Рішення № 81793898, 17.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 травня 2019 року № 640/1154/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2019 відповідача зобов`язано протягом 5-ти днів з дня отримання ухвали надати суду належним чином засвідчену копію матеріалів пенсійної справи позивача та письмові пояснення щодо причин неврахування трудового стажу позивача за період з 01.08.1977 по 01.08.1978 та за період з 05.08.1978 по 04.03.1996 з посиланням на положення чинного законодавства на підставі яких не було враховано відповідний трудовий стаж.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки № 285, виданої Державною бюджетною установою Республіки Крим «Регіональний Спортивно-тренувальний центр «Крим-СПОРТ». Зокрема, як зазначає позивач, він в період з 05.08.1978 по 04.03.1996 роки працював на території, яка на даний час віднесена до тимчасово окупованої та набув необхідний трудовий стаж, який дає змогу на призначення пенсії за віком, що підтверджується трудовою книжкою та зазначеною довідкою, проте відповідач протиправно не зараховує до стажу вказаний період роботи позивача лише з тих підстав, що уточнююча довідка видана підприємством, яке знаходиться на окупованій території.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав відзив обґрунтований тим, що оскільки надана для перерахунку пенсії довідка видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, підстави для зарахування періоду роботи зазначеного в ній відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Києва щодо призначення пенсії за віком передбаченої чинним законодавством України.

Листом від 01.02.2017 №5857/04 Центральним об`єднанням управління Пенсійного фонду України міста Києва повідомлено ОСОБА_1 про те, що стаж роботи з 01.08.1977 по 01.08.1978 не зараховано, оскільки в наданій копії трудової книжки не проглядаються накази і дати, з 05.08.1978 по 04.03.1996 - печатка не відповідає назві організації за період роботи, також зазначений період перетинається із військовою службою та для зарахування рекомендовано надати відповідні уточнюючі довідки.

ОСОБА_1 звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста м. Києва зі зверненням від 23.02.2017 за результатами розгляду якого йому листом від 16.03.2018 № 15416/08 було надано відповідь аналогічну наданій листом від 01.02.2017 №5857/04.

Позивачем отримано уточнюючу довідку від 28.08.2018 №285, видану Державною бюджетною установою Республіки Крим «Регіональний Спортивно-тренувальний центр «Крим-СПОРТ», як установою в якій збережені та містяться архівні дані про організацію, в якій працював ОСОБА_1 , якої на даний час не існує, відповідно до якої підтверджується трудовий стаж ОСОБА_1 з 05.08.1978 по 04.03.1996 на відповідних посадах.

04.09.2018 позивачем направлено відповідачу, цінним листом з описом, заяву про врахування вказаної уточнюючої довідки та перерахунок йому пенсії за віком згідно чинного законодавства України, врахувавши трудовий стаж роботи за період з 05.08.1978 по 04.03.1996.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві була отримана відповідь від 11.10.2018 №92439/03 з якої вбачалося, що в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено по причині не подання заяви встановленого зразка. Також, було зазначено про те, що для перерахунку пенсії потрібно звернутися до відділу обслуговування громадян для написання заяви встановленого зразка.

30.10.2018 у відділі обслуговування громадян № 1 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві Ільїним Володимиром Робертовичем написано заяву встановленого зразка з проханням здійснити перерахунок пенсії за віком враховуючи раніше подану уточнюючу довідку.

За результатами розгляду зазначеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 10.12.2018 № 129142/03 повідомлено ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено у перерахунку пенсії згідно довідки №285 від 28.08.2018, оскільки надана ним довідка для перерахунку пенсії видана підприємством яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, а отже підстави для її зарахування до загального страхового стажу відсутні.

Позивач вважаючи, що йому було протиправно відмовлено у перерахунку пенсії звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Таким чином, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пенсію, відповідний трудовий стаж може бути підтверджено довідкою підприємства або організації.

Відповідачем відмовлено позивачу у врахуванні при обчисленні пенсії стажу роботи з 01.08.1977 по 01.08.1978, оскільки в наданій копії трудової книжки не проглядаються накази і дати та з 05.08.1978 по 04.03.1996, оскільки печатка не відповідає назві організації на період роботи, також зазначений період перетинається із військовою службою. Для можливості зарахування вказаного стажу відповідачем рекомендовано позивачу надати відповідні уточнюючі довідки.

Позивачем отримана уточнююча довідка від 28.08.2018 за № 285, видана Державною бюджетною установою Республіки Крим «Регіональний Спортивно-тренувальний центр «Крим-СПОРТ», як установою в якій збережені та містяться архівні дані про організацію, в якій працював позивач, якої на даний час не існує, відповідно до якої підтверджується трудовий стаж роботи позивача з 05.08.1978 по 04.03.1996 на відповідних посадах.

Оригінал вказаної довідки був направлений відповідачу цінним листом з описом разом з заявою про врахування уточнюючої довідки та перерахунок пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 зазначеного Закону на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Частинами першою, другою та третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Такої позиції також дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2019 у справі №233/1181/17 (адміністративне провадження №К/9901/44448/18).

Судом встановлено, що довідка від 28.08.2018 за № 285, видана Державною бюджетною установою Республіки Крим «Регіональний Спортивно-тренувальний центр «Крим-СПОРТ», як установою в якій збережені та містяться архівні дані про організацію, в якій працював позивач, якої на даний час не існує, дійсно видана установою, що знаходиться та здійснює свою діяльність на окупованій території.

Водночас, прийняття таких довідок відповідачем, необхідне для захисту прав позивача, який на даний час позбавлений у будь - який спосіб можливості отримати такі довідки від належної установи.

Крім того, періоди роботи, зазначені у вказаній довідці, відповідають відомостям, зазначеним у трудовій книжці позивача.

Те, що архівні документи залишились на окупованій території, в даному випадку, та неможливість пенсійного органу здійснити їх перевірку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на перерахунок та виплату пенсії.

Таким чином, зважаючи на приписи частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач при винесенні рішення про відмову позивачу у перерахунку та виплаті пенсії діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Позивач у позовній заяві просить суд зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію за віком з урахуванням трудового стажу з 05.08.1978 по 04.03.1996 роки, на підставі довідки від 28.08.2018 № 285 виданої Державною бюджетною установою Республіки Крим «Регіональний Спортивно-тренувальний центр «Крим- СПОРТ», з дня звернення до відповідача з відповідною заявою, тобто, з 30.10.2018.

Враховуючи положення частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також те, що позивач звернувся з заявою щодо перерахунку пенсії 30.10.2018, суд дійшов висновку про те, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з урахуванням трудового стажу з 05.08.1978 по 04.03.1996 роки, на підставі довідки від 28.08.2018 № 285 виданої Державною бюджетною установою Республіки Крим «Регіональний Спортивно-тренувальний центр «Крим- СПОРТ» з 01.11.2018.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 262, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови громадянину ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з урахуванням трудового стажу з 05.08.1978 по 04.03.1996 роки, з 01.11.2018.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов