Рішення № 81802278, 10.05.2019, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/1027/19

Провадження № 2/500/1702/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2019 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання – Аубекерової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свої вимоги мотивує тим, що вищевказаний житловий будинок належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . Заповіту спадкодавець не залишив. Спадкоємцями за законом першої черги являються чоловік ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 . ОСОБА_6 . Позивач прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем. ОСОБА_2 разом із спадкодавцем не проживала та із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк не зверталась. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадщину, позивачу було відмовлено, у зв`язку з тим, що не була проведена первинна реєстрація права власності на незакінчений будівництвом будинок.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за його відсутністю не направляв, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підставі договору забудови від 22.05.1985 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Пелих Д.В. в реєстрі №1-1541, що підтверджено довідкою комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» №357 від 28.02.2019 року.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції «Про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001 року, зареєстрованого в Мінюсті України за № 582/5773 від 10.07.2001 року не належить до самочинного будівництва індивідуальні житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05.08.1992 року. Згідно листа № 12/5-126 від 23.03.1999 року Державного комітету будівництва архітектури та житлової політики України не підлягає здачі в експлуатацію об`єкти нерухомості побудовані до 05.08.1992 року.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва (втратила чинність). Тобто до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 05 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01 вересня 2011 року № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року»).

Відповідно технічного паспорту, наданого комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами побудований у 1989 році та не підлягає здачі в експлуатацію, як об`єкт нерухомості побудований до 05.08.1992 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України – спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08.11.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить частка житлового будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року – спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 55551953 від 21.03.2019 року, наданої Ізмаїльською державною нотаріальною конторою Одеської області, інформація про заповіт складений від імені ОСОБА_3 , відсутня.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР 1963 року після смерті ОСОБА_3 являються:

- чоловік ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 31.01.1978 року Ізмаїльським відділом РАЦС;

- донька ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 11.12.1978 року Ізмаїльським відділом РАЦС.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований за однією адресою разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , що підтверджено будинковою книгою на житловий будинок АДРЕСА_1 , тобто вважаються такими, який прийняв спадщину.

Крім цього, було встановлено, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем не проживала та у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звернулась, тобто вважається такою, яка не прийняла спадщину.

Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Богдан О.М. № 1557 від 29.07.2008 року, позивачу повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що не була проведена первинна реєстрація права власності на незакінчений будівництвом будинок.

Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги, що у зв`язку з тим що, право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку неможливе, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту на підставі ст. 16 ЦК України, в зв`язку з чим задовольняє позов.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265 ЦПК України, 316, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 525, 534, 535, 549 ЦК УРСР (1963 року), -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2019 року.

Суддя: О.Я.Присакар