Рішення № 81790042, 16.05.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3392/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912; адреса: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Дворцова, 28, кім. 303, м. АДРЕСА_1 )

до відповідача:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Онуфріївським РС УДМС України в Кіровоградській області 27.07.2013 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 )

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі – позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд, зобов`язати ОСОБА_1 (далі – відповідач) знести самочинно побудовані об`єкти нерухомості – влаштовані фундаментом розміром 2,96 м. х 5,64 м., прибудований до квартири АДРЕСА_3 та стіни в коридорі загального користування в будинку АДРЕСА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки з питань дотримання будівельних норм та правил, виявлено факт реконструкції квартири АДРЕСА_5 адресою: АДРЕСА_6 , належної ОСОБА_1 .. Так, встановлено початок будівництва добудови до квартири (влаштований фундамент розміром 2,96х5,64 м. та стіни в коридорі загального користування без набуття права на виконання будівельних робіт у відповідності до ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, оскільки порушення відповідачем не усунуті, то збудований об`єкт підлягає знесенню у судовому порядку, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги.

Відповідач скористався своїм правом на надання письмового відзиву, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області в результаті проведеної перевірки виявлено порушення, водночас, наголошує, що позивачем було проведено такий захід по виявленню порушень із не дотриманням процедури для проведення такої перевірки, так як відсутні підстави для її проведення (а.с.55-61).

В судовому засіданні представником відповідача позицію викладену у відзиві підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України надано до суду відповідь на відзив (а.с.83).

Відповідачем подано заперечення на надану представником позивача відповідь на відзив (а.с.120-122).

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

10.05.2019 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії посадових осіб управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області при проведенні позапланової перевірки за фактом надходження звернення громадянина ОСОБА_2 з приводу проведення перевірки законності виконання будівельних робіт, які здійснюються ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_6 та встановлення наявності підстав для знесення самочинно побудованого об`єкту нерухомості за вказаною адресою.

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Онуфріївським РС УДМС України в Кіровоградській області 27.07.2013 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.77).

Судом встановлено, що 17.11.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , було укладено договір дарування квартири, за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.64-65).

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , що посвідчується копією технічного паспорту на квартиру (а.с.66-71).

В матеріалах справи наявний висновок судового експерта Маківського Миколи Володимировича №66-18 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження ганку та квартири АДРЕСА_3 (а.с.72-75).

Згідно вказаного висновку експерта загальна площа квартири АДРЕСА_3 , в період із 22.06.2013 року по даний час із 56,1 кв. м. загальної площі до 64,3 кв. м. загальної площі не змінювалась. Ганок до квартири АДРЕСА_3 , не являється фундаментом.

Судом встановлено, що на адресу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області 28.08.2018 року через гарячу лінію Держархбудінспекції надійшло звернення ОСОБА_2 з приводу проведення перевірки законності виконання будівельних робіт, які здійснюються ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 .

17.07.2018 року начальником управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області видано направлення №254 на здійснення позапланового заходу-перевірки будівництва мансарди та добудови до квартири АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 , Онуфріївського АДРЕСА_9 , Кіровоградської АДРЕСА_10 щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 року №976 та звернення ОСОБА_2 від 10.08.2018 року (а.с.8).

Так, у період з 19.07.2018 року по 19.07.2018 року проведено перевірку дотримання суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудування діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, результати проведеної перевірки зафіксовані з детальним описом виявлених порушень у Акті №224/2018-ОН (а.с.9-12).

Позивач був присутній під час проведення контролюючого заходу, однак з ознайомленням та підписом із актом проведеної перевірки відмовився, акт надіслано поштою (а.с.12 зворот.).

Перевіркою виявлені наступні порушення чинного законодавства, а саме:

- п.1 ч.1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, за адресою: Дерибасівська, 11, смт. Онуфріївка, Кіровоградська область, проведено будівництво фундаменту з буту розміром 2,96 х 6,64 м. та будівництво стіни в коридорі загального користування в зв`язку з чим загальна площа квартири з 56,1 до 64,3 кв. м. без надання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Клас наслідків СС1 (а.с.53).

Наслідком такої перевірки стало винесення 19.07.2018 року управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області протоколу про адміністративне правопорушення №74/2018-ОН (а.с.13) та припису №85/2018-ОН, за змістом якого, з метою усунення виявлених порушень вказаним приписом зобов`язано позивача зупинити з 20.07.2018 року виконання будівельних робіт біля квартири АДРЕСА_3 (а.с.14).

Від отримання примірнику вказаного припису позивач відмовився, такий надіслано відповідачем поштою, що зафіксовано у вказаному приписі (а.с.14 зворот.).

Натомість, 19.07.2018 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області було винесено припис №86/2018-ОК про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 19.09.2018 року усунути порушення вимог містобудівного законодавства шляхом демонтажу фундаменту 2,96 х 5,64 та демонтажу стіни в коридорі загального користування біля квартири АДРЕСА_3 .

18.09.2018 року управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області видано направлення №331 для проведення позапланового заходу, перевірки щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу (розпорядження) Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 08.09.2015 року №976 та перевірки виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №86/2018-Он від 19.07.2018 року (а.с.19).

Результати такої позапланової перевірки зафіксовані у відповідному акті контролюючого органу №298/2018-ОН, де вказано на порушенні ОСОБА_1 . пп. “а” п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” в частині не виконання вимог припису від 19.07.2018 року №86/2018-Он, а саме: не демонтовано стіну в коридорі загального користування (чим збільшено загальну площу квартири №3 з 56,1 до 64,3 кв. м. та не демонтовано фундамент 2,96 х6,64 біля квартири АДРЕСА_3 . Клас наслідків об`єкта СС1 (а.с.20-24).

За таких обставин, враховуючи таку бездіяльність ОСОБА_1 , встановлення порушення вимог останньою вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини унормовано, серед іншого, Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.

Згідно з пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Відповідно до п. 7 вказаного Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Згідно з п. 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Відповідно до п. 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання та фізичними особами; ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством; за письмовим зверненням суб`єкта містобудування надавати консультативну допомогу у здійсненні державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з п. 13 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до п.п.16-22 зазначеного Порядку за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю. Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль. Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України. Якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Так, статті 26 та 31 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначають, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

- отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

- розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації;

- виконання підготовчих та будівельних робіт;

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Статтею 27 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” визначена “альтернатива” для будівництва - забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, за якої замість будівництва у відповідності до проектної документації його можна здійснювати на підставі будівельного паспорту.

Відповідно до ст. 34 Закону “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України або видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Таким чином, враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, у сув`язі із фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку, що відповідачем здійснено побудову та експлуатацію фундаменту з буту та стіни в коридорі загального користування (що призвело до збільшення загальної площі квартири), без отримання відповідного дозволу, без проектної документації, не введеного в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

Позивач в адміністративному позові наполягає на правомірності дій контролюючого органу та вказує на самочинному будівництві добудови ОСОБА_1 до її квартири АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 в свою чергу, наголошує на порушенні процедури проведення перевірки позивачем та вказує, що такі дії суперечать діючому законодавству.

Відповідач вказує, що підставою для проведення перевірки було звернення на гарячу лінію управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області Аксьонова Д.М., наголошує на тому, що позивач вказує, що ОСОБА_2 звернувся 28.08.2018 року, тоді як перевірка була проведена 19.07.2018 року.

Такі твердження відповідача судом не беруться до уваги, оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 звернувся із вказаних зверненням з метою повідомити позивача про виявлене порушення саме 10.07.2018 року (а.с.8).

При цьому, ОСОБА_1 звертає увагу суду на те що, вона не була ознайомлена із направленням для проведення позапланового заходу, акт проведеної перевірки їй вручений не був, засобами поштового зв`язку також не направлявся.

З матеріалів справи судом встановлено, що від отримання та підписання вказаних документів перевірки відповідач відмовилась, які в свою чергу, суб`єктом владних повноважень були надіслані засобами поштового зв`язку та отримані останньою (а.с.85,123-125).

З метою об`єктивного розгляду справи в судове засідання було викликано, для допиту в якості свідків: громадянина ОСОБА_2 , заступника сільського Голови Онуфріївської селищної ради – Гамеру Володимира Зіновійовича, Головного спеціаліста відділу містобудування Онуфріївської районної державної адміністрації – Гопку Владислава Олександровича, судового експерта – Маківського Миколу Володимировича (а.с.95-96).

Від громадянина ОСОБА_2 надійшла заява про неможливість прибуття у судове засідання,в якій наголосив на підтриманні тверджень щодо самочинно побудованого об`єкту нерухомості ОСОБА_1 та надав для долучення до матеріалів справи відповідь ДАБІ України та фотографію незаконного будівництва (а.с.127-132).

Також, до суду була ОСОБА_2 07.05.2019 року надіслано, ще одну заяву, якою повідомлено, що громадянкою ОСОБА_1 не зважаючи на судову справу продовжуються проводитись будівельні роботи та забудова прибудинкової території загального користування (а.с.152).

Від заступника селищного голови Гамери В.З. та головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва райдержадміністрації В. Гопки надійшли письмові пояснення, в яких останні повідомили, щоб розгляд справи відбувся без їх участі, так як нічого крім того, що викладено в акті перевірки повідомити не зможуть (а.с.150-151).

В судовому засіданні судом був допитаний в якості свідка – судовий експерт ОСОБА_4 , який суду повідомив, що в результаті здійсненого ним дослідження встановлено, що об`єкт прибудови, що став предмету даних спірних правовідносин, характеризується як ганок до квартири АДРЕСА_3 , відповідає типу – ганку, конструктивні елементи якого мають характеристики крильця та навісу, що не являється фундаментом. Також ним повідомлено, що дана прибудова являється входом до даної будівлі, не тільки до квартири ОСОБА_1 , так і для інших мешканців, тому у разі його знесення, буде неможливо потрапити до будинку (а.с.154-155,157-161).

Такі покази вказаного свідка судом враховуються під час прийняття даного рішення, оскільки такі, є належними доказами у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, згідно ч. 1, ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі встановлення порушення суб`єктом містобудівної діяльності здійснення самочинного будівництва об`єктів нерухомого майна без відповідного дозволу, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями на звернення з позовом до суду щодо знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, як крайній захід, і лише тоді, коли використані всі передбачені законодавством України заходи реагування за чотирьох умов, а саме:

- за умови складання припису щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства шляхом надання можливості відповідачеві для проведення відповідної перебудови;

- за умови, що вказане будівництво суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб;

- за умови відсутності можливості проведення перебудови самочинно збудованого нерухомого майна;

- за умови, якщо особа, яка здійснила самочинне будівництво відмовляється від проведення такої перебудови, при цьому, відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Таким чином, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

В даній справі судом подібних обставин, які передбачені статтею 376 Цивільного кодексу України для знесення самочинно збудованого об`єкта не встановлено, в зв`язку з чим підстави для зобов`язання відповідача здійснити знесення такого самочинно збудованого об`єкта відсутні.

Відповідно до способів судового захисту, визначених у статті 5 КАС України, суд не вправі вийти за межі заявлених позовних вимог у справах за позовами суб`єктів владних повноважень, які звернулися до суду у випадках, встановлених Конституцією та законами України, в зв`язку з чим суд не знаходить можливості прийняти в даній справі інше рішення, яке б забезпечило дотримання захисту суспільних відносин, на захист яких позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ст. 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Отже, судом встановлено, що позивачем дотримано процедуру архітектурно-будівельного контролю та нагляду визначену чинним законодавством, однак, не враховано наслідки, що настануть для ОСОБА_1 та інших власників квартир будинку АДРЕСА_8 , у разі усунення такого порушення.

При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу учасників справи на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, а рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Рисовський проти України” (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип “належного урядування”, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу “помилку” не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип “належного урядування” покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, а саме без проявлення неупередженості; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зауважує, що зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.

Тобто, фактично позивачем дотримано процедуру архітектурно-будівельного контролю та нагляду визначену чинним законодавством, однак, на думку суду, не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів відповідача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення позивача про знесення об`єкта будівництва., а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відтак, судові витрати, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912; адреса: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133; адреса для листування: вул. Дворцова, 28, кім. 303, м. Кропивницький, Кіровоградська АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Онуфріївським РС УДМС України в Кіровоградській області 27.07.2013 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ) про зобов`язання знести самочинно побудовані об`єкти нерухомості – влаштовані фундаментом розміром 2,96 м. х 5,64 м., прибудований до квартири АДРЕСА_3 та стіни в коридорі загального користування в будинку АДРЕСА_4 Кіровоградської області – відмовити повністю.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько