Рішення № 81789587, 17.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2019 р. справа № 300/749/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецький міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Івано-Франківського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецький міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області протиправно прийнято висновок про відмову у внесенні змін в актовий запис №205 від 09.02.1969 щодо національності нареченого - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , як його батько ОСОБА_2 , виховувався відповідно до польських традицій. Позивач сповідує римо-католицьку віру, підтримує стосунки зі своїми родичами, які проживають на території Польщі, святкує польські свята і фактично за національністю є поляком. Згідно отриманого від Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб позивачу стало відомо, що в актовому записі №205 від 09.02.1969 його національність помилково зазначено «українець». З метою відновлення та підтвердження своєї дійсної національності ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про внесення змін до актового запису про його шлюб №205 від 09.02.1969 року, який складений в Чернівецькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме: виправити національність нареченого з «українець» на «поляк». Однак, відповідачем йому відмовлено у внесенні таких змін, у зв`язку з відсутністю підстав. Івано-Франківському міському відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області надано всі підтверджуючі документи для внесення відповідних змін до вказаного актового запису.

Відповідач у встановлені строки для подання відзиву на позов (дата штемпеля на конверті) надіслав заперечення позову, яке суд розцінює як відзив на позовну заяву. У запереченні відповідач вказав, що в актовому записі про народження ОСОБА_1 №239 від 08.04.1944, який складений в Житомирському міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Житомирській області національність його батька записано «поляк», національність матері «українка». В актовому записі про розірвання шлюбу позивача №388 від 12.07.1985, складеного в Чернівецькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , національність позивача записано українець. Національність позивача «українець» визначено правильно, оскільки вона відповідає національності його матері. Чинним законодавством не передбачено зміна національності відділами ДРАЦС в актових записах цивільного стану за бажанням особи щодо себе чи своїх родичів. У зв`язку з цим було складено висновок про неможливість виправлення в актовому записі про шлюб позивача його національність з українця на поляк. У документах, які були надані позивачем та зібрані відповідачем національність позивача не визначено як «поляк».

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецький міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області протягом 10 днів з дня отримання позову подала до суду відзив на заяву, який суд розцінює як пояснення щодо позову. В ньому зазначено, що згідно ч.3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку. Пунктом п.2.15.9 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання встановлено, що висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості). Зазначення національності у паспорті громадянина було обов`язковим відповідно до постанови від 27.12.1932 №1917 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов`язкової прописки паспортів», яка діяла до 1992 року. Громадянину СРСР по досягненню 16 років видавався паспорт, куди, згідно Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР №677 від 28.08.1974, вносилися відомості про національність. Якщо батьки належали до різних національностей, то при видачі паспорту національність визначалася за національністю одного з батьків в залежності від бажання отримувача паспорта. Визначення належності особи до певної національності є її особистим немайновим правом, яке нерозривно пов`язано з особою. В повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00022192348 в графі «Національність» розділу «Відомості про нареченого» вказано - «українець», в графі «Відомості про паспорт» зазначено «паспорт НОМЕР_1 , виданий Чернівецьким МВМ, 1966 року». Отже, при отриманні паспорта, ОСОБА_2 свідомо обрав національність «українець», яка внесена до актового запису про шлюб №205 від 09.02.1969. Згодом питання зміни національності громадянами України регулювалися Указом Президента України 31.12.1991 №24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержання паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Даний Указ втратив чинність згідно Указу Президента України від 27.01.1999 №70/90 «Про зміни та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Президента України». Якщо особа не використала можливості змінити національність під час дії Указу Президента України з 1991 по 1999 роки, то на сьогоднішній день втрачена можливість підтвердити таку національність, а також вирішувати питання про її зміну в актовому записі про шлюб, так як паспорт громадянина України не містить відомостей про національність.

В додаткових письмових поясненнях від 26.04.2019 представник позивача зазначила, що чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність. Проте, відповідно до статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, шо кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно з законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки. Позивач був позбавлений свого законного права на вільне обрання своєї національності оскільки особа, що проводила реєстрацію та вносила відомості про національність ОСОБА_1 визначила його національність на власний розсуд, що підтверджується висновком про внесення змін до актового запису цивільного стану від 19.03.2019, в якому вказано, що національність заявника визначено українець правильно, оскільки відповідає національності його матері.

Посилання представника позивача про залишення відзиву Чернівецького міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області без розгляду, оскільки третя особа у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України подає пояснення щодо позову або відзиву, суд вважає безпідставними, оскільки невірна назва заяв по суті справи, поданих до суду протягом встановлених строків не може позбавляти учасників справи права надання власних пояснень та міркувань щодо предмету та обставин позову.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Статтею 11 Конституції України встановлено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року №703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області з заявою про внесення змін до актового запису про його шлюб №205 від 02.09.1969 в частині виправлення помилки щодо його національності.

Івано-Франківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято висновок від 19.03.2019, яким відмовлено у виправленні в актовому записі про шлюб №205 від 09.02.1969, складеного в Чернівецькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління у Чернівецькій області на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , національності нареченого з «українець» на «поляк», у зв`язку з відсутністю підстав. При цьому зазначено, що національність заявника визначено «українець» правильно, вона відповідає національності його матері. Чинним законодавством не передбачено зміна національності за бажанням особи в актовому записі цивільного стану.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням регулює Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», який також визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 2 Закону встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч.1 ст.6 вказаного Закону відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч. 1 ст. 9 Закону).

Статтею 22 Закону передбачено внесення змін до актового запису цивільного стану. Такі зміни проводяться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою особи, щодо якої складено актовий запис. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану. Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб (крім випадків, коли актовий запис про шлюб складено дипломатичним представництвом або консульською установою України) при пред`явленні паспорта або паспортного документа (пункт 2.1 Правил).

В пункті 2.6 Правил передбачено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

На підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому (пункт 2.7 Правил).

Згідно з п.2.12 Правил №96/5 на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану передбачені в пункті 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.

Підпунктом 2.15.9 п.2.15 Правил встановлено, що висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану складається якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Системний аналіз вказаних положень дає підстави вважати, що орган реєстрації актів цивільного стану вправі внести зміни до актового запису цивільного стану тільки у випадку, коли для цього наявні підстави та достатні докази. Внесення змін до актового запису про національність не можливе за відсутності документів, які підтверджують допущену помилку.

З приводу правомірності спірного висновку відповідача, як рішення суб`єкта владних повноважень, суд зазначає таке.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 03.07.1999, його батько ОСОБА_2 за національністю поляк, мати ОСОБА_4 - українка (а.с.15, 50).

Національність ОСОБА_5 Мечиславовича підтверджується також даними повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивача №00022365195 від 16.03.2019, згідно яких батько позивача ОСОБА_2 за національністю поляк (а.с.53-54).

В свідоцтві про шлюб позивача з ОСОБА_3 відомості про національність позивача не вказувалися, що підтверджується копією повторного свідоцтва від 28.12.1984 серії НОМЕР_3 (а.с.18).

В повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00022365184 від 16.03.2019 зазначено національність позивача українець.

Аналогічна інформація про національність позивача міститься в актовому записі №388 від 12.07.1985 про розірвання шлюбу між позивачем і ОСОБА_6 , про що свідчить копія повного витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу №00022367209 від 16.03.2019 (а.с.55 - 56).

Вказані документи вивчалися та аналізувалися відповідачем під час прийняття спірного висновку від 19.03.2019 (а.с.12).

На підтвердження національності батька позивача ОСОБА_2 позивачем до суду надано копію архівної довідки Державного архіву Житомирської області за №Г/1431 ел.п-1 від 19.12.2018, згідно з якою у метричній книзі по римо-католицькому костьолу Святої Зофії м. Житомир Волинської губернії (нині Житомирської області) за 1918 рік зазначено, що «Галецкий Эдвард» «так у документі, текст російською мовою» народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата хрещення - 08 вересня 1918 року. Запис реєстрації №302. Батьки: міщани Мінської губернії «Галецкий Мечислав и София, урождённая Робак» «так у документі, текст російською мовою» (а.с.16).

Крім того, в архівній довідці Державного архіву Житомирської області від 19.12.2018 №Г/1431 ел.п-2 (копію якої позивачем надіслано до суду) вказано, що в книзі реєстрації актових записів про шлюб по м. Житомир за 1942 рік жителі м. Житомир Галєцький «так у документі» ОСОБА_7 , 1918 року народження (число та місяць не зазначені), за національністю поляк, за релігією римо-католик та ОСОБА_8 Іріна ОСОБА_9 «так у документі», 1924 року народження (число та місяць не зазначені), за національністю українка, за релігією православна, яка після шлюбу своє попереднє прізвище змінює на ОСОБА_10 «так у документі», обоє вперше в шлюбі, зареєстрували шлюб 18 травня 1942 року. Запис реєстрації №145 (а.с.17).

Зі спірного висновку вбачається, що наведені вище архівні довідки позивачем не подавалися відповідачу і не досліджувалися відповідачем. Докази протилежного позивачем не надані.

Відповідач відмовляючи у виправленні національності позивача з українець на поляк у актовому записі №205 від 09.02.1969 про його шлюб із ОСОБА_3 виходив з того, що національність дитини визначається за національністю її батьків. Національність заявника визначено українець правильно, вона відповідає національності його матері. Чинним законодавством не передбачено зміна національності за бажанням особи в актовому записі цивільного стану. Крім того, в актовому записі про розірвання шлюбу позивача за №388 від 12.07.1985, складеного в Чернівецькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , записано національність чоловіка «українець».

Орган державної реєстрації актів цивільного стану вважає, що зазначення національності позивача - українець в актових записах про його одруження, а також про розірвання шлюбу не є помилковим, оскільки національність у них вказувалася на підставі відповідного запису в паспорті громадянина. Зазначення національності у паспорті громадянина було обов`язковим відповідно до Постанови від 27.12.1932 № 1917 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов`язкової прописки паспортів», яка діяла до 1992 року. Громадянину СРСР по досягненню 16 років видавався паспорт, в який, згідно Положення про паспортну систему в СРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1974 № 677, вносилися відомості про національність. Запис про національність у паспорті проводився відповідно до національності батьків. Якщо батьки належали до різних національностей, то при видачі паспорта вперше національність записувалася за національністю батька або матері, в залежності від бажання одержувача паспорта. Надалі запис про національність зміні не підлягав.

Питання зміни національності громадянами України регулювалися Указом Президента України 31.12.1991 №24 «Про порядок зміни громадянами України національності» (втратив чинність згідно Указу Президента України від 27.01.1999 №70/90), відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу.

Доказів про зміну позивачем національності згідно порядку, визначеного Указом Президента України 31.12.1991 №24, суду не представлено.

Суд зазначає, що в даній справі перевіряється правомірність прийнятого відповідачем спірного висновку та його відповідність вимогам чинного законодавства, а не встановлюється факт належності позивача до тієї чи іншої національності.

У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, зокрема факт приналежності до тієї чи іншої національності.

Така позиція висловлена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 по справі №425/2737/17.

Суд зазначає, що відповідачем під час прийняття спірного висновку від 19.03.2019 досліджені документи щодо національності позивача в обсязі наданому позивачем, а також повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, які визначені пунктом 2.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5.

Крім того, судом не встановлено порушень відповідачем процедури розгляду та прийняття спірного висновку від 19.03.2019.

Як наслідок, висновок Івано-Франківського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про відмову у внесенні змін щодо національності позивача в актовий запис про шлюб №205 від 09.02.1969, скасуванню не підлягає.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на індивідуальність, має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй, чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Згідно ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Позивач вправі захистити особисте немайнове право на відображення достовірної інформації про національність в актовому записі.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у частині другій статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану.

Суд вирішує питання про неправильність актового запису про національність особи за правилами цивільного судочинства та залежно від встановлених обставин може зобов`язати відповідача внести зміни до цього запису.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецький міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії до задоволення не підлягає.

Частинами 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд за підсумками розгляду справи прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , то відсутні підстави для стягнення з відповідача на його користь всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського міського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 33645594, вул.Галицька,25, м. Івано-Франківськ), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецький міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 26036107, вул. Ольги Кобилянської, буд.7, м. Чернівці) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.