Рішення № 81792966, 16.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року справа № 580/1299/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач-1), управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (далі - УМВС України в Черкаській області, відповідач-2) в якому просить:

- визнати протиправним надання відповіді МВС України від 18.03.2019, та УМВС України в Черкаській області від 09.04.2019, на звернення (заяву) ОСОБА_1 від 31.01.2019, із порушенням порядку та строку визначеного ст. 20 Закону України "Про звернення громадян";

- визнати протиправним висновок МВС України, викладений у листі від 18.03.2019 № 15/2-1022 про повернення матеріалів до УМВС України в Черкаській області з питання призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності ОСОБА_1 пов`язаної з проходженням служби в ОВС без прийняття рішення;

- зобов`язати МВС України підготувати висновок та прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 за заявою від 31.01.2019 у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 14.12.2018 (200 х 1921 грн) з урахуванням раніше виплаченої 17.08.2004 суми 4800 грн.

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 379400 грн. одноразової грошової допомоги в зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності пов`язаної з проходженням служби в ОВС.

- стягнути солідарно з МВС України та УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 5000 грн відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним рішеннями органу чи посадової особи при розгляді заяви ОСОБА_1 від 31.01.2019 та порушенням строку її розгляду;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання МВС України подати у місячний термін з часу набуття рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами порушений строк розгляду заяви ОСОБА_1 від 31 січня 2019 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, який встановлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Крім того, позивач стверджує, що Законами України "Про міліцію", "Про Національну поліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма не позбавляє права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Позивач також зазначає, що протиправними діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, яка виразилася у погіршенні самопочуття, посиленням болі в ділянці серця, нестабільністю тиску та пульсу, нервозності та погіршенні сну.

16 квітня 2019 року ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд адміністративної справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02 травня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому УМВС України в Черкаській області просило в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений з органів внутрішніх справ через обмежений стан здоров`я.

31.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та надав всі наявні підтверджуючі документи.

Ліквідаційна комісія, розглянувши наданий позивачем пакет документів, підготувала висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ та супровідним листом № 22 від 13.02.2019 направила його разом з всіма документами до Міністерства внутрішніх справ України відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21.10.2015 № 850.

Листом від 18.03.2019 № 15/2-1022 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України на адресу ліквідаційної комісії У МВС України в Черкаській області повернуті матеріали позивача та зазначено причину неможливості прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а саме: з дати первинного огляду МСЕК у 2004 році до повторного огляду у 2018 році пройшло більше двох років, дана обставина суперечить вимогам п. 4 Порядку № 850.

Відповідач-2 звертає увагу суду, що жодним пунктом Порядку №850 не визначено яким саме відправленням повідомляється особа, а отже твердження позивача, що він не отримував листа від ліквідаційної комісіє є необґрунтованим та не підтвердженим.

Що стосується посилання позивача на Закон України "Про звернення громадян", то відповідач-2 вважає його безпідставним з огляду на те, що механізм дій органів державної влади при розгляді поданих особами рядового і начальницького складу ОВС заяв на призначення та виплату ОГД врегульовано Порядком № 850, а тому зазначений Закон не поширюється на дані правовідносини.

Заявляючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивачем не дотримано вимоги п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду від 25.05.2001), згідно якого у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

02 травня 2019 року до суду надійшло клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного судочинства України від 16.05.2019 в задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у судове засідання відмовлено.

02 травня 2019 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому Міністерство внутрішніх справ України просило в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 безпосередньо до Міністерства внутрішніх справ України із заявами та скаргами в порядку Закону України "Про звернення громадян" не звертався.

Також, відповідач-1 наголошує, що оскільки первинний огляд позивача на МСЕК (з установленням 60 % втрати працездатності) відбувся у 2004 році, а повторний (з установленням II групи інвалідності) у 2019 році, що перевищує установлений Порядком 2-річний термін, законних підстав для призначення йому грошової допомоги в більшому розмірі немає. Таким чином, висновок МВС України про те, що позивач втратив право на нарахування та отримання такої допомоги на підставі п. 4 Порядку № 850 є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо вимоги зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги відповідач-1 зазначив, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Враховуючи наведене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Також, відповідач-1 звертає увагу суду, що пунктом 11 Порядку № 850 встановлено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Позивач ніколи не перебував та не перебуває у трудових (службових) відносинах з МВС України.

ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділення УКР УМВС України в Черкаській області. Таким чином, враховуючи положення пункту 11 Порядку, саме УМВС України в Черкаській області зобов`язано здійснювати виплату одноразової грошової допомоги позивачеві.

Окрім того, зі змісту позовної заяви не вбачається, в чому полягає виникнення моральної шкоди у позивача та, при умові її наявності, спричинення її саме Міністерством внутрішніх справ України.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Наказом УМВС України в Черкаській області від 20.10.2003 № 118 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 - начальника відділення розкриття злочинів, пов`язаних із застосуванням зброї та вибухових речовин УКР УМВС звільнено з органів внутрішній справ в запас ЗСУ за п. 65 "А" (за віком) Положення.

Згідно копії свідоцтва про хворобу № 622 від 24.10.2003 ВЛК УМВС України в Черкаській області, ОСОБА_1 встановлені відповідні діагнози та визначено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС, а також визнано позивача не придатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, при цьому останнє не містить відсотка втрати працездатності.

У відповідності до довідки серії 12 ААБ №133124 від 10.01.2019 ОСОБА_1 обласною МСЕК № 1 встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, огляд інваліда - первинний і зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС.

Суд також встановив, що відповідно до довідки Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" № 02-05/6 від 25.01.2019 позивача повідомлено про те, що він отримував страхову суму за обов`язковим державним особистим страхуванням 17.08.2004 в розмірі 4800,00 грн за втрату працездатності 60% в період проходженням служби в органах внутрішніх справ, що позивачем не заперечується.

31.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та надав всі наявні підтверджуючі документи.

Ліквідаційна комісія, розглянувши наданий позивачем пакет документів, підготувала висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ та супровідним листом № 22 від 13.02.2019 направила його разом з всіма документами до Міністерства внутрішніх справ України відповідно до п. 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21.10.2015 № 850.

Листом від 18.03.2019 № 15/2-1022 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України на адресу ліквідаційної комісії У МВС України в Черкаській області повернуті матеріали позивача та зазначено причину неможливості прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а саме: з дати первинного огляду МСЕК у 2004 році до повторного огляду у 2018 році пройшло більше двох років, дана обставина суперечить вимогам п. 4 Порядку № 850.

Листом № Г-51 від 21.03.2019 ліквідаційна комісія УМВС України в Черкаській області повідомила позивача про повернення його матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги без погодження.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Згідно із п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Відповідно до п. 7-8 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

За приписами пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Наведені норми Порядку № 850 свідчать, що саме Міністерство внутрішніх справ України вирішує питання про виплату одноразової грошової допомоги на підставі документів, направлених керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

МВС України мотивував свою відмову у виплаті одноразової грошової допомоги наявністю обставин, передбачених пунктом 4 Порядку № 850.

Згідно з вказаною нормою, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Однак, Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850, і підстави, з якої виходив відповідач-1, вказана норма не містить.

В розумінні п. 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Отже, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата, визначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підсумовуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію".

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.

Згідно пункту 9 Порядку № 850, уповноважений орган в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Тобто, відповідач-1, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний прийняти рішення стосовно виплати одноразової грошової допомоги, а не повертати матеріали відносно позивача, ухиляючись від розгляду поданих документів та від прийняття обґрунтованого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі №530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справах № 361/7249/17, № 361/7249/17 та від 06 березня 2019 року у справі №822/1616/18.

За змістом частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги те, що МВС України не приймало рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві, надавши відповідь листом, чим допустило протиправну бездіяльність, тому суд для повного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З урахуванням наведеного для відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги позивачеві, з урахуванням висновків суду, викладених в описовій частині судового рішення.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним надання відповіді МВС України від 18.03.2019 та УМВС України в Черкаській області від 09.04.2019 на звернення (заяву) ОСОБА_1 від 31.01.2019 із порушенням порядку та строку, визначеного ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", суд зазначає, що механізм дій органів державної влади при розгляді поданих особами рядового і начальницького складу ОВС заяв на призначення та виплату ОГД врегульовано Порядком № 850, а тому Закон України "Про звернення громадян" не поширюється на дані правовідносини.

Також, суд наголошує, що ОСОБА_1 до відповідачів із заявами та скаргами в порядку Закону України "Про звернення громадян" не звертався, а тому зазначена позовна вимога є безпідставною та не може бути задоволена.

Щодо позовної вимоги про стягнення з МВС України на користь позивача 379400 грн одноразової грошової допомоги слід зазначити про таке.

Як зазначено вище згідно пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 11 Порядку № 850 встановлено, що виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділення УКР УМВС України в Черкаській області. Таким чином, враховуючи положення пункту 11 Порядку, саме УМВС України в Черкаській області зобов`язане здійснювати виплату одноразової грошової допомоги позивачеві за наявності відповідного рішення про її призначення.

Отже, і зазначена позовна вимога є необґрунтованою та не може бути задоволена.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн солідарно, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди має бути з`ясована наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи, що матеріали адміністративної справи не містять доказів, які свідчили б про душевні страждання позивача та підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідачів і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, то відповідно вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не може бути задоволена.

Суд наголошує, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Вирішуючи зазначене у адміністративному позові питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення, шляхом зобов`язання МВС України подати у місячний термін з часу набуття рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, подання суб`єктом владних повноважень звіту про виконання судового рішення, прийнятого не на користь такого суб`єкта, є однією із форм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах та є правом суду.

Зважаючи на встановлені обставини суд не вбачає за доцільне зобов`язувати МВС України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір", а відповідачі не надали суду доказів понесення судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зобов`язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи, які подані ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області та висновок управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 від 07.02.2019.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

2) відповідач-1 - Міністерство внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 00032684);

3) відповідач-2 - управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 08592537).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 16.05.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк