Рішення № 81789449, 16.05.2019, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1022/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2019 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні належним позивачці житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з будинку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення Биківської сільської ради 12 вересня 2001 року, № 11, на праві приватної власності їй належить житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 . Позивачка зазначає, що право приватної власності на зазначений будинок зареєстровано в Криничанському БТІ за реєстровим № 216, 15 листопада 2001 року. Після реєстрації права власності на зазначений житловий будинок, позивачка вселила туди для тимчасового проживання свого сина та відповідачку. В жовтні 2016 року шлюб між сином позивачки та ОСОБА_2 розірвано. Позивачка зазначає, ще до розірвання шлюбу з дружиною, її син в добровільному порядку виселився зі спірного будинку, а відповідачка у добровільному порядку до теперішнього часу виселитись відмовляється, що на думку позивачки порушує її законні права у володінні та розпорядженні вказаним будинком. Тому позивачка звернулась до суду з проханням зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні житловим будинком, який розташований по АДРЕСА_1 , шляхом виселення з будинку.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували та пояснили, що відповідачка тривалий час проживає у вказаному житловому будинку, відкрито ним володіє та здійснює за ним догляд, тому в порядку набувальної давності їй повинен належати спірний будинок і вона має право в ньому проживати.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що працює інспектором військового облікового столу Биківської сільської ради. Їй відомо, що відповідачка зареєстрована по АДРЕСА_2 , але фактично проживає по АДРЕСА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 до не неї не зверталась з метою зняття з реєстрації чи перереєстрації відповідачки з спірного житлового будинку до іншого.

Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що будинок по АДРЕСА_2 будували її батьки, які проживали в належному батькові будинку по АДРЕСА_3 є її мати позивачка по справі. Відповідачка проживала в цьому будинку разом з сином позивачки, перебуваючи з ним в шлюбі. Після розірвання шлюбу син позивачки з будинку виселився, а відповідачка ні.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивачки мають бути задоволеними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення Биківської сільської ради 12 вересня 2001 року, № 11, зареєстрованого Криничанським бюро технічної інвентаризації 15 листопада 2001 року за № 216, на праві приватної власності позивачці належить житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 . У вказаному свідоцтві адресою будинку вказана АДРЕСА_4 , проте рішенням № 6 виконавчого комітету Биківської сільської ради від 25 квітня 2017 року, адреса вказаного в свідоцтві будинку уточнена в АДРЕСА_4 . Таким чином судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 належить позивачці одноособово і право власності позивачки на будинок ніким не оспорено і не є предметом судового розгляду.

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Глава 28 ЦК України визначає житло об`єктом права приватної власності.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

За ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угод.

Згідно довідок Биківської сільської ради як позивачка, так і відповідачка зареєстровані проживаючими по АДРЕСА_2 . Ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини, а реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Тобто місцем проживання відповідачки є будинок по АДРЕСА_2 , де вона зареєстрована і право відповідачки проживати у вказаному будинку також ніким не оспорено.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що до способів захисту речових прав, які підлягають до застосування відповідно до положень глави 29 ЦК України, віднесено з поміж інших і усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом виселення.

Судом встановлено, що оскільки житловий будинок на законних підставах належить позивачці та її право власності на вказане майно не скасовано, доказів про наявність укладення договору найму житлового приміщення між позивачем та відповідачкою суду не надано, а тому до спірних правовідносин підлягає застосування положення стаття 391 ЦК України.

Оскільки відповідачка користуються спірним житловим приміщенням без будь-яких на те правових підстав, чим перешкоджає позивачці здійснювати право користування та розпоряджання своїм майном, позивачка виявила намір на власний розсуд користуватися своєю власністю, а тому вимоги її щодо усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення із житлового будинку є обґрунтованими, а відповідачка в силу ст. 391 ЦК України має виселитись з займаного нею будинку по АДРЕСА_2 АДРЕСА_2 , який є її місцем проживання.

Керуючись ст.ст. 263, 268 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належним ОСОБА_1 житловим будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення з вказаного будинку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р