Рішення № 81787857, 17.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2019 р. Справа№200/4843/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ідентифікаційний код 03197428, 85113, м.Костянтинівка, вул.Громова, 14). Просив визнати протиправними дії щодо відмови у виплаті соціальної допомоги на особу з інвалідністю в період з 01.11.2015 по 30.11.2017, зобов`язати виплатити державну соціальну допомогу на особу з інвалідністю в період з 01.11.2015 по 30.11.2017. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. Знаходиться на обліку у відповідача як отримувач державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Вугледарським управлінням соціального захисту населення зупинено виплату державної допомоги. З 01.12.2017 виплати відповідачем поновлені. Однак, заборгованість за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 не виплачена, оскільки повторне звернення за допомогою здійснено після спливу одного року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням, у зв`язку з чим виплата допомоги за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 (включно) не здійснюється.

22 квітня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

18 лютого 2004 року рішенням Жданівської міської ради №65 ОСОБА_1 призначено піклувальником над її чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, як отримувач державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (інвалідність з дитинства І-група). Зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа (місце реєстрації - місто Жданівка, фактично проживає/перебуває в місті Костянтинівка).

10 грудня 2018 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради із заявою на виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства на свого чоловіка, на підставі якої розпочата виплата допомоги з 01.12.2017.

Виплата за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 (включно) не здійснена з посиланням на вимоги ст.12 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», в якій зазначено, що суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням, про що свідчить лист відповідача від 04.03.2019 №01-20-1861-11.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання державної соціальної допомоги на особу з інвалідністю не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питанням є невиплата допомоги за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 (включно).

Частина 1 статті 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акту.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Закон України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» від 16.11.2000 року № 2109-III (далі - Закон № 2109-III) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2109-III право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

У відповідності до приписів статті 6 Закону № 2109-III виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць.

Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що за цей період її визнано особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю. При цьому, якщо при переогляді особи з інвалідністю з дитинства переведено до іншої групи інвалідності (вищої або нижчої), то державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою.

У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок нез`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною з інвалідністю.

У відповідності до статті 10 Закону № 2109-III державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки. Призначена державна соціальна допомога виплачується особі з інвалідністю з дитинства незалежно від одержуваного нею заробітку, стипендії, аліментів або інших доходів. Державна соціальна допомога, яка призначена на дитину з інвалідністю віком до 18 років, виплачується незалежно від одержання на неї інших видів допомоги.

Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги визначені у статті 14 Закону № 2109-III.

Так, виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Суд звертає увагу, що державна соціальна допомога виплачувалась державним органом за місцем проживання позивача в місті Жданівка Донецької області, в подальшому в місті Вугледар у зв`язку з переміщенням особи в період проведенням антитерористичної операції.

Суд зазначає, що місто Жданівка Донецької області є населеним пунктом на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2017 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення»).

Суд звертає увагу, що вини позивача у припиненні виплати допомоги та не отриманні її з листопада 2015 року не має, оскільки рішення про припинення допомоги з підстав передбачених ст. 14 Закону № 2109-III управлінням не приймалось, а зміна місця проживання відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, враховуючи те, що припинення виплати допомоги здійснено без прийняття відповідного рішення, при цьому відповідачем не доведено вини позивача через яку не здійснено отримання допомоги за спірний період, суд дійшов висновку, що відмова у виплаті сум державної соціальної допомоги за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 (включно) є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 соціальної допомоги за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 (включно).

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (ідентифікаційний код 03197428, 85113, м.Костянтинівка, вул.Громова, 14) виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) державну соціальну допомогу на особу з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період з 01.11.2015 по 30.11.2017 (включно).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кошкош О.О.