Рішення № 81788964, 16.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/314/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому просить визнати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області №Ф-2110-50 від 04.02.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 7368,67 грн., яка виникла станом на 31.01.2019 р., протиправною та скасувати. Позовні вимоги обґрунтувані тим, 19.08.2014 позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, обрала КВЕД «Діяльність у сфері права» та спрощену систему оподаткування із ставкою єдиного податку 5%. З часу реєстрації здійснює незалежну професійну діяльність – адвокатська діяльність та сплачує єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в повному обсязі, а заборгованість зі сплати такого відсутня. Вказана обставина виключає обов`язок сплати додатково єдиного соціального внеску у такому ж розмірі як самозайнятою особою. Разом з тим, відповідач протиправно донарахував єдиний соціальний внесок окремо за здійснення нею адвокатської діяльності. Вказане рішення контролюючого органу вважає неправомірним, оскільки в останнього відсутні підстави вважати її підприємницьку діяльність відмінною від незалежної професійної діяльності.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

29 березня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю у зв`язку з його безпідставністю. Так, зокрема, зазначив, що позивач з 19 серпня 2014 року має статус фізичної особи-підприємця, тобто є платником єдиного внеску згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Одночасно, відповідно до відомостей Єдиного реєстру адвокатів, ОСОБА_1 є адвокатом та займається індивідуальною адвокатською діяльністю, тобто є платником єдиного внеску також за п. 5 ч. 1 ст. 4 зазначеного законодавчого акту. Отже, законодавством встановлено обов`язок платників сплачувати єдиний соціальний внесок окрема для фізичних осіб-підприємців та для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Враховуючи те, що позивач в порушення зазначених законодавчих норм станом на 04.02.2019 р. не сплатила в повному обсязі єдиний соціальний внесок, оскаржена податкова вимога є правомірною та скасуванню не підлягає.

09 квітня 2019 року позивач подала до суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якої вважає, що вона зареєстрована підприємцем та при цьому здійснює незалежну професійну діяльність, а отже, повинна обліковуватися в контролюючому органі тільки один раз. Тому підстав для подвійного обліку та подвійного оподаткування її професійної діяльності нема. Звертає увагу суду на те, що метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення її права, як фізичної особи, у разі настанні випадків, передбачених законодавством, така досягається шляхом регулярної сплати цього внеску, що підтверджується відповідними квитанціями.

15 квітня 2019 року представник відповідача надіслав заперечення, в яких звернув увагу суду на ту обставину, що з 01 січня 2017 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, набрали чинності зміни щодо порядку нарахування та обчислення єдиного соціального внеску. Отже, з 01 січня 2017 року якщо фізичні особи-підприємці одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний соціальний внесок у розмірі 22% бази нарахування, як ФОП та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 10 червня 2006 року Закарпатською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі рішення від 26.05.2006 р. №182 ОСОБА_1 (далі – Попп Ю.М.) видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/526 (арк. спр. 14).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 28 вересня 2006 року проведено державну реєстрацію суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Основним видом економічної діяльності обрано адвокатську діяльність (арк. спр. 19).

25 травня 2012 року державним реєстратором виконавчого комітету Ужгородської міської ради Закарпатської області внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (арк. спр. 18).

19 серпня 2014 року повторно проведено державну реєстрацію суб`єкта господарювання - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Основним видом економічної діяльності обрано, в тому числі, діяльність у сфері права (арк. спр. 23 – 26).

Відповідно до відомостей інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_2 Ю.М. перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Закарпатській області (далі – ГУ ДФС у Закарпатській області), ДПІ у м. Ужгороді та обрала спрощену систему оподаткування із ставкою єдиного податку – 5 % (арк. спр. 40 – 45).

04 лютого 2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2110-50, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31 січня 2019 року становить 7368,67 грн. (арк. спр. 13).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями (далі – ПК України).

Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Зазначені положення кореспондуються також з нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`від 05.07.2012 р. №5076-VI, відповідно до яких адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Спірні правовідносини виникли з приводу нарахування контролюючим органом ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як платнику, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску згідно норм ст. 4 Закону є, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону), а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону).

Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску регулюється нормами ст. 7 Закону. Так, зокрема, єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п. 2 ч. 1 ст. 7);

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7).

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 сплачувала єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування (арк. спр. 20 – 22).

Разом з тим, відповідач дійшов висновку про наявність в ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в якості платника – особи, що провадить незалежну професійну діяльність.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність за кодом КВЕД 69.10 - Діяльність у сфері права, а саме, адвокатську діяльність. Згідно з відомостями інформаційної системи «Податковий блок» така є основною діяльністю позивача. Жодних доказів щодо здійснення ОСОБА_1 іншої підприємницької діяльності, відмінної від адвокатської, відповідачем не надано.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.

П. 178.1 ст. 178 ПК України встановлює обов`язок осіб, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно п.п. 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Відповідно до вимог п. 63.5 ст. 63 ПК України, всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

П. 65.2 ст. 65 ПК України визначено, що облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону, облік осіб, зазначених у п.п. 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у п.п. 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Разом з тим, нормами пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України встановлено, що контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Хоча відповідно до п.п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 Закону, законодавець розмежовує платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, однак зазначений нормативно-правовий акт порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачає.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, зазначає, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України», «Щокін проти України», які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Разом з тим, законодавством передбачено право адвоката здійснювати адвокатську діяльність також в складі організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

Отже, суд вважає, що з системного аналізу законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Судом встановлено, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, займається адвокатською діяльністю, тому в неї не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку матиме місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а отже і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Суд зауважує, що основною метою сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат у разі настання страхового випадку, що досягається саме за рахунок регулярності та обов`язковості сплати такого.

Недоїмкою в розумінні норм Закону, є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачувала регулярно, а тому в контролюючого органу були відсутні підстави додатково нараховувати такий за здійснення ідентичної господарської діяльності.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що з 01 січня 2017 року набрали чинності зміни до Закону щодо порядку нарахування та обчислення єдиного соціального внеску, які передбачають необхідність сплати єдиного соціального внеску двічі як фізичною особою-підприємцем, так і в якості осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, з огляду на те, що такі зміни не стосувалися зміни складу платників єдиного соціального внеску, визначеного ст. 4 Закону, а тільки порядку визначення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку визначати базу нарахування для платників, зазначених в п. 4 та 5 ч. 1 ст. 4 Закону.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – 2762015580) до про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області №Ф-2110-50 від 04.02.2019 р. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 7368,67 грн., яка виникла станом на 31.01.2019 р.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ - 39393632) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код – 2762015580) судові витрати у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII Перехідних положень КАС України).

СуддяР.О. Ващилін