Вирок № 81799971, 17.05.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/2724/18

Провадження №1-кп/460/278/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого — судді Кондратьєвої Н.А.

за участі секретаря судового засідання Юрчишина В.В.

з участю:

прокурора Малькович М.С.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.06.2018 за № 12018140350000725 про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовослужбовця військової частини А4150 с. Старичі Яворівського району Львівської області, учасника бойових дій АТО, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, 2002 р.н., українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України

встановив:

судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 08 години 50 хвилин, перебуваючи на дорозі загального користування на АДРЕСА_2 . О.Маковея, АДРЕСА_1 у АДРЕСА_3 , на грунті тривалих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, під час конфлікту наніс один удар долонею лівої руки в ділянку правої частини обличчя ОСОБА_1 , чим заподіяв йому фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України — умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав, пояснив суду, що потерпілий ОСОБА_1 неодноразово розвертав свою машину біля його хвіртки, що йому не подобалось. 12.06.2018, близько 09.00 год, він почув, як на великій швидкості їде автомобіль до його хвіртки. З автомобіля вийшов потерпілий з дружиною і пішов до будинку свого сина, а обвинувачений до свого будинку. Коли обвинувачений вийшов на вулицю, побачив потерпілого, який стояв на дорозі, підійшов до нього та попросив більше не розвертатись біля хвіртки і почув у відповідь, що дорога є місцем загального користування. Обвинувачений підійшов до потерпілого в притул, останній відштовхнув його двома руками, а він, у відповідь, штовхнув потерпілого правою рукою, ударів не наносив. Вийшли дружина потерпілого і невістка, які почали його ображати. Потім він сів у машину і поїхав у справах. Під час досудового розслідування підписав визнавальні покази, оскільки не розумів наслідків цього, неодноразово намагався примиритись з потерпілим, але це виявилось марним.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України стверджується зібраними у справі доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що цього дня під`їхав до будинку сина, розвернувся на дорозі і зайшов у будинок. Коли вийшов на вулицю, до нього підійшов обвинувачений і сказав більше не розвертатись біля його хвіртки, потерпілий відповів, що дорога не є власністю обвинуваченого. І обвинувачений підбіг до нього, сказав зняти окуляри, бо буде бити, а потім обвинувачений зняв правою рукою його окуляри і вдарив його лівою рукою. Його дружина їх розігнала, і після цього він викликав поліцію. Стверджує, що обвинуваченого не штовхав.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка є дружиною потерпілого, показала, що 12.06.2018 приїхала з чоловіком до сина, розвернулись на загальній дорозі і зайшли в будинок сина, чекали поки невістка одягне внуків, щоб відвести їх в садок. Чоловік швидше вийшов з будинку, а коли вона з внуком підійшла до машини, то побачила як ОСОБА_2 б`є її чоловіка лівою рукою, почала їх розганяти. Також зазначила, що після цього в чоловіка почервоніло лице, крові не було. Між потерпілим та обвинуваченим вже були конфлікти, перебувають у неприємних відносинах.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що була залучена в якості понятого у слідчому експерименті, під час якого обвинувачений показав, як лівою рукою наносив один удар у праву частину лиця. Зазначила, що обвинувачений добровільно показував свої дії, слідчий йому не підказувала.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що був залучений в якості понятого у слідчому експерименті, під час якого обвинувачений добровільно показував як наносив удар, примус до нього не застосовували. Удар наносив лівою рукою в праву частину лиця. Також зазначив, що слідчий зауважень до обвинуваченого не мав, лише попросила обвинуваченого показати як він наносив удари.

Свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною обвинуваченого, повідомила суду, що самої події кримінального правопорушення не бачила, вийшла на дорогу після того як все відбулось, але зазначила, що між потерпілим та обвинуваченим склались неприязні відносини задовго до події, що мала місце 12.06.2018.

Отже, показання вказаних свідків узгоджуються між собою та з показаннями потерпілого.

Крім цього, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджуються протоколом проведення слідчого експерименту від 18.06.2018, з участю підозрюваного ОСОБА_2 , статиста ОСОБА_7 , у присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та фотофіксацією такого, під час якого ОСОБА_2 в приміщенні службового кабінету № 3 СВ Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області запропонував присутньому статисту стати навпроти та зімітував як штовхнув долонею лівої руки в ділянку правої частини обличчя.

Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вказані докази у своїй сукупності є логічними, послідовними, такими, що не викликають сумніву у суду та відтворюють реальні події, що мали місце між потерпілим та обвинуваченим.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд не має об`єктивних сумнівів у тому, що обвинувачений ОСОБА_2 наніс один удар долонею лівої руки в праву частину лиця потерпілого ОСОБА_1 , чим спричинив останньому фізичний біль і не спричинив тілесних ушкоджень.

Водночас, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він, у відповідь, штовхнув потерпілого правою рукою, ударів не наносив, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в суді, і спростовані всіма іншими доказами у справі, а тому, суд вважає їх такими, що спрямовані на уникнення обвинуваченим відповідальності за вчинене.

Вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується доведена поза розумним сумнівом, а дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки він умисно наніс удар, яким завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд дотримується принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання і враховує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання є активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, суд не встановив.

Призначаючи покарання суд, крім вказаних обставин, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; особу винного, який за місцем проживання характеризується як спокійна та врівноважена людина, у психіатричному та наркологічному обліку не числиться, за допомогою не звертався, має на утриманні неповнолітнього сина, 2002 р.н., є військовослужбовцем, учасником бойових дій, брав участь в антитерористичні операції в східних областях України, до адміністративної відповідальності не притягувався, раніше не судимий. Також суд враховує середній ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих громадян.

А тому, суд дійшов висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в межах інкримінованої йому статті КК України. Суд переконався, що обвинувачений фінансово спроможний сплатити штраф та вважає, що таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжні заходи не обирались, судові витрати, речові докази відсутні.

Керуючись ст. 22, 26, 368, 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Н.А.Кондратьєва