Ухвала суду № 81787825, 17.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

17 травня 2019 р.Справа №160/4483/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР 8» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР 8» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,–

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР 8» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №2776-п від 10.05.2019 року, винесений Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, відповідно до якого було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АШЕР 8» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НОМІГОЛД» (код ЄДРПОУ 42185429) за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 та з 01.11.2018 по 30.11.2018 року.

Одночасно із вищезазначеним позовом до суду позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу №2776-п від 10.05.2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про проведення документальної позапланової виїзну перевірку ТОВ «АШЕР 8» до набрання законної сили рішенням по даній справі.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що з огляду на відсутність законодавчо визначених підстав для призначення документальної позапланової виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «АШЕР 8», останнім було відмовлено співробітникам ГУ ДФС у Дніпропетровській області в допуску до проведення перевірки, про що складено відповідний акт від 14.05.2018 №26329/04-36-14-11/39934908. Позивач також зазначає, що в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав Позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута. Вказане у сукупності, на думку позивача, свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених прав та інтересів платника податків. Крім того, внаслідок недопуску посадових осіб до проведення перевірки до платника податків можуть бути застосовані контролюючим органом негативні юридичні наслідки, передбачені ст.94 ПК України у вигляді адміністративного арешту майна платника податків.

За положеннями частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою вказаної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Поряд із цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

При цьому, частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд звертає увагу, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Суд звертає увагу, що статтею 94 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено поняття та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з положеннями підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Статтею 283 КАС України визначені особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів, зокрема, про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України встановлено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

При цьому, суд зазначає, що спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного звернення. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Так, платник податків може заперечувати законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, або наявність підстав для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна тощо.

Відтак, оскарження наказу про проведення перевірки відображає незгоду платника з діями податкового органу, які слугували передумовою для внесення подання, та свідчить про наявність спірних аспектів, які потребують вирішення та не підтверджують беззаперечності застосування спеціальних заходів (адміністративного арешту майна).

Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки, безвідносно до обраного способу оскарження: в адміністративному або судовому порядку, є спором про право.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 30.11.2018 року у справі №826/2195/16 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78359597).

Таким чином, подання позивачем адміністративного позову про скасування наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №2776-п від 10.05.2019 року про проведення документальної позапланової виїзну перевірку ТОВ «АШЕР 8» унеможливлює застосування до платника податків адміністративного арешту майна в порядку статті 283 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 року у справі №160/4433/19 Заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків – товариства з обмеженою відповідальністю «Ашер 8» повернуто заявникові.

Отже, суд відхиляє доводи позивача на можливість застосування до нього адміністративного арешту майна платника податків.

Суд також критично ставиться до доводів заявника в разі проведення контролюючим органом перевірки на підставі оскаржуваного наказу, захист прав Позивача стане неможливим, так як мета проведення перевірки буде досягнута, оскільки як вбачається з матеріалів адміністративного позову ТОВ «АШЕР 8» було реалізовано передбачене статтею 81 ПК України право на недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Тож, заявленими способами забезпечення позову позивач фактично до вирішення спору по суті намагається отримати висновок суду щодо протиправності наказу про призначення позапланової перевірки, правомірність якого буде досліджена судом при розгляді справи по суті.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з мотивів та у спосіб, які наведені позивачем у клопотанні, відсутні, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР 8» про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР 8» про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР 8» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно