Рішення № 81790449, 06.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3433/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача Карташева І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі – відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому згідно з заявою про зміну позовних вимог від 19.10.2018, позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.07.2018 № ЛВ559/448/АВ/ФС-1;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 03.07.2018 № ЛВ559/448/АВ/ФС.

Ухвалою від 06.08.2018 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 17.08.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 18.09.2018 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою від 12.11.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, Головне управління Держпраці у Львівській області прийняло постанови про накладення штрафу від 03.07.2018 № ЛВ559/448/АВ/ФС-1, якою на позивача накладено штраф у розмірі 74460,00 грн та № ЛВ559/448/АВ/ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3723,00 грн. Позивач вказує на те, що використовуючи працю найманих працівників ФОП ОСОБА_1 дотримано норми трудового законодавства, в повному обсязі виплачено заробітну плату, в яку входить сума індексації заробітної плати та інші нарахування. Між переглядом розміру заробітної плати позивач здійснював вказану індексацію заробітної плати.

Також зазначає, що вказані у постанові № ЛВ 559/448/АВ/ФС порушення вважає не правомірними, адже позивач визнав помилку, обіцяв на майбутнє дотримуватись термінів виплати заробітної плати та додатково зазначив, що звільнений від відповідальності, оскільки відповідальність за правопорушення настає у випадку порушення строків виплати заробітної плати більше як за один місяць або виплата не в повному обсязі (абз. 4 ст. 2 ст. 265 КЗпП України санкція зазначеної статті становить три мінімальної заробітної плати, встановленої на момент вчинення правопорушення).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що за результатами інспекційного відвідування, проведеного у позивача складено акт від 12.06.2018 №ЛВ559/448/АВ. Під час інспекційного відвідування, інспектор виявив ряд порушень вимог законодавства про працю, які зафіксовані у акті перевірки, серед них: порушення вимог ч. 6 ст.95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці»; порушення вимог ч. 1 ст. 53 КЗпП України; порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»; порушення вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України. У зв`язку із виявленням під час проведення інспекційного відвідування порушення першим заступником начальника Управління винесено постанову 03.07.2018 № ЛВ559/448/АВ/ФС-1, якою на позивача накладено штраф у розмірі 74460,00 грн та № ЛВ559/448/АВ/ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3723 грн.

Позивач подав до суду пояснення, у якому зазначає, що всі бухгалтерські дії проведені вчасно, у відповідності до чинного законодавства, жодної заборгованості за період 2017 року позивач не мав. Відтак, твердження відповідача про введення органів державної влади в оману, внесення завідомо неправдивих даних до Головного управління ДФС України у Львівській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є хибними, адже інформацію про нарахування, сплату єдиного внеску і іншу Головне управління Пенсійного фонду України отримує від органів Державної фіскальної служби України в порядку міжвідомчого обміну інформацією. Також звертає увагу на те, що подані відомості про нарахування та виплату заробітної плати та табелю з обліку використання робочого часу за січень-травень 2018 року не можуть містити інформацію про те, чи здійснено донарахування або виплачено індексацію до заробітної плати в період 2017 року, адже надані посадовим особам Головного управління Держпраці та суду звітів ЄСВ за 2017-2018 роки вказують на вчасно індексовану заробітну плату працівникам ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Крім того, звертає увагу на те, що норма тривалості робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпП України) та для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями (ст. 51 КЗпП України). Включаючи два святкових дні в січні 2018 року (1 та 7 числа) працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в загальному відпрацювали 20 днів, а відпрацьованих годин становить 160 год. із загальної норми 168 годин у вказаному місяці. Робочий час вказаних працівників був скорочений на вісім годин згідно з табелем обліку використання робочого часу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та поясненнях. Просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, виходячи з наступного.

Позивач - ФОП ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 , серії В02.

Інспектором праці на підставі направлення на перевірку від 08.06.2018 № 1869 та наказу від 08.06.2018 № 1279-П в термін з 11.06.2018 по 12.06.2018 проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1

За результатами проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт 12.06.2018 № ЛВ559/448/АВ, згідно з яким встановленні порушення:

- ч. 1 ст. 53 Кодексу законів про працю України, а саме тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочена на 1 годину. Так, згідно з табелем обліку робочого часу за січень 2018 року, тривалість робочого часу працівників Мочульська ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 06.01.2018 (напередодні святкового дня) не скорочена на 1 годину;

- ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а саме ФОП ОСОБА_1 не забезпечив бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Так, у відомостях про нарахування та виплату заробітної плати за січень-травень 2018 року не відображено сум, нарахованих працівникам за роботу у нічний час та святкові дні;

- ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», а саме ФОП ОСОБА_1 не забезпечив достовірний облік виконуваної працівником роботи. Так, з наданих ФОП ОСОБА_1 табелів обліку робочого часу за січень - травень 2018 року встановлено, що у вказаних табелях обліку робочого часу не зазначено кількості годин, відпрацьованих працівниками у святкові дні. При цьому, у деяких працівників ФОП ОСОБА_1 святкові дні (07.01.2018, 08.03.2018, 08.04.2018, 01.05.2018, 09.05.2018) були робочими, що вказано у табелях обліку робочого часу з відміткою за вказані дати;

- ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», а саме індексація заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_1 , не проводиться. Так, підвищення окладу за посадою касира відбулося з січня 2017 року. Згідно зі штатним розписом від 01.01.2017, введеним в дію з 01.01.2017, за посадою касира з 01.01.2017 встановлений посадовий оклад у розмірі 3250 грн. Вказаний посадовий оклад протягом січня-вересня 2017 року не змінювався. При цьому, у січні-вересні 2017 року на вказаній посаді працювала працівник ОСОБА_2 , а у травні-вересні 2017 року на вказаній посаді працювала працівник ОСОБА_3 (Однак працівнику ОСОБА_2 , яка працювала на посаді касира, не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати за січень-вересень 2017 року. Також, працівнику ОСОБА_3 , яка працювала на посаді касира, не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати за травень-вересень 2017 року;

- ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 статті 34 Закону України «Про оплату праці», а саме заробітна плата працівникам ФОП ОСОБА_1 виплачується через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів. Так заробітну плату працівникам ФОП ОСОБА_1 за першу половину березня 2018 року виплачено 15.03.2018 згідно з відомістю про нарахування та виплату заробітної плати за березень 2018 року, а заробітну плату за другу половину березня 2018 року вилачено 02.04.2018, згідно з відомістю про нарахування та виплату заробітної плати за березень 2018 року.

19.06.2018 інспектор праці видав припис про усунення виявлених порушень № ЛВ559/448/АВ-П.

12.06.2018 відповідач згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, прийняв рішення № ЛВ/559/448/ТД/МГ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1

26.06.2018 відповідач листом № 253/2/11-37 направив на адресу позивача виклик на розгляд справи про накладення штрафу, що відбувся 03.07.2018 о 15:30 в приміщенні ГУ Держпраці у Львівській області, за адресою: м. Львів, пл.Міцкевича,8, 7 поверх, приймальня керівника.

За результатами розгляд справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 відповідач 03.07.2018 прийняв:

- постанову про накладення штрафу № ЛВ 559/448/АВ/ФС -1 на підставі абз. 4 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, за порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України та ст.33 Закону України “Про оплату праці” в розмірі 74460,00 грн;

- постанову про накладення штрафу № ЛВ 559/448/АВ/ФС на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, за порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 53 Кодексу законів про працю України, ч. 2 ст. 30 Закону України “Про оплату праці”, ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 статті 34 закону України «Про оплату праці» в розмірі 3723,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці.

Відповідно до п.п.1, 2 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 (далі - Положення №386), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 26.04.2017 № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 вказаного Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

У п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 вказаного пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Приписами п. 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 вказаного Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Увідповідності до положень п. 9 Порядку № 509 штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.

Щодо доводів позивача про протиправність постанови про накладення штрафу 03.07.2018 № ЛВ 559/448/АВ/ФС суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – сьомим вказаної частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Кодексу законів про працю України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 вказаного Кодексу, скорочується на одну годину як при п`ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

В ході інспекційного відвідування встановлено, що тривалість роботи працівників працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 06.01.2018 (напередодні святкового дня) не скорочена на 1 годину. Вказана обставина підтверджується табелем обліку робочого часу за січень 2018 року.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 в загальному відпрацювали 20 днів, а відпрацьованих годин становить 160 год. із загальної норми 168 годин у вказаному місяці, а тому робочий час вказаних працівників скорочений на вісім годин згідно з табелем обліку використання робочого часу, оскільки згідно з положеннями ст. 53 Кодексу законів про працю України скорочення тривалості роботи працівника відбувається напередодні святкового дня, а не в будь-який інший час.

Щодо порушень вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з табелями обліку робочого часу за січень 2018 року – травень 2018 року не зазначено кількості годин, відпрацьованих працівниками у святкові дні.

При цьому, суд встановив, що у ФОП ОСОБА_1 святкові дні (07.01.2018, 08.03.2018, 08.04.2018, 01.05.2018, 09.05.2018) були робочими, що вказано у табелях обліку робочого часу відміткою за вказані дати.

Згідно з розрахунковими відомостями за січень 2018 року – травень 2018 року, нарахування за роботу в святкові дні позивач не провів.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки відповідача, які викладені в акті інспекційного відвідування в частині наявних порушень зі сторони позивача щодо не забезпечення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці та достовірного обліку виконуваної працівником роботи.

Щодо порушень вимог ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 статті 34 Закону України «Про оплату праці» суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Як видно з відомості нарахування та виплати заробітної плати за березень 2018 року, заробітна плата за першу половину березня (аванс) виплачена працівникам підприємства, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . - 15.03.2018; заробітна плата за січень виплачена 02.04.2018 - тобто, з порушенням вимог ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», тобто через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів.

Отже, заробітна плата вказаним працівникам виплачувалася із затриманням законодавчо встановлених строків, що порушує вимоги ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно на підставі абзацу 8 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України виніс оскаржену постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами 03.07.2018 № ЛВ559/448/АВ/ФС.

Щодо доводів позивача про протиправність постанови про накладення штрафу 03.07.2018 № ЛВ 559/448/АВ/ФС-1 суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом нд момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого вчинено порушення.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Положеннями п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено положеннями пункту 5 Порядку № 1078. Зокрема, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з актом інспекційного відвідування, порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, статті 33 ЗУ «Про оплату праці» ФОП ОСОБА_1 полягає в тому, що працівнику ОСОБА_2 , яка працювала на посаді касира, не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати за січень-вересень 2017 року. Також, працівнику ОСОБА_3 , яка працювала на посаді касира, не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати за травень-вересень 2017 року.

Згідно з штатним розписом від 01.01.2017, введеним в дію з 01.01.2017, за посадою касира з 01.01.2017 встановлений посадовий оклад у розмірі 3250 грн. Вказаний посадовий оклад протягом січня-вересня 2017 року не змінювався.

Згідно з відомостями нарахування та виплати заробітної плати за червня 2017 року – жовтень 2017 року на підприємстві не здійснювалась індексація заробітної плати працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та надані відомості не містили графи «індексація».

Посилання позивача на те, що згідно з таблицями наведеними у позовній заяві працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично нарахована і виплачена заробітна плата, в яку входить сума індексації, суд вважає безпідставними, оскільки такі не підтверджуються жодними доказами.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, про порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 95 КзПП України та ст. 33 Закону України “Про оплату праці”, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 03.07.2018 № ЛВ 559/448/АВ/ФС-1 є правомірною та скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 16.05.2019.

Суддя А.Г. Гулик