Рішення № 81789536, 13.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2019 р. справа № 300/509/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю: секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача – Бойка Р.Б.,

представника відповідача – Прос Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00074 від 09.01.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000064/2 від 10.01.2019, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), 11.03.2019, звернувся в суд з позовною заявою до Івано-Франківської митниці ДФС (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00074 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000064/2 від 10.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки «SKODA», модель «FABIA», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року виготовлення, та обраного методу визначення митної вартості товару - основний (за ціною договору (контракту)) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозився позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Внаслідок вказаного, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00074 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2019/000064/2 від 10.01.2019.

Відповідно до тверджень позивача, на підставі рахунку-фактури №20/грудень/2018 від 27.12.2018 останній придбав за ціною 8700,00 польських злотих (PLN) у Республіці Польща вищевказаний автомобіль, що підтверджується квитанцією про оплату від 27.12.2018 №1/12/2018. При перетині кордону України і декларуванні, позивач визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи, без належного на те обґрунтування та без обов`язкового проведення процедури письмових консультацій між митним органом та декларантом, відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним. На підставі вказаного, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 02.04.2019 о 10:00 год (а.с.1-2). Ухвала отримана сторонами по справі 13.03.2019 та 19.03.2019, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 31, 32).

Пунктами 6 та 7 резолютивної частини вказаної ухвали зобов`язано ОСОБА_3 Ігоровича надати суду належним чином нотаріально засвідчену копію довіреності на представництво його інтересів адвокатом Бойком Романом Богдановичем в суді. Зобов`язано Івано-Франківську митницю ДФС надати суду належним чином засвідчені: - розрахунок коригованої митної вартості автомобіля ОСОБА_1 в розмірі 4 600 Євро; - письмові пояснення із правовим обґрунтуванням застосування джерела інформації АСАУР ДФС 105-2; - письмові докази, що підтверджують витребування Івано-Франківською митницею ДФС у ОСОБА_1 . додаткових документів, відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України (надалі, також - МК України).

На адресу суду 26.03.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення №231/09-70-12-24 від 27.03.2019 (а.с. 33-34) та відзив на адміністративний позов №229/09-70-10-24 від 27.03.2019 (а.с. 35-39).

У письмових поясненнях представник відповідача повідомила, що автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) – це сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками під час оформлення товарів і транспортних засобів. В даному випадку коригування митної вартості відбулося у зв`язку із спрацюванням системи ризиків АСАУР. В такому випадку, при введенні VIN коду, система вибиває конкретне числове значення, тому розрахунок не проводиться і не зазначається в рішенні про коригування.

У відзиві представник відповідача не погодилася з позовними вимогами, доводами позивача та в обґрунтування своїх заперечень зазначила таке. Під час митного оформлення позивачем автомобіля марки «SKODA», модель «FABIA», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року виготовлення, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України, зокрема, не надано банківського платіжного документа, чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі транспортного засобу. Уповноважений представник відповідача також зазначила, що платіжний документ №1/12/2018 поданий позивачем до позовної заяви а не до митного оформлення, також вказаний документ не підпадає під п.4 ч. 2 ст. 53 МК України як банківський платіжний документ, у разі сплати рахунку за ТЗ. Відповідачем застосовано систему аналізу та управління ризиками, згідно із якою визначено, що митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Представник відповідача також зазначила, що відповідно до рахунку-фактури, продавцем транспортного засобу виступав «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna», натомість у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля виступає фірма «AMBRA» S.A.». Наведене, на переконання відповідача, являється суттєвою невідповідністю в документах і дає підстави сумніватися у правильності визначення митної вартості транспортного засобу. За вказаних обставин, відповідачем прийнято оскаржені картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена за резервним методом у розмірі 4600 євро (EUR). Також, в обґрунтування проведення консультацій, представник зазначила, що декларанту позивача направлявся електронний лист із повідомленням про необхідність надання додаткових документів, проте представник позивача - приватний підприємець Ю. І. Яремак відповів, що надати додаткові документи не може, таким чином процедура консультацій між відповідачем і декларантом була проведена, останній був обізнаний в ситуації і сам просив винести рішення про коригування митної вартості. З огляду на наведене, просила в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні, 02.04.2019, представником відповідача надано письмові пояснення за №263/09-70-10-24 від 01.04.2019 (а.с.64), в яких представник роз`яснила алгоритм обчислення вартості ТЗ, здійсненого автоматично системою АСАУР. Зокрема, у поясненнях вказано про те, що розрахунок вартості транспортного засобу проводився відповідно до даних про ідентичні/подібні товари в країні продажу, що містяться у зовнішньому джерелі - SuperSCHWACKE 02/2019. Так, за VIN-кодом автомобіля вартість транспортного засобу визначено у розмірі 4946,00 EUR, та у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість автомобіля зменшено на: 1% - у зв`язку із наявними пошкодженнями лако-фарбового покриття; 1% - через забруднення салону; 5% - у зв`язку із пробігом. Відтак, кінцева сума, зазначена у оскарженому рішенні склала 4600 EUR.

