Рішення № 81791156, 16.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1521/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Старшого державного виконавця Чабанюк Р.М. про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 19.03.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.

08.04.2019 року від представника позивача надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 19.03.2019 року, а також змінений адміністративний позов.

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року прийнято до розгляду адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.03.2019 року до Державної екологічної інспекції в Одеській області надійшло Повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 27.02.2019 р, Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Підставою повернення виконавчого листа по справі №1540/4037/18 від 18.02.2019 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом, старший державний виконавець Чабанюк Р. М. зазначає «виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, а саме в рішенні не вказано дії, які мають зобов`язальний характер». Відповідно до виконавчого листа по справі №1540/4037/18 від 18.02.2019 року за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс», Одеський окружний адміністративний суд вирішив застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс», а саме зупинити господарську діяльність ТОВ «Агрофірма «Прогрес-Плюс» (адреса: 66800, Одеська область, смт. Ширяеве, вул. Калініна, 64) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Таким чином, позивач вказує на те, що зі змісту резолютивної частини рішення суду, судом визначено захід при виконанні рішення шляхом (способом) зупинення діяльності до отримання дозволу. На думку позивача, виходячи із логіки розуміння вказаного способу виконання рішення, зобов`язальний характер дій і полягає у родовому значенні твердження «зупинити», тому, вказівка у повідомленні про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 27.02.2019 р., а саме виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, в рішенні не вказано дії які мають зобов`язальний характер, не відповідає дійсності відповідно до виконавчого листа по справі.

Державна екологічна інспекція в Одеській області вважає відмову Ширяївського районного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області у проведенні дій по примусовому виконанню рішення суду по справі №1540/4037/18 такою, що не відповідає законним вимогам та не містить під собою правового підґрунтя, відтак просить суд:

визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 27.02.2019р. за заявою Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №1540/4037/18 виданий 18.02.2019 р. та зобов`язати Ширяївський районний відділ ДВС ГТУЮ в Одеській області прийняти до виконання виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року по справі № 1'540/4037/18 та винести Постанову про відкриття виконавчого провадження.

18.04.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що старшим державним виконавцем Чабанюк Р.М. відповідно до вимог пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, у зв`язку з тим, що у вищевказаному виконавчому документі не передбачено заходів примусового виконання рішення, визначених вимогами статті 10 Закону.

З посиланням на положення ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач у відзиві стверджує, що в поданому позивачем на примусове виконання виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання, визначені ст. 10 вказаного Закону.

Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року, занесеною в Протокол судового засідання закрито підготовче провадження.

У судове засідання 25.04.2019 року призначеного для розгляду справи по суті сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року в адміністративній справі №420/1521/19 судом позовну заяву Державної екологічної інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 38017120, місцезнаходження: 65058, м. Одеса, проспект Шевченка,12) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» (код ЄДРПОУ 26542626, місцезнаходження: 66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Калініна,64) про зупинення господарської діяльності до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами задоволено повністю та зупинено господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» (код ЄДРПОУ 26542626, місцезнаходження: 66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Калініна,64) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

18.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом позивачу видано виконавчий лист на вказане рішення суду, в якому зазначається: «Зупинити господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» (код ЄДРПОУ 26542626, місцезнаходження: 66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Калініна,64) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами».

В подальшому, позивач звернувся до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про примусове виконання судового рішення надавши вищезазначений виконавчий лист.

Судом встановлено, що 27.02.2019 року за результатом розгляду заяви про примусове виконання виконавчого документа - виконавчого листа №1540/4037/18 від 18.02.2019 року, виданого Одеським окружним адміністративним судом, старшим державним виконавцем Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чабанюк Р.М., згідно з п.7 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (а.с. 10), яке було направлено позивачу листом від 27.02.2019 року за № 1816 (а.с. 9).

У вказаному повідомленні зазначено, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, а саме в рішенні не вказано дії які мають зобов`язальний характер.

Вважаючи, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2019 року, винесене старшим державним виконавцем є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Отже, однією з підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

При цьому, зі змісту ст.4 Закону № 1404-VIII вбачається, що встановлення вимог до виконавчого документа повинно перш за все сприяти державному виконавцю у своєчасному та належному виконанні, у тому числі, й рішення суду, а судовий захист має відповідати вимогам ефективності та не носити лише декларативний характер.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виконавчий лист №1540/4037/18, виданий Одеським окружним адміністративним судом 18.02.2019 року повернуто стягувачу без виконання з підстав, визначених п.7 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, фактичною підставою прийняття спірного повідомлення слугував висновок державного виконавця про те, що пред`явлений позивачем виконавчий документ не містить дій зобов`язального характеру, а, тому, на думку відповідача, не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Суд не погоджується із даними доводами відповідача та вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частиною 3 статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається зокрема резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Суд зазначає, що у виконавчому листі 1540/54037/18 Одеського окружного адміністративного суду, зазначено резолютивну частину рішення суду - «Зупинити господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» (код ЄДРПОУ 26542626, місцезнаходження: 66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Калініна,64) до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.».

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду" від 05.04.2007 №877, серед загальних вимог до здійснення державного нагляду (контролю) передбачено, що повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається виключно за рішенням суду.

Частиною 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Зі змісту резолютивної частини вищенаведеного судом рішення у справі слідує, що по своїй суті дане рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, а саме: повністю зупинити роботу на установі боржника до усунення певних порушень.

Тобто, резолютивна частина рішення містить чітке зобов`язання, яке необхідно вчинити боржнику.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду є рішенням немайнового характеру, яким відповідача фактично зобов`язано повністю зупинити роботу закладу відповідача до усунення порушень, зазначених у рішенні суду.

Водночас, у виконавчому листі визначений боржник, на якого покладається обов`язок щодо виконання цього рішення немайнового характеру, а саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес-Плюс» код ЄДРПОУ 26542626, місцезнаходження: 66800, Одеська обл., смт. Ширяєве, вул. Калініна,64.

Порядок виконання рішень немайнового характеру, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений розділом VIII Закону України "Про виконавче провадження" та розділом IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 02.04.2012р. (в редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 від 29.09.2016р.), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5).

Правила цих норм до рішень немайнового характеру відносять рішення: про поновлення на роботі; про відібрання дитини; про виселення боржника; про вселення стягувача; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону, виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Аналіз вищенаведених норм та зміст виконавчого листа № 1540/4037/18 дає підстави для висновку, що даний виконавчий лист відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим статтею 4 Закону, оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які боржника зобов`язано вчинити та спосіб їх виконання, а порядок виконання рішень такого характеру встановлено статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про те, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, зазначених у ст.10 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковими та безпідставними, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання, виконавчий лист містить чітке визначення дій для вчинення боржником, а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII у відповідача були відсутні.

Частиною 1 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону), водночас пункт 3 статті 6 Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Суд зазначає, що в силу вимог ст.6 Закону України "Про виконавче провадження", яка регулює питання виконання рішень іншими органами та установами, не визначено іншого органу, окрім органів державної виконавчої служби, який мав би повноваження виконувати зазначене рішення суду. Не визначено такого органу, й іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність органів державного нагляду (контролю), а також самим рішенням суду.

Відтак, примусове виконання вищезазначеного рішення на підставі виконавчого листа виданого Одеським окружним адміністративним судом, покладається саме на відповідний орган державної виконавчої служби.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом встановлено, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, виконавчий лист оформлено у відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", та є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, державним виконавцем безпідставно повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Отже, у державного виконавця не було передбачених Законом підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Водночас, вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відкрити виконавче провадження за виконавчим листом, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист №1540/4037/18 повернутий позивачу згідно оскаржуваного повідомлення, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

За правилами частин 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносин обов`язок відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа залежить від умови пред`явлення цього виконавчого листа до виконання позивачем як стягувачем.

Однак, суд зазначає, що частиною 7 статті 246 КАС України передбачено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Тому, оскільки в даному випадку вимоги щодо відкриття виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця, заявлені на майбутнє, що не відповідає приписами КАС України, оскільки судовому захисту підлягають виключно порушені суб`єктом владних повноважень права осіб, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача прийняти до виконання виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2019 року по справі № 1'540/4037/18 та винести Постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, суд наголошує, що відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом у даній справі протиправним, з аналогічних підстав, що перевірялись у межах розгляду даної справи, оскільки це буде вважатись неналежним виконанням судового рішення, та повинен прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Таким чином, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст.9 КАС України та зобов`язати відповідача відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання судового рішення по справі, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Решта доводів висновків суду не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 287, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державної екологічної інспекції в Одеській області до Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте старшим державним виконавцем Ширяївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чабанюк Р.М. повідомлення про повернення виконавчого документу - виконавчого листа № 1540/4037/18 виданого 18.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом, стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2019 року.

Зобов`язати Ширяївський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області код ЄДРПОУ: 34858110, адреса: 66800, Одеська область, Ширяївський район, смт Ширяєве, вул. Соборна, 158) відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», повторно розглянути заяву Державної екологічної інспекції в Одеській області про примусове виконання виконавчого листа № 1540/4037/18 виданий 18.02.2019 року Одеським окружним адміністративним судом та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Корой С.М.

.