Ухвала суду № 81793421, 15.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 травня 2019 року м. Київ № 826/6555/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до третя особаДержавної фіскальної служби України Миколаївська митниця ДФСпроскасування наказів, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, з урахуванням заяви від 14.03.2018, до Державної фіскальної служби України, третя особа Миколаївська митниця ДФС, в якому просила:

-скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 12.03.2015 №144-О;

-поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Миколаївська митниця ДФС;

-стягнути з Миколаївської митниці Міндоходів, правонаступником якої є Миколаївська митниця ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України задоволено частково.

Скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України №144-О від 12.03.2015.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13.03.2015.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2015 по 31.05.2018 в розмірі 383229,62 грн. (триста вісімдесят три тисячі двісті двадцять дев`ять гривні 62 коп).

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13.03.2015 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9855,10 грн. (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять грн. 10 коп.).

В решті позову - відмовлено.

04 червня 2018 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13.03.2015.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної фіскальної служби України та Міністерства юстиції України задоволено частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року в частині визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Державної фіскальної служби України - змінено, визначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Державної фіскальної служби України за період з 13.03.2015 р. по 30.05.2018 р. включно, у розмірі 212 955,06 (двісті дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять гривень та шість копійок) грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2018 року залишено без змін.

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому позивач просить суд:

- зобов`язати Державну фіскальну службу України подати звіт про виконання судового рішення у повному обсязі.

- вирішити питання про накладення на керівника Державної фіскальної служби України штрафу у розмірі 40 прожиткових мінімумів працездатних осіб.

- стягнути половину суми штрафу на користь позивача.

Клопотання вмотивовано невиконанням відповідачем по справі судового рішення про поновлення позивача на посаді протягом тривалого часу, що, в свою чергу, порушує право позивача на працю та отримання грошової винагороди.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2019.

В судовому засіданні позивач подане клопотання підтримала та просила суд його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули. Про дату час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. З заявами/клопотаннями до суду не звертались.

Вирішуючи питання про встановлення судового контролю, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини в контексті положень ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, в свою чергу, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Судом встановлено, що 11.10.2018 ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подано заяву про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого 04.06.2018 Окружним адміністративним судом міста Києва про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Миколаївської митниці Міндоходів з 13.03.2015.

26.10.2018 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57525465 по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа.

Відповідно до положень ст.371 КАС України, ст.235 Кодексу Законів про Працю та ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно.

Однак, у зв`язку з не виконанням рішення суду боржником самостійно без поважних причин, державним виконавцем постановою від 14.11.2018 ВП №57525465 на боржника накладено штраф та зобов`язано повторно виконати вимоги виконавчого документа протягом трьох днів.

В подальшому, в зв`язку з повторним невиконанням рішення суду без поважних причин, державним виконавцем винесено другу постанову про накладення штрафу від 05.12.2018 ВП №57525465.

Проте, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді лишилось не виконаним.

Як наслідок, 20.12.2018 Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України складено на адресу Слідчого управління ГУ Національної поліції у м. Києві Подання №57525465/27 про розгляд питання стосовно порушення кримінального провадження по факту умисного невиконання рішення суду про поновлення позивача на посаді.

В цей же день, 20.12.2018, Відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, у зв`язку з невиконанням ДФС України рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57525465.

Таким чином, рішення суду в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» виконано не було.

Слід зазначити, що станом на дату вирішення судом питання про встановлення судового контролю, відповідачем не надавались докази оскарження/скасування постанов в рамках виконавчого провадження №57525465, що були прийняті державним виконавцем в зв`язку з не виконанням ДФС України рішення суду без поважних на те причин.

12.03.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України.

19.03.2019 року слідчим ДБР внесені відомості до ЄРДР під №62019000000000331 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 Кримінального кодексу України.

З урахуванням наведеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позивачем вчинено всі залежні від неї дії з метою виконання рішення про поновлення на посаді, проте загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, адже відповідач створює перешкоди для його (рішення) виконання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДФС України подати звіт про виконання судового рішення у справі №826/6555/15, внаслідок чого клопотання в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

В той же час, клопотання позивача в частині вирішення питання про накладення на керівника Державної фіскальної служби України штрафу та стягнення половини суми штрафу на користь позивача, задоволенню не підлягає, як передчасне, з урахуванням положень ч.ч. 2, 3 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задовольнити частково.

2. Зобов`язати Державну фіскальну службу України подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2018р. у справі №826/6555/15 протягом 10 робочих днів з дня отримання копії даної ухвали.

3. В решті клопотання відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович