Вирок № 81792861, 17.05.2019, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/1575/17

Провадження № 1-кп/280/55/19

ВИРОК

Іменем України

17 травня 2019 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді Щербаченко І. В., за участю: секретаря судового засідання Ганнущенко Г.М., Сьомак Л. І., Бондаренко Н. С., Грабовської О. О., прокурора Сенька В. О., Прищепи І. В., потерпілого ОСОБА_1 , представника потерпілого Ленського І. О., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Василевської О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017060190000775 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Паволочка Дзержинського району Житомирської області, з вищою освітою, неодруженого, осіб на утриманні не має, працює, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

10 листопада 2017 року близько 19:30 години ОСОБА_2 керував технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21213, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рухаючись вказаним транспортним засобом по вул. Потєхіна зі сторони вул. Гелевея в напрямку вул. Броневицького в порушення вимог п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр повороту ліворуч в напрямку автомобільної стоянки поблизу будинку №99а вул. Гелевея, виїхавши на смугу руху мопеда марки Yamaxa без р/н, у результаті чого здійснив зіткнення із мопедом марки Yamaxa без р/н під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку по вул. Потєхіна зі сторони вул. Броневицького в напрямку вул. Гелевея.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій марки Yamaxa без р/н ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, в проекції лівого колінного суглобу, переломо-вивиху в лівому кульшовому суглобі з вивихом головки стегнової кістки, перелому кісток тазу, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Так, необережні дії, які виразилися в порушенні водієм ОСОБА_2 вимог пункті 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, перебувають у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки й виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Суд розглядає кримінальне провадження у межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, пояснив суду, що дійсно, за обставин, зазначених в обвинувальному акті, скоїв інкриміноване діяння, а саме, пояснив, що потерпілого на дорозі не бачив, не збивав його,10.11.2017 їхав на автомобілі ВАЗ 2103,близько 20-00 год. по вул. Броневицького, під`їхав до парковки магазину на вул. Гелевея, 99а, побачив машину, дорога була вузька, розмітки на дорозі немає, оглядовість була в межах декілька метрів. Машина почала здавати назад, світила фарами, різко зупинилась, обвинувачений почав рух на своєму автомобілі і побачив,як в бампер його машини хтось в`їхав, я не бачив водія мопеда, у нього я спитав, як він себе почуває та чи не п`яний він, це був потерпілий, він в`їхав в машину обвинуваченого переднім колесом свого мопеда. Викликали швидку, обвинувачений зателефонував в страхову компанію і повідомив про ДТП, взяв номер телефону у потерпілого, в подальшому спілкувався з його братом бо знає його. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 510 гривень визнав повністю, в частині стягнення моральної шкоди визнав частково, вважає вказаний розмір завищеним, потерпілому не відшкодував шкоду, так як потерпілий зазначив дуже велику суму, такі кошти у обвинуваченого відсутні, вибачився перед потерпілим, в подальшому буде відшкодовувати спричинену шкоду з урахуванням своїх фінансових можливостей.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 10.11.2017 близько 20:00 години він їхав по вулиці Броницького зі сторони ПТУ до вулиці Гелевея на мопеді, їхав прямо понад краєм дороги, зупинився, бачив автомобіль, також призупинився, в автомобілі погасли задні вогні, під`їхав до автомобіля, вдарився об бампер, злетів з мопеда, мопед лежав аж на стоянці, не знає чи рухався автомобіль обвинуваченого, бачив тільки вогні, також потерпілий пояснив, що лежав місяць у лікарні «на витяжці», потім ще місяць, йому встановлено ІІІ групу інвалідності, не має посвідчення водія на керування скутером, вказана категорія у нього відсутня, придбав скутер три роки тому орієнтовно коштував 800 доларів США, він знаходиться наразі вдома.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала, що близько року тому 10 листопада у вечірній час, було вже темно, від`їжджала від магазину «Тетерів» по вул. Гелевея в м. Коростишів «заднім ходом», автомобіль свідка стояв на стоянці перед магазином обличчям до нього, до проїжджої частини було близько трьох-чотирьох метрів, ледь почала рух, однак натиснула на гальму та зупинилася, коли помітила світла фари транспортних засобів справа з однією фарою, зліва автомобіль, оскільки світилося дві фари, через декілька секунд почула удар, зрозуміла, що сталося ДТП, згодом вийшла й побачила, що потерпілий лежав на асфальті, мопед був розбитий, розвернутий в іншу сторону, стояв автомобіль «Нива» у своїй смузі руху, виїхав на зустрічну смугу для повороту, між клумбою біля магазину та «Нивою» лежав потерпілий, свідок пояснила, що присутні там почали з`ясовувати обставини, викликали швидку допомогу. Свідок ОСОБА_3 пояснила, що ділянка біля магазину освітлювалася, ліхтар стояв посеред клумби біля магазину, відстань до дороги складає близько трьох-чотирьох метрів, іншого освітлення там немає, розмітка дороги відсутня.

Окрім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2 , його вина підтверджується також іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 10.11.2017;

-схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 10.11.2017;

-фото таблицею до протоколу огляду місця події від 10.11.2017;

-висновком експерта №2638 від 05.12.2017, відповідно до вказаної судово-медичної експертизи, проведеної по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017060190000807 від 20.11.2017, 10.11.2017 о 19 год. 50 хв. ОСОБА_1 машиною швидкої допомоги КЗ ЖОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», був доставлений до приймального відділення Коростишівської районної ради «Центральна районна лікарня ім. Д. В. Потєхіна», про що свідчить ксерокопія супровідного листка №211, з попереднім діагнозом лікаря швидкої допомоги: Садна обличчя та лівої кисті. Закритий перелом шийки лівої стегнової кістки. Садна лівого коліна. Після відповідного обстеження у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден на обличчі, в проекції лівого колінного суглобу, перелому-вивиху в лівому кульшовому суглобі з вивихом головки стегнової кістки, перелому кісток тазу, що в своїй сукупності відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалого розладу здоров`я та могли утворитися при обставинах та в термін, вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи;

-висновком експерта №3/1186 від 03.01.2018, відповідно до якого на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ знаходилася в технічно працездатному стані, на момент ДТП рульове керування автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ знаходилося в технічно працездатному стані, на момент ДТП ходова частина автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ знаходилася в технічно працездатному стані, на момент ДТП зовнішні світлові прилади автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 знаходилися в технічно працездатному стані, в процесі дослідження технічного стану автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних непрацездатностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходилися в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної події;

-висновком експерта №3/1187 від 19.01.2018, відповідно до якого на момент ДТП робоча гальмівна система мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 знаходилася в технічно працездатному стані, на момент ДТП рульове керування мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 знаходилося в технічно працездатному стані, на момент ДТП ходова частина мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 знаходилася в технічно працездатному стані, на момент огляду зовнішнє світлове обладнання мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 знаходилося в технічно працездатному стані, відповісти в якому технічному стані знаходилися зовнішні світлові приладу наданого на дослідження мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 на момент ДТП не представляється можливим, в процесі дослідження технічного стану гальмівної системи, рульового керування і ходової частини мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 не встановлено яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних непрацездатностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходилися в прямому причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо-транспортної події, відповісти в якому технічному стані знаходилися зовнішні світлові приладу наданого на дослідження мопеда Yamaha номер кузова НОМЕР_2 на момент ДТП не представляється можливим;

-висновком експерта №3/1185 від 13.02.2018, відповідно до якого первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між передньою лівою частиною автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ (передній бампер, ліва частина облицювання, переднє ліве крило) з передньою лівою частиною мопеда Yamaha (переднє колесо, передній брудозахисний щиток, ліва декоративна накладка рульової вилки), в момент первинного контакту кут між повздовжньою віссю автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ та мопеда Yamaha визначається рівним близько 135±5°, з технічної точки зору зіткнення вказаних транспортних засобів відбулося перед початком утворення сліду зчосу від корпусу мопеда (позначений на схемі від №3), більш точніше вказати місце зіткнення не представляється можливим в зв`язку з відсутністю характерної слідової інформації, відповісти на питання як розташовувався автомобіль ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 та мопед Yamaha номер кузова НОМЕР_2 відносно елементів проїзної частини в момент первинного контакту не виявилося можливим з причин відсутності характерної слідової інформації, на підставі аналізу якої можливо надати категоричний висновок;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 13.03.2018;

-висновком експерта №3/282 від 03.04.2018, відповідно до якого з технічної точки зору в умовах даної пригоди (при заданих вихідних даних) водій мопеда ОСОБА_4 без н/з ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ шляхом своєчасного гальмування з зупинкою мопеду до місця зіткнення з моменту виникнення небезпеки для руху, в наведеній дорожній обстановці водію автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 КМ ОСОБА_2 необхідно було діяти у відповідності до вимог п. п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, зміст наведено в дослідницькій частині. Оцінка відповідності дій водія вимогам п. п. 10.1, 10.4 вимогам Правил дорожнього руху не потребує спеціальних технічних пізнань та носить суто правовий характер і може бути надана органами слідства чи судом самостійно. В наведеній дорожній обстановці водієві мопеда ОСОБА_4 без н/з ОСОБА_1 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України зміст яких наведено в дослідницькій частині. В умовах місця пригоди при заданих вихідних даних з технічної точки зору дії водія мопеда Yamaha без н/з ОСОБА_1 щодо виконання ним вимог п. 12.3 ПДР не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В умовах місця пригоди з технічної точки зору при заданих вихідних даних в причинному зв`язку з виникненням аварійної обстановки та подальшим розвитком ДТП знаходиться виконання маневру лівого повороту з виїздом автомобіля ВАЗ-21213 р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 на смугу руху мопеда Yamaha без н/з під керуванням ОСОБА_1

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку та находить їх достатніми та допустимими, такими що узгоджуються між собою, об`єктивно підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим приходить до висновку щодо можливості покласти їх в основу ухваленого вироку суду.

Крім того, Європейський Суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20.04.2006 у справі «І ОСОБА_5 та інші проти Австрії», п.3). Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 у справі «Даллос проти Угорщини» п.47).

Згідно з п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 р., Суд повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».

Аналізуючи зібрані докази в їхній сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні вина обвинуваченого ОСОБА_2 доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як необережні дії, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує особливості конкретного злочину й обставини його вчинення, відношення обвинуваченого до вчиненого, наслідки, що наступили від вчиненого.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а виправлення засуджених, а також попередження здійснення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України є злочином середньої тяжкості, ОСОБА_2 раніше не судимий, неодруженийо, осіб на утриманні не має, працює, за місцем проживання характеризується позитивно,останньому встановлено третю групу інвалідності, щиро розкаявся у вчиненому.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, виходячи із принципу індивідуалізації, справедливості та суд вважає, що ОСОБА_2 повинен нести таке покарання, передбачене санкцією інкримінованої статті, що буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. Також при цьому враховується думка потерпілого, який наполягав на максимальному покаранні обвинуваченому.

Отже, суд вважає, що його виправлення і перевиховання, попередження з боку обвинуваченого ОСОБА_2 здійснення нових злочинів і досягнення інших цілей покарання можливо без ізоляції від суспільства, останньому слід призначити покарання у виді штрафу, у межах санкції статті Кримінального Закону, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки обвинувачений працює і його робота, пов`язана безпосередньо з керуванням транспортних засобів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Більше того, виходячи із практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З огляду на наведене вище, суд переконаний, що таке покарання є необхідним та достатнім для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Потерпілим ОСОБА_1 подано до суду цивільний позов, відповідно до якого з урахуванням уточнення позовних вимог останній просить: стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на його користь завдані йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитки в сумі 8184,53 грн. у дольовому порядку, а саме: з ОСОБА_2 510,00 грн., з ПАТ «Страхова група «ТАС» 7674,53 грн.; стягнути на його користь з обвинуваченого ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 149903,77 грн.; стягнути на його користь з ПАТ «Страхова група «ТАС» моральну шкоду в сумі 96,23 грн.; стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 44400,00 грн. Вимоги обґрунтовано тим, що після ДТП він був госпіталізований, проходив стаціонарне лікування в Коростишівській ЦРЛ, як одразу після ДТП, такі і ще два рази з різною періодичністю з 10.11.2017 по 01.12.2017, з 01.12.2017 по 15.01.2018, з 15.03.2018 по 27.03.2018, загальна вартість придбаних ним ліків становить 1924,53 грн., на підтвердження чого надав чеки. Також йому завдана матеріальна шкода, пов`язана із пошкодження мопеда Yamaxa, вартість якої він може оцінити орієнтовно 6260,00 грн., виходячи із вартості необхідних для ремонту запасних частин. Потерпілий також вказує, що обвинувачений наразі не відшкодував йому жодних коштів. Отже, розмір завданої матеріальної шкоди потерпілий визнає у сумі 8184,53 грн., а розмір моральної шкоди 150000,00 грн. Вказаний розмір моральної шкоди потерпілий обґрунтовує перенесеними моральними переживаннями у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичним болем внаслідок отриманих травм, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, необхідністю неодноразового стаціонарного лікування тощо. Після огляду МСЕК потерпілому було встановлено третю групу інвалідності, він змушений змінити свій спосіб життя, періодично наглядатися у травматолога, займатися фізичною та трудовою реабілітацією, негативний моральний стан у зв`язку з усвідомленням втрати можливості повноцінно працювати та заробляти кошти, займатися домашнім господарством, а також необхідність через певний час робити операцію по заміні кульшового суглобу.

До суду обвинуваченим ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому він просить стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 1924,53 гривень, пов`язаної із лікуванням, а також у разі підтвердження належними доказами суми завданої шкоди, визнає розмір моральної шкоди у розмірі 500 гривень.

У ході судового розгляду до участі в кримінальному провадженні було залучено в якості співвідповідача в частині, що стосується заявленого цивільного позову, ПАТ «Страхова група «ТАС», представник якої подав заперечення проти цивільного позову, зазначивши, що позивач станом на 25.06.2018 не звертався до АТ «СГ «ТАС» з заявою про страхове відшкодування та не надав жодних документів у визначеному законодавством порядку, внаслідок чого питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, отже, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтерес є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів з боку АТ «СГ «ТАС» не було. Представник також звертає увагу, що наразі АТ «СГ «ТАС» відповідно до чинного законодавства не має підстав для здійснення страхового відшкодування, оскільки позивачем не дотриманий передбачений законодавством порядок отримання страхового відшкодування. Згідно законодавства відшкодування страховиком підлягають лише обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування після звернення позивача в установленому законом порядку. Позивачем не надано жодного документу на підтвердження понесених ним витрат на ремонт мопеда, оскільки згідно норм чинного законодавства п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 9, ч. 2, ст.. 7, до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», витрат встановлюються згідно експертного автотоварозначного дослідження, а тому станом на 25.06.2018 не звертався до АТ «СГ «ТАС» для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося.

Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

До того ж ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній взяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і для захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Згідно статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/5973027, укладеним між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» 14.03.2017, цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова група «ТАС».

Відповідно до ст. 33 п. 33.1.4. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Судом встановлено, що ні обвинувачений ОСОБА_2 , ні потерпілий ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 10.11.2017 не зверталися.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов`язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Потерпілим ОСОБА_1 в обґрунтування цивільного позову були надані чеки, які підтверджують витрати, які пов`язані з лікуванням, що, на його думку, становить 1924,53 грн. Разом з тим, загальний розмір витрат за чеками, долученими до цивільного позову судом розрахований та становить 1824,53 грн., оскільки благодійні внески на суму 100,00 грн., сплачені потерпілим, відшкодуванню не підлягають.

Щодо стягнення витрат на відновлення пошкодженого майна у розмірі 6260,00 грн. суд погоджується з позицією представника ПрАТ «Страхова група «ТАС» щодо того, що згідно положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, що передбачає доведення кожною стороною тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, доведення належними і допустимими доказами обставин, які б вказували на наявність правових підстав для задоволення майнових вимог ОСОБА_1 , є його процесуальним обов`язком.

Частиною першою статті 1195 ЦК України встановлено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

У частині двадцять шостій статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у тому числі передбачено, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення IІI групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Всупереч вищенаведеним вимогам законодавства потерпілим ОСОБА_1 не доведено факт його звернення до страховика із заявою про здійснення страхової (регламентної) виплати у строк, передбачений пунктом 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відтак, у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності, слід відмовити.

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 510,00 грн., з урахуванням визнання обвинуваченим цивільного позову в цій частині, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Відповідно до ст. 22 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Щодо вимог потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_2 , судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти витрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що потерпілим внаслідок протиправних дій обвинуваченого були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що потягло необхідність тривалого лікування та реабілітації та отримання у зв`язку з цим душевних страждань, що порушило його нормальний життєвий ритм, що свідчить про заподіяння потерпілим з вини обвинуваченого моральної шкоди.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Суд також враховує, що внаслідок отриманих травм потерпілому ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, а також критерій розумної сатисфакції за спричинені моральні страждання потерпілого.

Проте, розмір моральної шкоди, який слід стягнути з обвинуваченого, вказаний потерпілим, а саме: 149903 грн. 77 коп., не є адекватним завданій моральній шкоді і не може бути засобом отримання доходу.

Як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

Тому, враховуючи принцип розумності та справедливості, а також критерій справедливості та розумної сатисфакції, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги та визначити розмір завданої потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 40000 гривень, який є достатнім.

В решті позовних вимог відмовити.

Питання про скасування арешту майна необхідно вирішити в порядку ч.4 ст.174 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у кримінальному провадженні не обирався.

Питання про процесуальні витрати та речові докази в кримінальному провадженні необхідно вирішити в порядку ст. ст. 100, 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 5100 гривень (п`ять тисяч сто) гривень, без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 листопада 2017 року, арешт у виді заборони права на відчуження, розпорядження та/або користування на автомобіль ВАЗ-21213 державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ОСОБА_6 та мопед марки «Ямаха», без номерного знаку, номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення: судової експертизи технічного стану №3/1186 від 03.01.2018 у розмірі 790,96 гривень; судової експертизи технічного стану №3/1187 від 19.01.2018 у розмірі 1144,00 гривень; судової транспортно-трасологічної експертизи №3/1185 від 13.02.2018 у розмірі 1144,00 гривень; судової експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/282 від 03.04.2018 у розмірі 1144,00 гривень.

Речові докази: автомобіль ВАЗ-21213 державний номерний знак НОМЕР_1 , мопед «Ямаха» номер кузова НОМЕР_2 повернуті власникам, залишити у розпорядженні останніх.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя І. В. Щербаченко