Рішення № 81787683, 23.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Справа № 160/324/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Сергієнко В.Ю., за участю: представників позивача – Наконечної Т.М., Морозової Т.О., представника відповідача – Карпової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)»

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2018 року №Ю-05422071306 про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 188 383,87 грн. та рішення №0542031306 від 19.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 95 415,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт №55213/04-36-13-06/08562989 від 21.09.2018 року, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2018 року №Ю-05422071306 про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 188 383,87 грн. та рішення №0542031306 від 19.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 95 415,70 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення – рішення та рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

17.01.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.03.2019 року було оголошено перерву у підготовчому провадженні, у зв`язку з неявкою позивача та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

15.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

18.03.2019 року представником відповідача було надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення – рішення та рішення про застосування штрафних санкцій. Відповідач вважає податкове повідомлення – рішення та рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

27.03.2019 року у підготовчому судовому засіданні було витребувано у позивача додаткові докази по справі, у зв`язку з чим оголошено перерву у підготовчому провадженні.

23.04.2019 року від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі відповідно до яких вказано, що позивачем було занижено базу нарахування єдиного внеску за рахунок не включення заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску, що і стало підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

23.04.2019 року у підготовчому судовому засіданні було закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи по суті. Сторнонами було надано згоду про розгляд справи по суті 23.04.2019 року після закінчення підготовчого провадження.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, при цьому посилаючись на доводи наведені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у його задоволенні, при цьому посилаючись на доводи наведені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають не задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт №55213/04-36-13-06/08562989 від 21.09.2018 року.

Згідно висновків акту №55213/04-36-13-06/08562989 від 21.09.2018 року перевіркою було встановлено такі порушення :

- п.1 ч.2 ст.6, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 188383,87 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених;

- п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині не своєчасного нарахування єдиного внеску на суми нарахованої заробітної плати (доходу) працівників за березень, червень та липень 2017 року в сумі 9175,17 грн.;

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, абз.1 п.46.1 ст.46, п.49.1 та п.49.2, п.п.49.18.2, п.49.18 ст.49, ст.51 гл.2 та п.п. б п.176.2 ст.176 ПК України за подання Податкових розрахунків за ф.№1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за період І кв. 2015р. – ІV кв. 2015 р., І кв. 2016р. - ІV кв. 2016 р., без відображення нарахованих та виплачених доходів від працевлаштування засуджених, нарахованого та перерахованого податку з доходів фізичних осіб та відображення застосованої податкової соціальної пільги.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач подав до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення від 03.10.2018 року №94/10-3899 на акт перевірки №55213/04-36-13-06/08562989 від 21.09.2018 року.

За результатами розгляду вказаних заперечень Головне управління ДФС у Дніпропетровській області направило відповідачу рішення №63784/10/04-36-13-06-17 від 16.10.2018 року, відповідно до якого вказано, що всі порушення виявленні в ході проведення перевірки ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На підставі висновків акта перевірки №55213/04-36-13-06/08562989 від 21.09.2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №Ю-05422071306 від 19.10.2018 року, про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 188 383,87 грн. та рішення №0542031306 від 19.10.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 95 415,70 грн.

01.11.2018 року позивачем було направлено до Державної фіскальної служби України скаргу №94/4-5290 на вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 12.12.2018 року №40200/6/99-99-11-05-02-25, яким податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №Ю-05422071306 від 19.10.2018 року та рішення №0542031306 від 19.10.2018 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 162 Податкового кодексу України (надалі ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Кримінально-виконавчим кодексом України (далі КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України (частина перша статті 9).

Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Згідно з частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів (ч.1, ч.2 ст.121 КВК України).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюється форма і система оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі є Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України №396/5 від 07.03.2013 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 387/22919 від 11.03.2013 року (далі Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2. Інструкції №396/5 засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю (пункт 1.3 Інструкції №396/5).

Згідно пункту 3.1. Інструкції №396/5 засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

У пункті 5.1 Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до пункту 6.3 зазначеної Інструкції відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що, однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати.

Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до пункту 176.2 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за № 111/26556.

Згідно пункту 1.3. зазначеного Порядку його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (пункт 119.2 ПК).

Відповідно до пункту 127.1 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Під час розгляду справи судом було встановлено не нарахування та не відображення позивачем у звітності (таблиця 1, 6 додатка 4 Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів), за квітень 2017 року по 11 засудженим, за серпень 2017 року по 4 засудженим, за листопад 2017 року по 61 засудженому та за грудень 2017 року по 68 засудженим, сум заробітної плати засуджених із врахуванням сум додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 464108,34 грн.

Зведений розрахунок сум заробітної плати, на які не нараховано єдиний внесок та які не відображено у звітності:

- період - 10.2016 року, кількість засуджених – 99, мінімальна заробітна плата – 1450,00 грн., заробітна плата засуджених – 34 791,04 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 108824,96 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 143 616,00 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 31 595,52 грн.;

- період - 11.2016 року, кількість засуджених – 82, мінімальна заробітна плата – 1450,00 грн., заробітна плата засуджених – 21 254,16 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 97 711,84 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 118 966,00 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 26 172,52;

- період - 12.2016 року, кількість засуджених – 81, мінімальна заробітна плата – 1600,00 грн., заробітна плата засуджених – 21 101,60 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 108 498,40 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 129 600,00 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 28 512,00 грн.;

- період - 04.2017 року, кількість засуджених – 11, мінімальна заробітна плата – 3200,00 грн., заробітна плата засуджених – 32 108,34 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 6400,00 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 38 508,34 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 8471,83 грн.;

- період - 08.2017 року, кількість засуджених – 4, мінімальна заробітна плата – 3200,00 грн., заробітна плата засуджених – 4712,44 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 8087,56 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 12 800,00 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 2816,00 грн.;

- період - 11.2017 року, кількість засуджених – 61, мінімальна заробітна плата – 3200,00 грн., заробітна плата засуджених – 30 395,47 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 164 804,53 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 195 200,00 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 42 944,00 грн.;

- період - 12.2017 року, кількість засуджених – 68, мінімальна заробітна плата – 3200,00 грн., заробітна плата засуджених – 33 228,48 грн., додаткова база нарахування єдиного внеску – 184 371,52 грн., сума заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок – 217 600,00 грн., сума не нарахованого єдиного внеску та яка не відображена у звітності – 47 872,00 грн.

Таким чином, позивач за період з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року занизило базу нарахування єдиного внеску на суму 856 290,34 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску та не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених на суму 188 383,87 грн., з яких сплачено до бюджету 102 103,83 грн. за квітень, серпень, листопад, грудень 2017 року.

Крім того, позивач самостійно донарахував єдиний внесок, у зв`язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах, на заробітну плату найманим працівникам у розмірі 22%, а саме: - у звіті за березень 2017 року відображено ЄСВ щодо 11 осіб за період нарахування 02.2017 року, на загальну суму 8278,44 грн.; - у звіті за червень 2017 року відображено ЄСВ щодо 1 особи за період нарахування 05.2017 року, на суму – 1,29 грн.; - у звіті за липень 2017 року відображено ЄСВ щодо 29 осіб за період нарахування 06.2017 року, на загальну суму – 895,44 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом було встановлено, що позивач не своєчасно нараховував ЄСВ на суми нарахованої заробітної плати (доходу) працівників за березень, червень та липень 2017 року в сумі 9 175,17 грн.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» (52534, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Шахтарське, вул.Миру, 7-а, код ЄДРПОУ 08562989) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 07.05.2019 року.

Суддя М.В. Дєєв