Ухвала суду № 81790684, 15.05.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2183/18

1-кп/214/331/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Звади Л..В.,

прокурора – Лєйкіна А.І.,

захисника – Зеленкіної Н.Г.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження №12018040750000436, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обраного щодо ОСОБА_1 ще на два місяці, оскільки існують ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого. Може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не має постійного місця роботи. Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. При цьому будучи звільненим 21.02.2017 умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 29 днів, тобто маючи не відбутий строк покарання та не зняту і не погашену в законному порядку судимість, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник Зеленкіна Н.Г. покладалася на розсуд суду.

Вислухавши клопотання прокурора, думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Розглядаючи питання про запобіжний захід, який обрано обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Такий запобіжний захід не може продовжуватись за відсутності обставин, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України», при вирішенні питання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На думку суду, подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні.

Суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 тривалий час ніде не працює, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування, не одружений, не має на утриманні дітей, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, які б могли стримувати його залишити межі міста.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, є всі підстави вважати, що останній може продовжити злочинну діяльність та переховуватися від суду. Окрім того, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за яке, за законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років. При цьому, будучи звільненим 21.02.2017 умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 29 днів, тобто маючи не відбутий строк покарання та не зняту і не погашену в законному порядку судимість, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нового умисного злочину.

Вказані ризики у своїй сукупності свідчать про те, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки та дає підстави вважати, що обвинувачений зможе продовжувати вчиняти інші злочини та впливати на свідків.

При цьому, заявлені ризики, які були підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу та його продовження, не зменшились й продовжують існувати та виправдовують обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи наведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти ризикам у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане та зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, виходячи з усіх обставин провадження, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Таким чином, суд вважає, що прокурор довів наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому суд приходить до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ще на 60 днів, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 110, 315-317, 369, 371 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці, тобто до 15 липня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В. Чернова