Рішення № 81800946, 17.05.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6440/18

провадження №2/489/307/19

Заочне рішення

Іменем України

17 травня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

22 жовтня 2018 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором розмірі 34899,87 грн.

Свої вимоги мотивували тим, що 21.05.2015 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем було укладено кредитний договір №981749642. 14.07.2017 р. між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Так як відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, на теперішній час утворилася заборгованість в сумі 34899,87 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні ним правовідносини.

21.05.2015 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №981749642.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 12240,00 грн. строком на 36 місяців, під 14,99% річних з щомісячною платою за кредит 3,99 % від суми кредиту, що становить 488,38.

Згідно умов кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повне або часткове прострочення кредиту та/або внесення плати за кредит) позичальник зобов`язався сплатити щоденну пеню у розмірі 0,3% від загальної суми прострочення.

14.07.2017 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір відступлення прав вимоги №20170714, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, що також підтверджується Витягом з Реєстру боржників до зазначеного Договору відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 14.07.2017 позивачу передано право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 981749642 із заборгованістю в розмірі 34899,87 грн.

Станом на 19.07.2017 відповідачу нарахований борг за кредитним договором в сумі 34899,87 грн., а саме: сума за основною заборгованістю – 12240,00 грн., заборгованість за процентами – 3939,67 грн., сума заборгованості за платою за управління кредитом – 12600,20 грн.; заборгованість за пенею – 6120,00 грн., що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Центр Фінансових Рішень» від 14.07.2017 №11534979-SG та розрахунком заборгованості від 19.07.2017 за період з 21.05.2015 по 14.07.2017.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також Законом України «Про захист прав споживачів» та Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - є видом кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Тобто, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Крім того, пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначає що є загальною вартістю кредиту для споживача. Загальна вартість кредиту - це сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, за положеннями зазначених норм матеріального права кредитодавець має право встановлювати крім процентів за користування кредитом, комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги для отримання обслуговування та повернення кредиту, тільки якщо ці дії є послугою у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17, 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 у справі № 6-2071цс16 та у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 № 61-16384св18.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22 та 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 06.06.2018 у справі № 61-16384св18 та №201/4087/17 від 27.02.2019.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що умова кредитного договору, зазначена у пункті 2 щодо щомісячної плати за кредитом в розмірі 3,99 процентів від суми кредиту, що становить 488,38 грн. є нікчемною, оскільки в цьому пункті передбачено що саме позичальник повинен вносити щомісячну плату за дії які не є послугою.

З огляду на вказане вимога позивача про стягнення плати за управління кредитом в сумі 12600,20 грн. є безпідставною та задоволення не підлягає.

Крім того, як вбачається з п.2 кредитного договору - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань становить 00,30% від загальної суми прострочення .

Відповідно, позивач, як слідує з наданого розрахунку, нараховував відповідачу пеню, сумуючи тіло кредиту, відсотки та плату за управління кредитом.

Оскільки, суд прийшов до висновку про безпідставність стягнення з відповідача плати за управління кредитом, то пеня підлягає перерахунку наступним чином.

Розрахунок зроблено за формулою: сума заборгованості по кредиту (тіло кредиту + відсотки)х 9% / 30 х кількість днів прострочення.

У зв`язку із цим, за розрахунком суду загальна сума пені за прострочений період погашення заборгованості по кредиту складає 1027,51 грн.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги ухилення відповідача від виконання умов кредитного договору, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 868,74 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265, 280ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) суму заборгованості за кредитним договором № 981749642 від 21.05.2015 в розмірі 17207,18 грн. (сімнадцять тисяч двісті сім гривень 18 коп.), а саме: сума за основною заборгованістю 12240,00 грн., заборгованість за процентами 3939,67 грн., заборгованість за пенею 1027,51 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у розмірі 868,74 грн. (вісімсот шістдесят вісім гривень 74 коп.).

В іншій частині вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри,30.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 17.05.2019.

Суддя І.В.Коваленко