Рішення № 81790960, 15.05.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/166/2019

Справа № 243/10161/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Кузнецова Р.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Малиновської І.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої недієздатної доньки, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2018 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої недієздатної доньки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17.07.2007 року шлюб між нею та ОСОБА_3 було розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є інвалідом І групи з дитинства у зв`язку з психічним захворюванням та потребує постійного стороннього догляду. Вказала, що як дитина стала повнолітньою, відповідач перестав надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. Додала, що на даний час вона не працює, оскільки займається доглядом дитини – інваліда, отримує соціальну допомогу у розмірі 1700 грн., отримує пенсію за вислугу років у розмірі 1410 грн., однак донька потребує щомісячного лікування та утримання у розмірі 6500-7000 грн., у зв`язку з чим вона вимушена звернутись до суду. Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання непрацездатної доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000 грн. щомісячно – по життєво, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи відповідного віку.

Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Додала, що вона є опікуном повнолітньої ОСОБА_4 , яка має численні захворювання, та потребує численних додаткових витрат на лікування. Відповідач добровільно не допомагає дитині та не спілкується із нею.

Представник позивача ОСОБА_2 , який діє на підставі ордеру серії ДН №074530 від 15.05.2019 року (а.с.75), у судовому засіданні просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що його донька є повнолітньою, він не має можливості надавати матеріальну допомогу, оскільки його дохід складає 200 грн. на місяць. Влаштуватися на роботу є для нього проблематичним. Зауважив, що усе придбане для доньки повинно бути документально підтверджено.

02.01.2019 року відповідачем надано відзив на позовну заяву з якого слідує, що він не згоден із позовними вимогами у зв`язку з наступним. Обов`язок по утриманню непрацездатної повнолітньої дитини відповідно до ч.1 ст.198 СК лежить на обох батьках. З позовної заяви випливає, що утримувати дитину повинен тільки він. Позивач не надає доказів того, що витрати на її утримання несе ще й мати дитини, не надає доказів того, скільки їй обходиться утримання дитини. Позивач не надає жодного розрахунку про витрати, які необхідні для утримання дитини (додаткові витрати). З наданих чеків та квитанцій не зрозуміло призначення речей, які вказані у чеках, та їх необхідність. Позивач не надає жодних рецептів та призначень лікарів на медичні засоби та препарати, які вказані у чеках. Не зрозуміло, яким чином до необхідних витрат на дитину відносяться, зокрема: спрій від комарів, бальзам «Зірочка», крем для загару, фіточай, вода «Морщинська», йогурт. Лікарські препарати, зазначені у виписці з медичної картки у наданих чеках та квитанціях – відсутні.

Згідно до ЗУ "Про соціальний захист осіб з інвалідністю", держава забезпечує на безоплатній основі інваліда необхідними речами, зокрема: лікарськими препаратами, ортопедичними засобами, медичними засобами (памперсами і т ін.). Про це мати дитини взагалі у своїй позовній заяві не зазначає, а тому і не надає чеків про купівлю зазначених речей, оскільки витрат на ці речі та медичні препарати та засоби мати дитини не робить, хоча і посилається на їх необхідність обґрунтовуючи стягнення з мене аліментів. Відтак, і немає розрахунку необхідних витрат на дитину. При цьому, у позовній заяві про це спеціально замовчується.

У позовній заяві також не вказані і доходи самої дитини, оскільки матері дитина вказувати це не вигідно. Так, дитина отримує у зв`язку з інвалідністю виплати від держави. Про їх розмір у позовній заяві взагалі не вказано. Також, не зазначено і про сукупний дохід сім`ї позивача (виплати як внутрішньо переміщеним особам, виплати внутрішньо переміщеній особі-інваліду, державна допомога). Мати дитини також отримує і пенсію і допомогу по догляду за інвалідом від держави, а всього близько трьох з половиною тисяч гривень. За підрахунками відповідача (хоча вони можуть бути і не зовсім точними) дитина отримує допомогу в розмірі біля 7000,00 грн., що є більше, аніж прожитковий мінімум. Тобто, сама держава забезпечує достатній життєвий рівень його дочки. Про це мати дитиня також замовчує.

Наразі він перебуває у шлюбі із ОСОБА_5 , з якою проживаю за однією адресою. Разом з ними проживає і син його дружини, ОСОБА_6 . Син дружини є інвалідом II групи. В нього виражена обмежена життєдіяльність. Наразі він є особою, яка здійснює догляд за ОСОБА_6 , як інвалідом. При цьому, отримує тільки соціальну допомогу, як особа, яка здійснює догляд за інвалідом в розмірі менш ніж 200 грн.. Інших доходів не має. Згідно чинного законодавства, він не має права займатися підприємницькою діяльністю та будь-якою іншою оплачуваною роботою.

Крім того, в період з 18.07.2018 року до 28.11.2018 року опікувався над своїм непрацездатним батьком, ОСОБА_7 , що був також інвалідом II групи, який помер у ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, також отримував в якості доходу тільки мізерну соціальну допомогу від держави в розмірі 184,10 грн.

З огляду на усе вищевикладене, вважає, що він не має змоги сплачувати аліменти на утримання своєї повнолітньої недієздатної дочки, ОСОБА_8 , оскільки має незадовільний матеріальний стан, який не дозволяє йому сплачувати, навіть, жодну гривню в якості аліментів. Більш того, донька отримує від держави набагато більшу допомогу, аніж він отримує дохід. При цьому, і мати дитини також отримує набагато більший від нього дохід.

Прийняття рішення про стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дитини, поставить його у ще більш скрутне матеріальне становище. Зважаючи на визначене, він не може надавати матеріальну допомогу (аліменти) на утримання повнолітньої дочки. Більш того, згідно рішення Слов`янського міськрайонного суду від 09.08.2018 року про визнання ОСОБА_4 недієздатною, її недієздатність встановлена на два роки. Тобто, вимога позивача, щодо стягнення з мене аліментів по життєво - є незаконною, оскільки недієздатність його доньки не встановлена по життєво (а.с.36-37).

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.06.2000 року, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.7).

17.07.2007 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 17.07.2007 року (а.с.8).

На підставі рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09.08.2018 року справа № 243/4848/18, визнано ОСОБА_4 – недієздатною. Встановлено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_4 недієздатною терміном два роки. Призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 Рішення суду набуло законної сили 11.09.2018 року (а.с.9-10).

З довідки № 124 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 13.09.2018 року слідує, що ОСОБА_1 тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із нею за вказаною адресою мешкає донька ОСОБА_4 (а.с.11).

Відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства першої групи А, безстроково (а.с.12).

ОСОБА_4 має діагноз багаточисленні вродженні пороки розвитку. За своїм психічним станом потребує опіки, постійного лікування, використання засобів індивідуальної гігієни, дієти, фізичної реабілітації, що підтверджується наданою позивачем випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21.09.2018 року (а.с.13).

Як вбачається із довідки Слов`янського міського УСЗН від 26.09.2018 року № 04-55/1172, ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу дітям – інвалідам, а саме: березень 2018 року у розмірі 2876,40 грн., квітень 2018 року у розмірі 2876,40 грн., травень 2018 року у розмірі 649,51 грн. (а.с.14).

Згідно довідки Слов`янського міського УСЗН від 26.09.2018 року № 04-55/1173, ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу за доглядом за дитиною – інвалідом І або ІІ групи, а саме: травень 2018 року у розмірі 1700,00 грн., червень 2018 року у розмірі 1700,00 грн., липень 2018 року у розмірі 1777,00 грн., серпень 2018 року у розмірі 1777,00 грн. (а.с.15).

ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років у розмірі 1477,96 грн., що підтверджується довідкою Слов`янського об`єднаного управління ПФУ в Донецькій області від 17.10.2018 року (а.с.16).

Як вбачається з копій квитанцій, які надані позивачем, остання несе витрати на лікування, одяг та харчування доньки (а.с.17-19).

Відповідно до ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК України здійснюється за позовною заявою у судовому порядку.

Статтею 182 СК України визначаються обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Так, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

-стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

-стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

-наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

-наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

-доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

-інші обставини, що мають істотне значення.

Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України ). Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_4 (а.с.7). ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства, визнана недієздатною. Дані факти не оспорюються відповідачем.

Позивач є опікуном недієздатної ОСОБА_4 , донька потребує постійного догляду, оскільки не може самостійно себе обслуговувати, а також не може залишитися без стороннього догляду.

ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу, яка надається особам з інвалідністю І групи розмірі 3 074,90 грн., щомісячно, що підтверджується довідкою Слов`янського міського УСЗН № 04-50/498 від 13.05.2019 року (а.с.76).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с.39), довідки до акта огляду МСЕК № 440214 (а.с.47), довідки Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 20.02.2019 року (а.с.69), довідки Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 20.03.2019 року №1/1799 (а.с.70), відповідачем підтверджено, що він здійснює догляд за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як за інвалідом ІІ групи, та отримує відповідну соціальну допомогу не більше 200,00 грн. на місяць.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу на те, що відповідач є працездатною особою, проживає у суспільстві та має певні витрати на себе, а отже повинен мати певний дохід, однак даних про те, що відповідач має постійне місце роботи і регулярно отримує заробітну плату матеріали справи не містять, відповідачем такі обставини належними та допустимими доказами не підтверджені. Даних з приводу незадовільного стану здоров`я відповідача, в судовому засіданні не здобуто.

Посилання відповідача на те, що він не працює, а тому не може надавати матеріальну допомогу доньці, не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено судом ОСОБА_3 є працездатною особою, не досяг пенсійного віку, та ОСОБА_4 є його єдиною дитиною.

Разом з тим, суд зауважує, що обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 pоку встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, яка має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина, інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

При розв`язані даного спору, суд враховує те, що про утримання повнолітньої недієздатної доньки, повинні дбати обидва батьків.

Також, суд враховує, що непрацездатна повнолітня донька сторін - ОСОБА_4 , має численні захворювання, потребує значних витрат на придбання медикаментів, одягу, продуктів харчування, в тому числі і на оплату додаткових витрат на лікування, що підтверджено матеріалами справи, а відтак потребує також матеріальної допомоги від батька.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскільки утримання повнолітньої непрацездатної доньки є обов`язком батьків, а відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу на утримання ОСОБА_4 , яка потребує допомоги на придбання медикаментів, одягу, продуктів харчування, в тому числі і на оплату додаткових витрат на лікування, вважає за справедливе та розумне позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої недієздатної доньки задовольнити частково, та стягнути з відповідача аліменти у розмір 1 500, 00 грн.

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потребують матеріальної допомоги, у разі визнання їх інвалідами І, ІІ групи присуджуються на строк інвалідності.

Як було встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства першої групи А, безстроково.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з моменту пред`явлення позову до суду.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Розв`язуючи питання в частині розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», що передбачає пільги щодо сплати судового збору, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Таким чином, враховуючи, що позивачка є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із даним позовом, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 182, 198 СК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ст. 223, 259, 263 – 265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої недієздатної доньки – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання повнолітньої доньки, інваліда першої групи А - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп., щомісяця, довічно, починаючи з 17.10.2018 року, до зміни матеріального та сімейного стану сторін, стану здоров`я дитини, обставин, що тягнуть згідно законодавства зміну розміру стягуваних аліментів.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , в дохід держави - отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, р/р 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 17 травня 2019 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Р.В. Кузнецов