (фіксована частина) та штрафу - 4949,25 грн. (процентна складова), відсутні, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, за змістом вказаної норми закону, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Зокрема, частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 Цивільного кодексу України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14.

Аналіз норм статті 266, частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненнями до суду кредитора, та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Позовна заява підписана позивачем 17 грудня 2018 року.

Відтак, лише за період із 17 грудня 2017 року по 11 грудня 2018 рік (кінцева дата в розрахунку заборгованості) та як видно з третьої графи справа, у цей 12-ти місячний період позивачем було нараховано лише 950 грн. пені.

Отже, в такому разі слід стятнути лише 950 грн. пені в межах 12-ти місяців, а не 36314,35 грн. 35 коп. як заявлено позивачем.

Крім того, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно довідки №889А від 27 березня 2019 року, виданої військовою частиною В0259 вбачається, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2016 року дійсно брав участь в антитерористичній операції.

Відповідно до положень статті 214 Цивільного процесуального кодексу України, суд, під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма статті даного Закону не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також прямо та чітко не зазначає, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" від 11 листопада 1996 року ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, § 65)).

З 01 вересня 2015 року правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа №572/2088/17.

А тому, у вимозі позивача про стягнення судового збору з відповідача слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" (р/р № НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 січня 2014 року у розмірі 63620,60 грн. (шістдесят тисяч шістсот двадцять гривень 60 коп.), яка складається з: 47375,26 грн. (сорок сім тисяч триста сімдесят п`ять гривень 26 коп.) - тіло кредиту; 15295,34 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 34 коп.) - нараховано відсотків за користування кредитом; 950 грн. (дев`ятсот п`ятдесят гривень) - нараховано пені.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5) пункту 15 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 15 травня 2019 року.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор