Рішення № 81798931, 10.05.2019, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

10 травня 2019 рокуСправа №451/309/18 Провадження № 2/451/218/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.

з участю: позивача, представника позивача Косендюка Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/309/18 за позовом ОСОБА_1 до Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

встановив:

14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно. За життя ОСОБА_2 здійснила розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту. Згідно заповіту спадкодавець все майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день своєї смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 . Необхідно зазначити, що спадкового договору на будь-яке своє майно ОСОБА_2 не укладала. Даний заповіт не був предметом оскарження, не був визнаний не дійсним як односторонній правочин за рішенням суду, яке набрало законної сили. Також даний заповіт не скасовувався заповідачем шляхом видачі нового заповіту. Позивач заяви нотаріусу по прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з моменту її відкриття не подавав. Однак позивач прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Доказом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном є наявність у ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_1 від 10.03.2000 року виданого Радехівською райдержадміністрацією Ради народних депутатів. Однак, наразі позивач не може оформити за собою право власності у вищезазначеному спадковому майні, що залишилося після смерті спадкодавця. Причиною відмови нотаріуса є недоведеність факту прийняття спадщини позивачем. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно. За життя ОСОБА_3 здійснила розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту. Згідно заповіту спадкодавець все майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день своєї смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 . Необхідно зазначити, що спадкового договору на будь-яке своє майно ОСОБА_3 не укладала. Даний заповіт не був предметом оскарження, не був визнаний не дійсним як односторонній правочин за рішенням суду, яке набрало законної сили. Також даний заповіт не скасовувався заповідачем шляхом видачі нового заповіту. Позивач заяви нотаріусу по прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з моменту її відкриття не подавав. Однак позивач прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Дана обставина підтверджується довідкою Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області № 159 від 16.02.2018 року. Однак, наразі позивач не може оформити за собою право власності у вищезазначеному спадковому майні, що залишилося після смерті спадкодавця. Причиною відмови нотаріуса є недоведеність факту прийняття спадщини позивачем. Просить ухвалити рішення, яким встановити факт прийняття спадкоємцем ОСОБА_1 спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 ; ухвалити рішення, яким встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини тобто смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, скерував в адресу суду заяву про визнання позовних вимог, в якій просить розглядати справу без участі представника відповідача (а.с.58).

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, покази свідка та дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого повторно 29.11.2017 року Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.8).

За життя спадкодавець ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишила особисте розпорядження, зокрема, все майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день своєї смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого 13 грудня 1996 року секретарем виконкому Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №41 (а.с.9).

Заявою ОСОБА_1 , засвідченої 01 грудня 2017 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В., стверджується той факт, що вона прийняла спадщину після смерті баби ОСОБА_2 , яка залишила на її ім`я заповіт, посвідчений Хомич М.В., секретарем виконкому Кустиської сільської ради Радехівського району Львівської області 13 грудня 1996 року за №41 (а.с.7).

Із копії довідки, виданої виконкомом Кустинської сільської ради 01.12.2017 року №1022, вбачається, що ОСОБА_2 постійно по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Виконкомом сільської ради від імені померлої посвідчувався заповіт від 13.12.1996 року за реєстровим номером 41 (а.с.10).

Родинні відносини із спадкодавцями підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 26 квітня 1963 року, та свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_4 , виданого 14 липня 1988 року (а.с.11,12).

З копії інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, виданої 01.12.2017 року №50113179 вбачається, що інформація щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 відсутня (а.с.14).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_1 , земельна ділянка, площею 2,1013 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області, належала ОСОБА_2 (а.с.13).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР, Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно з ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що позивач пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту прийняття спадщини спадкоємцем.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , виданого 16.07.2012 року виконавчим комітетом Кустинської сільської ради (а.с.16).

За життя спадкодавець ОСОБА_3 на випадок своєї смерті залишила особисте розпорядження, зокрема, все майно, де б воно не було і з чого б не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день своєї смерті і на що за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого 12 грудня 2002 року секретарем Кустинської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрований в реєстрі за №26 (а.с.17).

Заявою ОСОБА_1 , засвідченої 01 грудня 2017 року приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В., стверджується той факт, що вона прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка залишила на її ім`я заповіт, посвідчений Хомич М.В., секретарем виконкому Кустиської сільської ради Радехівського району Львівської області 12 грудня 2002 року за №26 (а.с.18).

З копій довідок, виданих виконкомом Кустинської сільської ради 01.12.2017 року №1024, №1025, вбачається, що ОСОБА_3 постійно по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Виконкомом сільської ради від імені померлої посвідчувався заповіт за реєстровим №26 від 12.12.2002 року (а.с.20,21).

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Кустинської сільської ради 16.02.2018 року №159, ОСОБА_1 проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 разом із матір`ю ОСОБА_3 (а.с.19).

З копії Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, виданої 01.12.2017 року №50113040 вбачається, що інформація щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 відсутня (а.с.22).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що позивач пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту постійного проживання спадкодавця з спадкоємцем.

Незважаючи на визнання позову відповідачем, факт прийняття спадщини та спільного проживання також спадкоємця із спадкодавцем у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , недовіряти яким у суду немає підстав.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.10,12,13,81,89,141,206,258-259,263-265,315 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт прийняття спадкоємцем ОСОБА_1 спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний тест судового рішення виготовлено 15.05.2019 року.