Рішення № 81790462, 17.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1922/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І,

представника позивача: Приходька В.О.

представника відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства “Первомайськвугілля” до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 18.04.2019 по ЗВП № 49482994 про опис та арешт майна (коштів) боржника, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позову Державного підприємства “Первомайськвугілля” до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 18.04.2019 по ЗВП № 49482994 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржувану постанову складено з порушенням норм чинного законодавства, яке регулює питання вчинення виконавчих дій. Також зазначено, що в порушення норм Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств”, під дію якого підпадає підприємство, державний виконавець вчиняє виконавчі дії.

Також позивач звертає увагу на те, що постановою було накладено арешт на рядове вугілля марки Г/Г2/Р 0-200 в кількості 830 тон. З даного приводу зазначив, що кошти від реалізації вугільної продукції спрямовуються підприємством на виплату заробітної плати працівникам підприємства. Таким чином накладення арешту на вугільну продукцію призведе до порушення конституційних прав працівників ДП “Первомайськвугілля”. Крім того позивач зауважує, що вугільна продукція після складання постанови знаходиться на зберіганні на відкритому аварійному складі ВП ш. “Гірська” ДП “Первомайськвугілля”. У зв`язку з впливом атмосферних опадів, вітру та перепадів температури вугільна складова гірничої маси окислюється та втрачає фізико-хімічні властивості (погіршується зольність та волога), а породні фракції розмагаються та перетворюються в глину. Дані фактори неодмінно призведуть до зниження вартості вугільної продукції, що відповідно призведе до нанесенню збитків державі в особі ДП “Первомайськвугілля”.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 18.04.2019 ЗВП № 49482994 про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Ухвалою суду від 07 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 травня 2019 року.

Ухвалою суду від 15 травня 2019 року клопотання представника позивача про заміну первинного відповідача задоволено. Допущено заміну первинного відповідача - відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на належного відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Також під час судового засідання представник відповідача надав відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим оголошено перерву до 17 травня 2019 року.

У відзиву відповідач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебуває зведене виконавче провадження № 49482994 про стягнення боргу з ДП “Первомайськвугілля” у на користь фізичних, юридичних осіб та держави. Починаючи з 2015 року вчинялися виконавчі дії, спрямовані на виконання судових рішень шляхом описом та арешту коштів, майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем оновлювались запити до реєстраційно-облікових установ для перевірки майнового стану боржника.

18.04.2019 державним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. 03.05.2019 державним виконавцем, керуючись ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Також відповідач зазначив, що державним виконавцем, накладено арешт на кошти боржника в рамках виконавчих проваджень, що не підлягають зупиненню відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств” та Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідач вважає, що жодних законних підстав для задоволення позовної заяви не існує та просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступні обставини справи.

В провадженні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганської області перебуває зведене виконавче провадження № 49482994 щодо боржника Державного підприємства «Первомайськвугілля». В зведене виконавче провадження об`єднано 131 виконавче провадження, що підтверджено обліковою карткою (а.с.48-70).

18 квітня 2019 року Відповідачем прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника за вказаним зведеним виконавчим провадженням (а.с.74-77).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Приписами статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 цього Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Статтею 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404 одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Тобто зазначеною нормою чітко встановлено, що звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) здійснюється тільки, на таке, яке належить боржнику.

Згідно з ч. 1 ст. 48, ч.ч. 1, 2, 3, 5 і 7 ст. 56 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.3 ст.56 Закону №1404 арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частиною 9 ст.56 Закону № 1404 встановлено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.10 ст.56 Закону № 1404 у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Щодо доводів позивача, що постанова про опис та арешт майна не відповідає нормам чинного законодавства, суд зазначає наступне.

Дійсно, оскаржувана постанова про опис та арешт майна від 18.04.2019 не містить у собі відомостей, в межах якої суми накладено арешт на майно Підприємства.

З облікової картки НОМЕР_1 № НОМЕР_2 вбачається, що залишок суми, що підлягає стягненню за даним виконавчим провадженням, складає 77 246 218,77 грн. А сума, за якими не зупинені провадження у справі, складає 32 347 459,26 грн.

Як було зазначено вище, Закон вимагає накладення арешту у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Таким чином, з огляду на майно, на яке накладено арешт оскаржуваною постановою від 18.04.2019, та відсутність оцінки вартості цього майна на день винесення постанови, ніяким чином не вказують на порушення прав, свобод та інтересів позивача. Крім того, наявна сума стягнення є неспіврозмірною з вартістю майна, на яке накладено арешт.

Щодо доводів позивача про невідповідність оскаржуваної постанови про опис та арешт майна боржника п.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі – Інструкція № 512/5), а саме не зазначення місця її винесення, назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа, повного найменування боржника – юридичної особи та дати об`єднання виконавчого провадження у зведене, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 Інструкції № 512/5 постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити:

номер виконавчого провадження;

вступну частину із зазначенням:

назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;

найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;

назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);

за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене;

мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;

резолютивну частину із зазначенням:

прийнятого виконавцем рішення;

строку і порядку оскарження постанови.

До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Доводи позивача щодо відсутності резолютивної частини документа, повного найменування боржника – юридичної особи судом не приймаються, оскільки данні, за якими можливо встановити боржника наявні в оскаржуваній постанові. А не зазначення повновго розшуфрування назви підприємства ДП "Первомайськвугілля" ніяким чином не спросовують факт того, що саме це підприємство є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 49482994.

Суд погоджується з доводами позивача, що в оскаржуваній постанові не зазначено назви виконавчого документа, коли та ким виданий, місця її винесення, дати об`єднання виконавчого провадження у зведене.

Однак, дані недоліки постанови є формальними та ніяким чином не вказують на протиправність прийняття оскаржуваної постанови про опис та арешт майна боржника.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача, що відсутність в постанові повного найменування стягувача позбавляє Позивача на погодження вартості арештованого майна зі сторонами виконавчого провадження з огляду на те, що ані Закон № 1404, ані Інструкції № 512/5 не вимагає зазначення повного найменування стягувача, лише повної назви боржника.

Крім того, дії щодо визначення вартості майна боржника та погодження звіту про оцінку майна, чітко визначено ст. 57 Закону № 1404, та такі дії відповідача не є предметом оскарження в даній справі.

Щодо доводів позивача про залучення маркшейдера ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_1 в якості спеціаліста для заміру об`єму вугільної продукції, при цьому зазначивши її як «понята», суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються їх вимоги.

Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 відповідно до ст. 20 Закону № 1404 відповідною постановою державного виконавця була залучена спеціалістом, експертом, однак в оскаржуваній постанові зазначена як інший суб`єкт, який приймає участь під час здійснення виконавчих дій.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем норм Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (далі – Закон № 2021) суд вважає їх неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону №2021 тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств» вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Державне підприємство «Первомайськвугілля», засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 12 лютого 2003 року №71 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Пунктом 2.1. Статуту встановлено, що предметом діяльності Підприємства є добування кам`яного вугілля. (а.с.15-20)

Добування кам`яного вугілля є основним видом діяльності Позивача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.13-14).

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що ДП «Первомайськвугілля» підпадає під дію Закону №2021.

Однак, відповідно до облікової картки зведеного виконавчого провадження № 49482994 державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій щодо виконавчих документів, які підпадають під дію Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», а виконавчі провадження, за якими в обліковій картки зазначено стан справи «Відкрито», відповідає вимогам ст.1 Закону № 2021. З огляду на зазначене, вказані доводи позивача є неприйнятними.

Посилання позивача на те, що кошти від реалізації вугільної продукції спрямовуються на виплату заробітної плати працівникам, та дії відповідача у вигляді накладення арешту на вугільну продукцію призведе до порушення конституційних прав працівників ДП «Первомайськвугілля» у вигляді не отримання заробітної плати, суд вважає неприйнятними, оскільки стаття 15 Закону України «Про оплату праці» оплату праці ставить у пріоритет серед інших платежів, які повинні здійснити підприємство.

Суд також зауважує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про оплату праці» джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

З аналізу зазначених норм вбачається, що заробітна плата виплачується працівникові, як правило, коштами, які отримані від частини доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності, або отриманих з відповідних бюджетів, грантів.

Суд зазначає, що майно боржника ДП «Первомайськвугілля» є лише продукцією, а не коштами, за рахунок яких виплачується заробітна плата працівникам, а тому відповідач наклав арешт на цю продукцію без порушення норм чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувана постанова прийнята з метою покладених на виконавчу службу обов`язків відповідно до вимог частини другої статті 56 Закону № 1404 щодо обов`язку винести постанову про арешт майна (коштів) боржника під час відкриття виконавчого провадження, а невідповідність реквізитів постанови п.7 Інструкції № 512/5 не є порушенням Закону.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідач діяв у межах та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, пропорційно, а недоліки оскаржуваної постанови про опис та накладення арешту від 18.04.2019 мають формальний характер, та ніяким чином не вказують на протиправність дій відповідача в частині її постановлення та порушення прав позивача, суд дійшов висновку необгрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

З урахуванням вимог ст.139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства “Первомайськвугілля” до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 18.04.2019 по ЗВП № 49482994 про опис та арешт майна (коштів) боржника – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Ірметова