Судове засідання, яке відбулося 02.04.2019, відкладено на 23.04.2019 о 10:00 (а.с.67-68) у зв`язку із клопотанням представника позивача.

Представником позивача, 09.04.2019, подано до суду відповідь на відзив, у якій із твердженнями представника відповідача у відзиві на позов не погодився, вказав на те, що відповідачем не дотримано процедури проведення консультації, оскільки передумови для витребування додаткових документів відсутні й відповідні обґрунтування щодо необхідності подання додаткових документів в електронному повідомленні не зазначені. Вимагаючи надання додаткових документів, митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також, які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, окрім переліку додаткових документів, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості. Представник зауважив, що у рахунку-фактурі №20/грудень/2018 від 27.12.2018 вказано, що кошти в сумі 8700 польських злотих сплачено готівкою. Таким чином, документ одночасно підтверджує вартість товару та факт отримання коштів готівкою.

На адресу суду, 15.04.2019, від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив за №345/09-70-10-24 від 12.04.2019 (а.с.74-76). Представником повторно наголошено, що до митного оформлення жодного підтверджуючого документа про сплату заявленої вартості не надавалося, а документ №1/12/2018 поданий позивачем до позовної заяви, а не до митного оформлення. У зв`язку з цим і направлялося електронне повідомлення про надання документів. Також, щодо застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками зазначено, що посадові особи митниці ДФС, які здійснюють контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов`язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій перелік митних формальностей за результатами застування СУР (п. 4 розділу IV Порядку 684) з метою визначення митних формальностей, виконання яких належить до їх компетенції. З врахуванням наведеного, на переконання представника відповідача, позов є необґрунтований та такий, що не підлягає до задоволення.

У судовому засіданні, призначеному на 23.04.2019 оголошено перерву у зв`язку із клопотанням представника позивача. Судовий розгляд справи призначено на 07.05.2019 (а.с.81-82).

Судове засідання, яке відбулося 07.05.2019, відкладено на 13.05.2019 о 14:00 (а.с.93) у зв`язку із неявкою сторін та клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.05.2019, представник позивача вимоги, заявлені у позові та відповіді на відзив підтримав у повному обсязі. Враховуючи вказане, та усі вищенаведені доводи представника позивача, просив суд позов задовольнити.

Зважаючи на вищевказані обставини, викладені у відзиві, запереченні на відповідь на відзив та письмових поясненнях, представник відповідача проти задоволення позову заперечила, просила у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити. Додатково, в обґрунтування сумніву в належності поданих до розмитнення документів, повідомила, що відповідно до наданої позивачем копії фактури №185/FR/2018 від 28.11.2018, іноземна юридична особа «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» придбала у іноземної юридичної особи «AMBRA» S.A.» автомобіль за ціною 10500,01 PLN, а 27.12.2018 продала позивачу за ціною 8700 PLN, яка є нижчою від ціни придбання, а відтак дана операція, за своїм змістом, позбавлена економічної вигоди.

Суд, розглянувши за правилами, встановленими статтею 262 КАС України дану адміністративну справу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові заяви по суті спору та долучені докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив такі обставини.

Позивачем, 27.12.2018, придбано у іноземної юридичної особи «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» (ІПН НОМЕР_2 ) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «SKODA», модель «FABIA», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року, що був у вжитку, що підтверджується рахунком-фактурою №20/грудень/2018 від 27.12.2018 (а.с. 20, 21). Вказана обставина відповідачем не заперечується.

У підтвердження оплати позивачем надано копію квитанції КР Nr 1/12/2018 від 1/12/2018 про оплату готівкою згідно фактури №20/грудень/2018 в розмірі 8700 PLN (а.с. 22, 23).

Декларантом – фізичною особою-підприємцем Яремаком ОСОБА_4 .І., в інтересах ОСОБА_1 , 09.01.2019 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA206010/2019/400215, якою задекларовано для митного оформлення товар, що ввозиться на територію України, а саме: легковий автомобіль марки «SKODA», модель «FABIA», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року. У вказаній митній декларації декларантом позивача самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 8700 PLN - графа "42" митної декларації (а.с.44).

Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, представлено: рахунок-фактуру №20/грудень/2018 від 27.12.2018 (а.с.20,21); декларацію про походження товару від 27.12.2018 (а.с.18,19); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2018/76116 від 28.12.2018 (а.с.48,49); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу DR НОМЕР_3 від 24.09.2012 (а.с.50,51); паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні СЕ 698645 від 28.08.2014 (а.с.55-57). Подання таких документів відповідач не заперечує.

Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації та доданих до неї документів, 10.01.2019 відмовила у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2019/00074. Згідно із даною карткою відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Джерело інформації: АСАУР ДФС 105-2 – митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість – 4600,00 (а.с.55).

У зв`язку із наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та 10.01.2019 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України) у розмірі 4600 EUR (а.с.11).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд враховує таке.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України, Кодекс).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною 1 статті 248 коментованого Кодексу, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Наведене встановлено частинами 1, 2 статті 51 МК України.

Згідно із частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У відповідності до частини 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, що встановлено частиною 1 статті 53 МК України.

Згідно із частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз частин 1 та 2 статті 53 МК України свідчить про те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що подані 09.01.2019 декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 МК України.

Щодо неподання до митного оформлення позивачем інших документів, в тому числі документів, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, визначених частиною 2 статті 53 МК України, суд зважає на таке.

Виходячи із доводів позивача, у спірних відносинах не мало місце укладення зовнішньоекономічного контракту (договору) з придбання товару, в тому числі письмово договору купівлі-продажу, а також його переміщення до митного кордону України за допомогою перевізника. Отож, подання документів, визначених пунктами 2, 6 частини 2 статті 53 МК України об`єктивно є неможливим.

Перелік документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 МК України (ліцензія на імпорт товару, страхові документи) не стосуються спірних правовідносин.

Окрім цього, витребування документів, визначених пунктом 4 і 5 частини 2 статті 53 МК України (банківські платіжні документи, інші платіжні документи про оплату рахунку), на необхідність подання яких вказує представник відповідача, суд вважає безпідставним, з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Наведене передбачено частиною 4 статті 57 МК України.

Згідно із частиною 5 вказаної статті, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2, 3 та 5 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як передбачено частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку із відсутністю у документах, поданих відповідачем, банківського платіжного документа чи будь-якого іншого платіжного документа, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На думку представника відповідача, обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару виник, в тому числі, у зв`язку із тим, що відповідно до рахунку-фактури продавцем автомобіля виступає «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna», натомість у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля виступає фірма «AMBRA» S.A.».

Як уже зазначалось судом, у відповідності до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені цією частиною статті.

Так, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копію повідомлення про початок консультації з митним органом, надісланого декларанту позивача 09.01.2019 о 16:00 год. Цього ж дня, 09.01.2019 о 16:04 направлено листа про надання: відповідно до п. 5 наказу ДФС від 11.09.2015 №689, інформації із інтернет джерел зі місцем придбання транспортного засобу; відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подати документи для підтвердження митної вартості: - якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи; - за наявності, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Також надано 10-ти денний термін для надання документів (а.с.59).

Будь-якого обґрунтування вимоги про надання додаткових документів, окрім вказаного повідомлення, представником відповідача суду не надано.

У зв`язку із відповіддю декларанта про неможливість надання додаткових документів №09 від 10.01.2019 (а.с.60), відповідачем прийнято оскаржені рішення про коригування митної вартості та картку відмови.

Такі дії Івано-Франківської митниці ДФС не в повній мірі відповідають вимогам митного законодавства.

Відповідачем у вищевказаному повідомленні не наведено вичерпного переліку документів, що слід додатково надати позивачем, які передбачено частиною 3 статті 53 Митного кодексу та не наведено жодної причини необхідності надання таких документів. Натомість, відповідач вказав на перелік документів, що були зазначені у митній декларації позивача, та які ним уже надано.

Суд вважає, що такі дії відповідача свідчать про допущення ним порушень процедури проведення консультації з декларантом, витребування додаткових документів, а відтак, рішення, прийняте за результатом вказаної консультації, не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Стосовно підтвердження митної вартості транспортного засобу позивачем, а також розбіжностей у зазначених в документах найменуваннях власника автомобіля, суд зважає на таке.

Як слідує з копії рахунку-фактури №20/грудень/2018 від 27.12.2018, ОСОБА_1 здійснено оплату за придбаний транспортний засіб 8700 PLN готівкою (а.с.21).

З цього приводу, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно з якою посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Окрім цього, в підтвердження оплати за придбання транспортного засобу, позивачем, додатково, до позовної заяви, долучено квитанцію KP Nr 1/12/2018 від 27.12.2018 (а.с. 22, 23). На квитанції міститься відтиск печатки іноземної юридичної особи «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna», зазначено дату та номер рахунку-фактури, згідно з якою придбано вказаний транспортний засіб, сума та підпис особи про отримання коштів. Таким чином, в суду не виникає сумнівів в достовірності такого документа, поданого позивачем, окрім цього, відповідачем не надано обґрунтування в підтвердження його недостовірності чи підробки, а тому зазначений документ може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні статті 72, 74, 75 КАС України.

Також, суд зазначає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації не містять жодних обґрунтувань стосовно наявних сумнівів у правильності заявленої митної вартості транспортного засобу.

В контексті вказаного, суд звертає увагу на те, що згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:

- декларантом (позивачем) подано усі документи згідно із переліком, передбаченим частиною 2 статті 53 МК України;

- у поданих документах наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий транспортний засіб.

Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання ним усіх документів, які підтверджують митну вартість товару, враховуючи недотримання відповідачем процедури контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановленої статями 53, 54 МК України є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Відповідно до тверджень представника відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, однією із підстав складення картки відмови та прийняття рішення про коригування митної вартості транспортного засобу слугувала невідповідність в документах стосовно власника автомобіля.

Так, згідно із рахунком-фактурою №20/грудень/2018, продавцем транспортного засобу – легкового автомобіля марки «SKODA», модель «FABIA», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року виготовлення, що був у вжитку, зазначено «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» (а.с.20). Водночас, відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником проданого позивачу автомобіля вказано «AMBRA» S.A.» (а.с.50).

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно із вищевказаним рахунком-фактурою, «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» не виступає власником транспортного засобу, а є лише продавцем, що слідує з перекладу рахунку-фактури (а.с.21), тому висновки позивача про невідповідність даних щодо власника транспортного засобу не відповідають дійсності.

Окрім цього, відповідачем не доведено, з посиланням на норми чинного законодавства Республіки Польща, неможливості продажу транспортного засобу іноземною юридичною особою, яка не є безпосереднім власником.

Враховуючи наведене, на переконання суду, посилання представника відповідача на наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, як підставу виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної митної вартості транспортного засобу та винесення оскаржуваних картки відмови і рішення про коригування митної вартості є надуманим, безпідставним та доводів позивача не спростовує.

Як зазначалося судом, відповідач визначив митну вартість автомобіля позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України). Обґрунтовуючи неможливість застосування кожного попереднього методу розмитнення, представником відповідача у відзиві на позовну заяву зазначено таке:

- використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не здійснюється через те, що можливості знайти ідентичний, аналогічний або подібний товар немає, бо критерії, які зазначені дуже різняться;

- метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) (стаття 63 МК України) не були використані у зв`язку із відсутністю в органу доходів і зборів інформації щодо основи для віднімання чи додавання вартості.

У підтвердження неможливості застосування вищевказаних методів розмитнення товару, представником відповідача надано витяг із комп`ютерної програми «АСМО Інспектор», якою, при здійсненні запиту зазначено «інформація відсутня» (а.с.54). Проте, виходячи із зазначених в запиті позицій, відповідачем в критеріях пошуку введено «слова в описі: TMBJC25J6», «дата з 10.10.2018 до 10.01.2019», «календарний рік: 2012», проставлено також позиції «показати також в валюті EUR» та «не показувати МВ в гривні». Тому, на думку суду, такі критерії пошуку не можуть слугувати підтвердженням відсутності в пошуковій базі митниці інформації про вартість аналогічних чи схожих легкових автомобілів марки «SKODA», модель «FABIA», об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року виготовлення, адже вказані критерії пошуку відповідачем не застосовувалися. Таким чином, на думку суду, вказані докази позивача не підтверджують неможливість застосування інших, попередніх методів, окрім резервного методу розмитнення транспортного засобу позивача.

Стосовно посилання представника відповідача на спрацювання системи АСАУР, як підставу для відмови в здійсненні розмитненні автомобіля за першим методом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 246 Митного кодексу України, з метою визначення порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, що подається органу доходів і зборів на паперовому носії або як електронний документ розроблено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 р, за №1360/21672 (надалі, також – Порядок № 631).

Згідно з підпунктом 4.5.4 Порядку №631, при здійсненні митного оформлення МД, зокрема, виконуються такі митні формальності як контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР.

Відповідно до пункту 4.9.1 Порядку №631, під час завершення митного оформлення посадовими особами проводиться перевірка відомостей про виконання митних формальностей, сформованих за результатами оцінки ризику за МД із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі за допомогою АСАУР.

Підпунктом 5.6 Порядку №631 передбачено, що у разі коли під час виконання відповідно до пункту 5.4 цього розділу за попередньою МД митних формальностей, визначених пунктом 4.5 розділу IV цього Порядку, у тому числі за результатами спрацювання АСАУР, встановлено необхідність надання додаткових документів та/або відомостей про товари, проведення митного огляду товарів, взяття їх проб (зразків), посадова особа ПМО органу доходів і зборів у строк, визначений частиною п`ятою статті 259 Кодексу, за допомогою АСМО надсилає зазначену інформацію Декларанту на відповідну електронну адресу.

З метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) під час митного контролю та митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій розроблено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю затверджено Наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 № 684, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р, за № 1021/27466 (надалі, також – Порядок №684).

Відповідно до абзаців 2 та 6 частини 3 розділу І Порядку №684: автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) - сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів; модуль АСАУР - одна з підсистем АСАУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСАУР під час митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Згідно з розділом VІІІ Порядку №684, з метою прискорення митних формальностей у пунктах пропуску через державний кордон України при здійсненні аналізу та оцінки ризиків перевага надається такому підходу: у пунктах пропуску через митний кордон України переважно здійснюються аналіз та оцінка ризиків на предмет наявності нефіскальних ризиків, а також ризиків недоставки товарів до митниці призначення або їх підміни; у митницях призначення при здійсненні митного контролю та оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюються аналіз та оцінка ризиків на предмет наявності фіскальних та нефіскальних ризиків.

Відповідно до частини 1 розділу IX Порядку №684, з метою забезпечення повноти збереження інформації щодо форм та обсягів митного контролю посадова особа митниці (митного поста) ДФС, визначена для здійснення митних формальностей, фіксує за допомогою АСМО або іншого ПІК ДФС у Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР усі митні формальності, виконані під час здійснення митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів (окрім митних формальностей, які автоматично фіксуються у графі E/J митної декларації), а також внесення інформації про результати виконання митних формальностей відповідно до пунктів 12, 13 розділу VIІ цього Порядку (далі - зворотна інформація про застосування СУР).

Щодо роботи посадових осіб відповідача розроблено методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та затверджені Наказом ДФС 11 вересня 2015 року № 689 (надалі, також - Методичні рекомендації).

Згідно з частиною 8 розділу 2 Методичних рекомендацій, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи перелік митних формальностей за ВМД №UA206020/2019/400215 (прийнята до оформлення 9 січня 2019 року) (а.с.52-53).

Виходячи із відомостей, зазначених у переліку, зафіксовано інформацію: «Митна вартість нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта EUR, вартість 4600,00». Також дві останні обов`язкові формальності не здійснено, причина останньої не обґрунтована (а.с.53).

Водночас, представником відповідача, в обґрунтування неможливості здійснення митного оформлення за 2 – 5 методами розмитнення, до матеріалів справи долучено витяг із системи АСМО Інспектор, в якому, за відповідними критеріями пошуку щодо автомобіля позивача встановлено «Інформація відсутня». Таким чином, судом встановлено невідповідність обґрунтування відповідачем спрацювання системи АСАУР та відсутність аналогічних чи подібних транспортних засобів для здійснення розмитнення за іншим, не резервним методом розмитнення.

Окрім цього, у матеріалах щодо здійснення митних процедур не міститься підтвердження спрацювання системи АСАУР, не наведено жодної інформації за якими критеріями здійснено порівняння транспортного засобу позивача, відсутні конкретні приклади та відомості про товари, з якими здійснено порівняння, відсутня документально закріплена оцінка посадової особи відповідача щодо спрацювання відповідного ризику, відсутнє будь яке обґрунтування спрацювання системи АСАУР. Тому, на думку суду, спрацювання цієї системи не є і не може бути належним доказом в обґрунтування неможливості здійснення розмитнення автомобіля позивача за першим методом, а тільки є підставою для додаткового дослідження документів, поданих позивачем до митного оформлення з метою формування обґрунтування невідповідності таких документів.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Зміст письмових пояснень відповідача по справі свідчить про те, що за основу визначення митної вартості товару взято ''джерело інформації'' відомості з програмного продукту SuperSchwacke 02/2019.

Суд критично ставиться до такої інформації SuperSchwacke, за допомогою якої, як свідчить матеріали справи і оскаржуване рішення, визначено митну вартість товару у розмірі 4946 EUR, виходячи із наступного.

Вказана інформація долучена представником відповідача до матеріалів справи, сформована на іноземній (німецькій) мові (а.с.65-66) та містить відомості «Basis SuperSCHWACKE 01/2019», а не так як зазначала представник відповідача «SuperSchwacke 02/2019». Належним чином засвідченого перекладу вказаного документа на українську мову суду не надано.

Також, відповідач не обґрунтував підставність і правомірність використання у спірному випадку відомостей оціночної діяльності програмного продукту «Basis SuperSCHWACKE 01/2019»

Окрім цього, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу за допомогою програмного комплексу Basis SuperSCHWACKE 01/2019 з врахуванням ПДВ. Однак, безпосередній переклад з німецької на українську мови витягу з програмного комплексу SuperSchwacke 02/2019 свідчить про наявність у ньому інформації про два види вартості: "Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 4946,00 EUR" - "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ 4946 EUR" та "Еinkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer 3850 EUR"- "вартість покупки (Schwacke) без ПДВ"(а.с.66). Наведені представником відповідача обґрунтування щодо застосування під час коригування митної вартості товару саме пункту “Verkaufswert (Schwacke) inkl. Mehrwertsteuer”, як такого, що встановлює саме “продажну ціну” автомобіля не підтверджуються жодними засобами доказування.

Варто відзначити й те, що інформація із програмного продукту Basis SuperSCHWACKE 01/2019 після даних про "вартість продажу (Schwacke) з ПДВ" і "вартість покупки (Schwacke) з ПДВ" містить запис виконаний на німецькій мові "Vorbehaltlich der technischen Prufung", безпосередній переклад якого свідчить "підлягає технічній експертизі". Тобто, в будь-якому випадку, оцінка Basis SuperSCHWACKE 01/2019 здійснена без безпосереднього технічного огляду (експертизи) щодо придбаного автомобіля, а відтак не може прийматися відповідачем, як абсолютне значення чи величина при коригуванні митної вартості товарів.

Також, суд зазначає, що відповідно до додатку 8 методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092, в переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням, пунктом 10 значиться періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія. Проте, відповідачем не надано жодного доказу, який би міг ототожнити чи ідентифікувати програмний продукт Basis SuperSCHWACKE 01/2019 (а.с.66) із визначеним пунктом 10 додатку 8 Періодичним довідником "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

Таким чином, наслідком вказаних дій відповідача є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Щодо посилання представника відповідача на відсутність економічного змісту у продажі позивачу, 27.12.2018, автомобіля, «SKODA», модель «FABIA», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 см3, 2012 року виготовлення іноземною юридичною особою «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» за ціною 8700 PLN, враховуючи те, що «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» 28.11.2018 придбала у іноземної юридичної особи «AMBRA» S.A.» вказаний автомобіль за ціною 10500,01 PLN (а.с. 96, 97), суд зазначає, що таке припущення не підтверджено жодними доказами. Відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень, не позбавлений можливості взаємодії із відповідними іноземними органами, здійснюючи, в тому числі, контроль за торгівельною діяльністю та оподаткуванням. Окрім цього, відповідачем в обгрунтування своїх доводів, не підтверджено, що виявлені в акті митного огляду автомобіля пошкодження мали місце до періоду його придбання іноземною юридичною особою «PIT-CAR Natalia I Piotr Kuc spolka jawna» і не могли суттєво вплинути на його вартість. Також, суд наголошує, що будь-яких доказів про недійсність, недостовірність чи наявність інших неточностей, які б зумовлювали висновок про фіктивність рахунку-фактури №20/грудень/2018 від 27.12.2018, Івано-Франківською митницею ДФС України суду не надано, доводів не наведено.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

З урахуванням усіх вищенаведених обставин та висновків суду, оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товару, в порушення пунктів 1, 2, 3 4 частини 2 статті 55 МК України, не містить:

- належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

- наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

- належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

- вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2019/00074 та рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2019/000064/2 від 10.01.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому, позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1536,80 грн сплаченого судового збору, відповідно до квитанції №0.0.1287195293.1 від 05.03.2019 (а.с.3).

Учасниками справи не подано до суду жодних доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, а тому, суд не вбачає підстав для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 295, 297, 299, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2019/00074.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці ДФС №UA206020/2019/000064/2 від 10.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС (ідентифікаційний код – 39640261) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – 3273216933;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ – 39640261.

Рішення складене в повному обсязі 17 травня 2019 р.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.