Ухвала суду № 81788146, 16.05.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/2195/18

Провадження № 2/222/112/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2019 року Володарський районний суд Донецької області

у складі: Головуючого - судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач – заступник керівника Волноваської місцевої

прокуратури Донецької області, що діє

в інтересах держави в особі Касянівської

сільської ради Нікольського району

Донецької області,

відповідач – ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представники позивача – Авдан ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження, за участю представника позивача - Папазова О.Г., цивільну справу за позовом заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, що діє в інтересах держави в особі Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків заподіяних порушенням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання,-

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області діючи на підставі ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України та положень Конституції України в інтересах держави в особі Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області звернувся до суду з позовом вказуючи, що постановою Володарського районного суду Донецької області від 26.12.2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 85 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2017 року о 11-15 год. ОСОБА_1 поблизу с. Касянівка Нікольського району Донецької області здійснював полювання в мисливських угіддях державного мисливського резерву без наявності дозволу на добування тварин, чим порушив правила полювання. При полюванні використовувалась рушниця ТОЗ-54, 12 калібру, яка належить ОСОБА_1 , результатом полювання стало незаконне добування одного зайця-русака, завдавши збитки державному мисливському резерву в розмірі 8000,00 грн. Факт незаконного добування зайця-русака ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 000196 від 02.12.2017 року, складеного директором ДП «Приазовське лісове господарство», розрахунком розміру відшкодування шкоди, заподіяної державному мисливському фонду внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання. Згідно із розрахунком матеріального збитку, зробленого на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів № 301/222 від 19.06.2017 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України)», ОСОБА_1 своїми діями заподіяв шкоду в розмірі 8000,00 грн. Проте, судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 питання про відшкодування ним шкоди, заподіяної порушенням законодавства в галузі мисливського господарства України, не вирішено. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області шкоду заподіяну порушенням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання в розмірі 8000,00 грн. та стягнути з відповідача на користь прокуратури Донецької області понесені при зверненні до суду судові витрати у виді судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 21.01.2019 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Стороною відповідача у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подано.

Крім цього, після початку розгляду справи по суті, ухвалою суду від 16.05.2019 року, яка не була оформлена окремим процесуальним документом, а була занесена до журналу судового засідання, позивачу відмовлено у прийнятті додаткових доказів по справі на підставі ч.8 ст. 83 ЦПК України, оскільки позивачем не наведено належних обґрунтувань неможливості їх подачі разом з поданням позовної заяви, з причин, що не залежали від неї.

Представник позивача – прокурор Папазов О.Г. під час судового розгляду справи позов по вищезазначеним підставам підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Також суду пояснив, що діями відповідача, за які його було визнано винним за ч.2 ст. 85 КУпАП державі в особі Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області було спричинено шкоду в сумі 8000,00 грн., що також підтверджується розрахунком збитків. Відповідачем постанова про адміністративне правопорушення, якою встановлено його вину не оскаржувалася та набрала законної сили, а тому вина відповідача є встановленою та доведеною. Крім цього пояснив, що звернення до суду з цивільним позовом саме прокурором, обумовлено тим, що Касянівською сільською радою Нікольського району Донецької області та її виконавчими органами не здійснюються належним чином свої повноваження, щодо забезпечення відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, що призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, а саме - до фонду охорони навколишнього природного середовища.

Представник Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області – Мадіна О.В. в інтересах якої діє позивач у судове засіданні не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду письмову заяву, в якій з позовом погодилася в повному обсязі та просила справу розглянути без участі представників сільської ради.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, продату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому судової повістки – повідомлення, яке повернулося на адресу суду. Про причини неявки суд не повідомив. Заяви про відкладення розгляду справи від нього не надійшло.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд розглянув справу у відсутність нез`явившихся відповідача та представника Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд прийшов до наступного.

Так, судом встановлено, що 02.12.2017 року відносно відповідача ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 000196 про притягнення його до адмінвідповідальності передбаченої ч.2 ст. 85 КУпАП, відповідно до якого, останній, 02.12.2017 року о 11-15 год. біля с. Касянівка Нікольського району Донецької області здійснював незаконне полювання в мисливських державного резерву угіддях без наявності дозволу на добування мисливських тварин та в заборонені строки. Результатом полювання є добування зайця-русака – 1 особ., що є порушенням ст.ст. 17, 23, 34 ЗУ «Про тваринний світ», ст.ст. 12, 14, 17, 20 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання».

Згідно розрахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної державному мисливському фонду внаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання гр. ОСОБА_1 , зробленого державним мисливствознавцем Нікольського району ДП «Приазовський лісгосп» Шурда ОСОБА_5 . та перевіреного головним лісничим ДП «Приазовський лісгосп» ОСОБА_6 ., розмір заподіяної шкоди за одну особину зайця-русака складає 8000,00 грн. Також постановою судді Володарського районного суду Донецької області від 26.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 85 КУпАП, а саме за те, що він 02.12.2017 року о 11-15 год. поблизу с. Касянівка Нікольського району Донецької області здійснював полювання в мисливських угіддях державного мисливського резерву без наявності дозволу на добування тварин, чим порушив правила полювання. При полюванні використовувалась рушниця ТОЗ-54, 12 калібру, яка належить ОСОБА_1 , результатом полювання стало незаконне добування одного зайця-русака. Також, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1190,00 грн. без конфіскації рушниці ТОЗ-54, 12 калібру.

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначені способи судового захисту цивільних прав (майнових та немайнових) та інтересів кожної особи.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.2, ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктом 8 статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» встановлено заборону на полювання на заборонених для добування тварин, та ці дії, відповідно до законодавства, кваліфікуються як незаконне полювання. Особи, винні у незаконному полюванні, несуть відповідальність згідно із законами. Виявлені тварини та знаряддя добування таких тварин, законність набуття яких не підтверджена відповідними документами, вважаються незаконно добутими.

Згідно ст. 42 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Відповідальність за порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання несуть особи, зокрема, винні у порушенні правил полювання та здійснення інших видів використання мисливських тварин, правил регулювання їх чисельності.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання, здійснюється добровільно або за рішенням суду відповідно до законодавства за затвердженими в установленому порядку таксами, а за їх відсутності - за розрахунками користувачів мисливських угідь.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя державного мисливського резерву (або запасу) - мисливські угіддя, які не закріплені за певними користувачами або звільнилися за рахунок позбавлення права користування, охорона яких та регулювання чисельності тварин на яких здійснюються безпосередньо центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства.

Статтею 10 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Згідно ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Також згідно ст.ст. 47, 69 Закону України ««Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Ці фонди утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, у томи числі, грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Розглядаючи справу повно і всебічно, та надаючи оцінку всім обставинам справи слід зазначити, що суд вважає доведеним, що відповідач порушив законодавство в галузі мисливського господарства та полювання, чим завдано шкоди державі в особі Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Між тим судом встановлено, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги саме прокурора щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання.

При зверненні з даним позовом до суду, в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказав на неналежне здійснення Касянівською сільською радою Нікольського району Донецької області та її виконавчими органами повноважень щодо забезпечення відшкодування збитків, завданих, зокрема, внаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, що призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету, а саме - до фонду охорони навколишнього природного середовища.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд наголосив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком» і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», на яку при зверненні посилається прокурор, дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор не надав суду жодних належних та допустимих доказів на те, що уповноважений орган, (в даному випадку Касянівська сільська рада Нікольського району Донецької області, зокрема її виконавчі органи або конкретні посадові чи службові особи,) не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження.

Таким чином, суд наголошує про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги, що позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності, суд вважає, що позовну заяву заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, що діє в інтересах держави в особі Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків заподіяних порушенням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 3-5, 12, 13, 19, 83, 76-82, 257, 258-261, 274, 275, 279, 353-355, пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Залишити позовну заяву заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури Донецької області, що діє в інтересах держави в особі Касянівської сільської ради Нікольського району Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків заподіяних порушенням законодавства в галузі мисливського господарства та полювання - без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду він має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її повного складання.

Повна ухвала складена 17.05.2019 року.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець.