Рішення № 81789466, 08.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 травня 2019 року Справа № 280/735/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 21 протоколу №2 від 18.01.2019 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та у Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у розмірі 217 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є особою якій встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує на те, що звернувся до запорізького військового комісаріату із заявою про направлення його документів до відповідача з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Зазначає, що у лютому отримав копію витягу із протоколу засідання комісії МОУ №2 від 18.01.2019 року, відповідно до якого йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки начебто, вказує позивач, він не надав документу про причини та обставини отриманого ним поранення.

Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/735/19. Призначено перше судове засідання на 08.04.2019 року з викликом сторін. Також, вказаною ухвалою суду було звільнено позивача від сплати судового збору.

08.04.2019 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13845), в якому заперечує проти задоволення позову, виходячи з того, що позивачем не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, що входить до переліку документів, передбаченого п.11 Порядку №975. Наданий позивачем висновок Центральної військово-лікарської комісії лише констатує наявність у позивача захворювань на день огляду, але не встановлюють обставин їх отримання. Будь-яких відомостей у військово-облікових документах позивача, що знаходяться у військовому комісаріаті, щодо отримання ним поранень, а тим більше обставин отримання поранень, немає; первинні медичні документи відсутні; висновок СМЕ складений зі слів позивача. Ведення записів військовому квитку про притягнення відповідальності жодним керівним органом не передбачено.

08.04.2019 у розгляді справи оголошувалась перерва до 08.05.2019.

У судове засідання призначене на 08.05.201 позивач не з`явився, причин неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

08.05.2019 представником відповідача до суду подано клопотання (вх.№18567) про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

В силу положень ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведеного, суд розглядає справу за наявними документами, без участі сторін, в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Приписами ст. 258 КАС України, визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 02.10.2017 року.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 02.10.2017 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності - поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 27.09.2016 року серії НОМЕР_3 №0679198 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності - поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження: «Стійкі залишкові явища перенесеної ЗЧМТ (1986 р., контузія головного мозку) у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II-III ст., прогресуючий кризовий перебіг з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, симпато-адреналовими кризами 1-2 рази на тиждень, мнестичним зниженням, емоційно-вольовою -нестійкістю, вираженим астено-тривожно-невротичним синдромом. Післятравматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо - ертензивним синдромом, вираженим лікворо - гіпертензивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом-центральною вестибулярною функцією ІІ-ІІІ ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом», захворювання, поранення, контузія, травма пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.05.2016 року №1213/ж зазначені в описовій частині висновку рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколочних) поранень, отриманих у 1986 році.

Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У лютому 2019 року ОСОБА_1 отримав витяг із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №2 від 18 січня 2019 року, в якому зазначено, що він не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення .

Позивач не погодився з такими рішенням Міністерства оборони України та оскаржив його до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до ст.41 Закону №2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - Закон №2011).

Зокрема, розділом 2 Закону №2011 встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною другою статті 16 Закону №2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2008 року №499 (далі по тексту - Порядок №499) (в редакції на час встановлення позивачу інвалідності) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

14 січня 2014 року набрав чинності Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 2 Постанови №975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, що зазначена у довідці МСЕК.

Позивач, посилаючись на довідку до акту огляду МСЕК від 27.09.2016 серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 , яким йому встановлена ІІІ група інвалідності (причина інвалідності поранення, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії), вважає наявним у нього права на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям.

Рішенням комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (викладене у вигляді протоколу №2 від 18 січня 2019 року) відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (пункт 22).

Підставою для відмови зазначена та обставина, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.05.2016 року №1213/ж, висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 17.05.2016 року №2147, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення. Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії.

Так, представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не було надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення, що входить до переліку документів, передбаченого п.11 Порядку №975. Наданий позивачем висновок Центральної військово-лікарської комісії лише констатує факт можливої наявності у позивача захворювань на день огляду, але не встановлюють обставин їх отримання. Будь-яких відомостей у військово-облікових документах позивача, що знаходяться у військовому комісаріаті, щодо отримання ним поранень, а тим більше обставин отримання поранень, немає; первинні медичні документи відсутні; висновок СМЕ складений зі слів позивача.

Суд вважає, що наведені пояснення представника відповідача та доводи викладені у відзиві на позовну заяву в цій частині є обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Вказаний перелік є обов`язковим, будь-яких виключень не містить.

З синтаксичного аналізу абзацу шостого вказаної норми вбачається, що визначений в п.11 Порядку №975 документ повинен по-перше свідчити саме про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), і тільки потім (зокрема, в тому числі) про те, що таке поранення не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З аналізу вказаної норми вбачається, що тільки за наявності довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності (тобто про стан здоров`я особи) та документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) можливо прийняття відповідною військово-лікарською комісією постанови щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

Суд вважає, що причинний зв`язок встановлюється між причинами (обставинами) отримання поранення та наслідками такого поранення (захворювання). Та без наявності відомостей про причини отримання поранення неможливо встановлення «причинного зв`язку» стану здоров`я особи, а відтак і встановлення права особи на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, вперше відомості про отримання позивачем поранень в період проходження служби з`явились у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.05.2016 року №1213/ж. Згідно вказаного висновку зазначені в описовій частині висновку лінійні рубці – в лобній ділянці по середній лінії та в правій надбрівній ділянці, довжиною 1,7 см і 1,3 см, білого кольору, м`які, рухомі є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, отриманих у 1986 році під час бойових дій в Афганістані.

Проте, як зазначено в цьому ж висновку, обставини отримання ОСОБА_1 осколочних поранень голови в 1986 році під час бойових дій в Афганістані зазначені у висновку зі злів самого ОСОБА_1

Будь-яких медичних документів, довідок, тощо при наданні вказаного висновку спеціалістом не використовувалось та не досліджувалось.

На думку суду, складений зі слів позивача вказаний вище висновок, може слугувати лише доказом наявності у позивача описаних в його описовій частині рубців. Та за відсутності будь-яких документів, що підтверджують походження цих рубців, такий висновок викликає сумнів у його достовірності, оскільки зроблений зі слів позивача та на припущеннях спеціаліста, який, до речі, не несе ніякої відповідальності за надання такого висновку.

Та є не зрозумілим, з якими подіями (обставинами) встановлений причинний звязок наявних у позивача поранень, якщо відсутні докази (документальні відомості) про будь-які події (обставини), внаслідок яких могли бути отримані такі поранення.

Саме цей висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.05.2016 року №1213/ж був врахований Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1

Суд вважає не доведеним позивачем факт отримання ним під час військової служби будь-яких поранень. Позивачем не надано суду документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), інших доказів на підтвердження отримання описаних вище поранень у період проходження військової служби, та в матеріалах справи такі докази відсутні. А відтак, відповідачем правомірно відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних відносинах, приймаючи рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законом №2262 та Порядком №975, а відтак таке рішення не підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.03.2018 року у справі №276/322/17 з огляду на таке.

У вказаному рішенні Верховного Суду спірним було питання призначення одноразової грошової допомоги особі, якій за рішенням суду вже було встановлено право на отримання такої допомоги, в той час як у даній справі спірним є саме питання права позивача на отримання такої допомоги за відсутності документів, підтверджуючих подію, за якої відбулось отримання позивачем будь-яких поранень під час військової служби.

Враховуючи викладене та виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивача було звільнено від сплати судового збору, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2019.

Суддя А.В. Сіпака