Рішення № 81787357, 13.05.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/3636/18

Провадження № 2/209/39/19

РІШЕННЯ

іменем України

"13" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача (адвоката) Куценко В.А.

представника відповідача ОСОБА_2 .(адвоката) Швець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку), починаючи з моменту звернення до суду із цією позовною заявою, і довічно. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання у розмірі ј частини всіх видів доходу (заробітку), починаючи з моменту звернення до суду із цією позовною заявою, і довічно.

В обґрунтування свого позову вказала, що вона, є самотньою літньою людиною, у неї немає ані чоловіка, оскільки шлюб було розірвано, ще в травні 1983 року, ані інших близьких людей, які могли б допомагати їй та утримувати її матеріально. Вона проживає одна у квартирі АДРЕСА_1 , хоча дочка, ОСОБА_3 зареєстрована за цією адресою, але проживає зі своєю сім`єю за місцем проживання чоловіка, адреса їй не відома. ОСОБА_2 проживає окремо, разом із сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 Крім того, вона має, ще одну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживала в Автономній республіці Крим, та надавала посильну допомогу до 2014 року, а через те, що Крим був у березні 2014 року окупований, зв`язок із нею втрачений. На час звернення з позовом до суду її вік складає повних 64 роки. Вона знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, її дохід складає 1639 грн. 45 коп. на місяць, інших джерел доходів вона не має. Пенсія, яку вона отримує, не забезпечує її необхідного мінімуму проживання, оскільки половину пенсії вона одразу витрачає на оплату комунальних послуг, оплачує за себе та за відповідачку ОСОБА_3 , оскільки вона зареєстрована за цією адресою, оформити субсидію вона не має можливості, тому що, в квартирі зареєстрована, але не проживає дочка - відповідачка-2, добровільно виписуватись із квартири вона не бажає, надавати допомогу в оплаті комунальних послуг вона відмовляється, ОСОБА_3 є працездатною особою, інвалідності або інших захворювань які б перешкоджали надавання допомоги на утримання квартири у неї не має. Ані відповідач ОСОБА_2 , а ні відповідач ОСОБА_3 їй матеріальної допомоги не надають, не спілкуються з нею. Будь-яка спроба вийти з дочками на контакт позитивного результату не надає. Крім цього, вона хворіє на хронічні захворювання, у зв`язку із літнім віком, та потребує постійного лікування з гіпертонічної хвороби, для лікування якої необхідно регулярний своєчасний прийом гіпотензивних препаратів. У зв`язку із значними витратами, які вона несе на сплату комунальних послуг та придбання ліків, її матеріальне становище є вкрай нужденним. Коштів, які залишаються після сплати комунальних послуг та покупки медикаментів, іноді не вистачає на харчі. Побутовими предметами першої необхідності вона себе забезпечити не може. Вона вимушена просити близьких їй людей допомагати одягом, ліками, харчами та іншими необхідним речами, позичати грошові кошти. Її дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особам працездатного віку, мають постійне місце роботи та стабільне джерело доходів, однак у добровільному порядку матеріальної допомоги їй не надають, тягар оплати комунальних послуг вона несе сама. Вона батьківських прав не позбавлялась, від виконання батьківських обов`язків не ухилялась, дійсно є непрацездатною особою - пенсіонером за віком. За вказаних обставин вимушена звернутись до суду з позов про стягнення аліментів на її користь зі своїх дочок.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

11.01.2019 року відповідач ОСОБА_2 надала суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якої зазначила, що вважає, що позовна зайва не підлягає задоволенню, а викладені позивачем факти не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України виходячи з наступного.

Вважає за необхідне зазначити, що у віці 14 років, у зв`язку з тим, що її матір - позивачка по справі, не утримувала її, не займалась її вихованням, навіть не забезпечувала належним одягом та харчуванням, їй допомагали одягом та харчуванням зовсім сторонні люди, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які проживали у сусідній квартирі. Надалі у 1994 р. у віці 16 років вона влаштувалась на роботу та отримала можливість самостійно проживати та себе забезпечувати, до того часу її повністю забезпечували ОСОБА_7 . та ОСОБА_8, потім вона створила свою сім`ю, позивачка по справі взагалі ніяких зв`язків ні зі нею, ні з її сім`єю, чоловіком та її дітьми, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не підтримувала та не виявляла ніякого бажання з ними спілкуватися. Крім того, звертає увагу суду, що станом на сьогоднішній день, згідно довідки про склад сім`ї, вона проживає з чоловіком ОСОБА_11 , донькою, та сином. Вона станом на сьогоднішній день не працює, оскільки у вересні місяці 2018 р. вона отримала тяжке ушкодження а саме, зламала ногу, що підтверджується довідкою і була вимушена звільнитися з роботи, зараз знаходиться на реабілітації, працює тільки чоловік та отримує заробітну плату у розмірі - 10000,00 тис. грн., на їх утриманні знаходиться син, ОСОБА_9 , який є студентом 3 курсу Придніпровського державного металургійного коледжу, термін закінчення навчання - 30 червня 2020 р., форма навчання - денна. Крім неї, у позивачки є ще дві доньки, відповідач ОСОБА_12 по справі та ОСОБА_13 , які можуть надавати допомогу. У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що позивачка по справі ухилялася від виконання батьківських обов`язків, щодо неї, є інші діти, які можуть надавати позивачці допомогу, тому просить позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з неї аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частини від її доходів, залишити без задоволення.

08.01.2019 року ОСОБА_2 заявила клопотання про допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з`явилася, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила при винесенні рішення врахувати обставини, викладені в позовній заяві. Пояснила додатково, що позов до суду про зняття з реєстрації відповідача ОСОБА_14 вона не подавала, оскільки субсидію їй не дадуть , бо великі борги за комунальні послуги. З відповідачем ОСОБА_15 вона не спілкувалася близька 10 років. Її донька ОСОБА_16 у 16 років почала працювати, бо не хотіла навчатися.

Представник позивача - адвокат Куценко В.А. в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася. В судовому засіданні від 25.03.2019 року зазначила, що у неї з дитинства склали складні відносини з матір`ю, вона не бачилася з матір`ю близько 10 років. До 7 років її виховувала бабуся, потім старша сестра. Ще у віці 14 років, коли її старша сестра вийшла заміж та поїхала, для неї настали тяжкі часи. Жили вони всі на аліменти, що сплачував її батько. Коли їй було 14 років, то мати біля трьох днів не пускала її додому. Вона навіть викликала міліцію. На четвертий день вона пішла до своєї однокласниці та попросилася пожити у них. Батьки однокласниці погодилися. Жила вона в родині ОСОБА_8 біля 1 року, та чекала, поки її забере мати додому. ОСОБА_8 навіть хотів звернутися до органів опіки, щоб позбавити її мати батьківських прав, але мати її в той час вже забрала додому. На даний час , вона не працює з січня 2019 року, звільнилася з роботи, оскільки отримала травму в листопаді 2018 року . На утриманні у неї з чоловіком двоє дітей, один з них неповнолітній, та навчається до 2020 року. Чоловік працює та отримує приблизно 10000 грн. Інвалідом вона не являється. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Швець М.В. в судове засідання з`явився, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв`язку з тим, що позивачка по справі ухилялася від виконання батьківських обов`язків, щодо неї, до того ж є інші діти, які можуть надавати позивачці допомогу.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заперечень не надавала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_18 , повідомила, що знайома з сім`єю ОСОБА_19 , раніше вони мешкали у одному гуртожитку, потім сім`я ОСОБА_19 переїхали на лівий берег 1985 року, вона переїхала у 1992 році. Доньки з матір`ю бачилися рідко.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 повідомив, що знайомий із ОСОБА_20 , вона була однокласницею його доньки, та коли їй було 14 років, вона близько 4-х місяців мешкала в їх родині, через конфлікт з матір`ю, під час якого мати вигнала її з дому. При телефонній розмові з матір`ю дівчинки та повідомила, що їй байдуже де її дитина. Він ходив разом з ОСОБА_21 до паспортного столу, допомагав їй оформити паспорт. Коли стосунки між ОСОБА_22 та ОСОБА_21 покращилися, дівчина повернулася додому.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 повідомила, що знайома з ОСОБА_20 , вона була однокласницею її доньки, та коли їй було 14 років, вона з осені до середини зими мешкала в їх родині, через конфлікт з матір`ю, під час якого мати вигнала її з дому. Дівчина була дуже пригнічена, зі слів своєї доньки знає, що ОСОБА_23 хотіла навіть скоїти самогубство, тоді вони з чоловіком взяли її до себе та піклувалися про неї. Матір дівчини була байдужою, та навіть сказала, щоб дитина, якщо вони хотять, залишалася у них. ОСОБА_23 з її чоловіком отримувала паспорт.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_24 , шлюб між ними було розірвано 26.05.1983 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00021315784 від 30 жовтня 2018 р., виданого Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_1 , виданого повторно 30 жовтня 2018 року Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про те, що Петриківським районним управлінням юстиції у Дніпропетровській області було зареєстровано народження дитини та зроблено актовий запис № 16 від 24 лютого 1977 року, матір`ю дитини вказано - ОСОБА_1 (а.с.4).

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серія НОМЕР_2 , виданого повторно 30 жовтня 2018 року Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про те, що Заводським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було зареєстровано народження дитини та зроблено актовий запис № 219 від 20 січня 1983 року, матір`ю дитини вказано - ОСОБА_1 (оригінал документу знаходиться у позивачки) (а.с.5).

Згідно копії довідки № 1/29171 від 09.10.2018 року про реєстрацію та склад сім`ї, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.08.1985 має склад сім`ї дві особи: ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6). Згідно змісту позову ОСОБА_3 зареєстрована за цією адресою, але проживає зі своєю сім`єю за місцем проживання чоловіка, адреса позивачу не відома.

Згідно змісту позову та наданих суду пояснень, позивач ОСОБА_1 є самотньою літньою людиною, у неї немає чоловіка, ні інших близьких людей, які могли б допомагати їй та утримувати її матеріально. ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується довідкою про доходи Кам`янського об`єднаного управління ПФУ в Дніпропетровській області (а.с.54), інших джерел доходів вона не має. Пенсія, яку вона отримує, не забезпечує її необхідного мінімуму проживання, оскільки половину пенсії вона одразу витрачає на оплату комунальних послуг, оплачує за себе та за доньку ОСОБА_3 , яка зареєстрована з нею. Крім цього, вона хворіє на хронічні захворювання, у зв`язку із літнім віком, та потребує постійного лікування з гіпертонічної хвороби для лікування якої необхідно регулярний своєчасний прийом гіпотензивних препаратів (а.с.53). У зв`язку із значними витратами, які вона несе на сплату комунальних послуг та придбання ліків, її матеріальне становище є вкрай нужденним. Вона вимушена просити близьких їй людей допомагати одягом, ліками, харчами та іншими необхідним речами, позичати грошові кошти. Її дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особам працездатного віку, мають постійне місце роботи та стабільне джерело доходів, однак у добровільному порядку матеріальної допомоги їй не надають, тягар оплати комунальних послуг вона несе сама. Вона батьківських прав не позбавлялась, від виконання батьківських обов`язків не ухилялась, дійсно є непрацездатною особою - пенсіонером за віком. Вважає, що її доньки повинні утримувати її, оскільки вона є непрацездатною та потребує матеріальної допомоги.

Згідно Висновку за матеріалом ЖЄОЗПВКП № 10995 від 12.10.2018 року, зазначено, що 03.10.2018 р. до Дніпровського ВП із заявою звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 р ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешкає АДРЕСА_3 , яка просить прийняти заходи до своєї доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 р.н., так як вона не допомагає їй сплачувати комунальні послуги за квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , в якій вона зареєстрована, але не проживає. З 2006 року ОСОБА_3 проживає на зйомних квартирах, за місцем своєї реєстрації проживати при житті матері не збирається оскільки між ними склалися неприязні відносини. ОСОБА_3 категорично відмовилась назвати свій контактний номер телефону, місце свого теперішнього проживання, а також відмовилась з`явитися для опиту зі слідчим Дніпровського ВП (а.с.7).

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо, суд керується наступними нормами права та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивної.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", зазначено, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст.204 СК). Згідно з ч.2 ст.205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

Згідно наданих суду матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 перебуває у шлюбі. Має двох повнолітніх дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_9 Син ОСОБА_9 є студентом 3 курсу Придніпровського державного металургійного коледжу, термін закінчення навчання - 30 червня 2020 р., форма навчання - денна (а.с.22). Відповідач ОСОБА_2 станом на сьогоднішній день не працює, оскільки у вересні місяці 2018 р. отримала тяжке ушкодження, а саме, зламала ногу та знаходиться на реабілітації, що підтверджується копією трудової книжки, копією довідки Пенсійного фонду України Форма ОК-7 (а.с. 23-25), копією медичної довідки (а.с.27).

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача ОСОБА_2 про тимчасове проживання її у віці 14 років в родині своєї однокласниці, на які вона посилається як на підставою для звільнення її від сплати аліментів на утриманні її матері, оскільки питання про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав не порушувалося. Як пояснювала відповідач ОСОБА_2 , між нею та ОСОБА_1 виникали конфлікти. Доказів того, що мати не виконувала своїх батьківських обов`язків щодо її виховання та утримання не надано.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається підстав передбачених статтею 204 СК України для звільнення відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від сплати аліментів на утримання позивача.

Тому, суд не вбачає підстав, передбачених для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її утриманні аліментів, але в той же час, враховуючи матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 , відсутність постійної роботи, перебування на утриманні неповнолітнього сина, що продовжує навчання, задовольяняє вимоги частково, та вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини зі всіх видів заробітку , щомісячно, і довічно.

Відповідач ОСОБА_3 , заперечень щодо заявлених позовних вимог не надавала, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частині зі всіх видів заробіткуз відповідача ОСОБА_3 , суд задовольняє повністю.

Відповідно до статті 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Судом встановлено, що позивач розлучена, крім відповідачів, у позивачки є ще донька - ОСОБА_13 , до якої позовні вимоги не заявлено.

Верховний Суд у постанові від 10.10.2018р. у справі № 301/160/17 (провадження № 61-28415св18) виходив з того, що необхідність стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків має визначатися залежно від їх матеріального становища. При цьому до уваги має братися отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги.

Позивачка обґрунтовувала позовні вимоги посиланням на те, що вона є непрацездатною, отримує пенсію, більшу частину з яких витрачає на придбання ліків, оплату комунальних послуг та продуктів харчування. Коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати доньки.

Таким чином, виходячи з встановлених в судовому засіданні фактів, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги докази та пояснення позивача, надані суду заперечення відповідача, суд вважає за можливе, виходячи з обов`язку дітей утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують допомоги, вимоги задовольнити частково та стягувати з відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання матері у розмірі по 1/8 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і довічно, та стягувати з відповідачки ОСОБА_3 аліменти на утримання матері у розмірі по 1/4 частини зі всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і довічно. Саме такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим та доцільним.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь держави 768,40 грн. судового збору, тобто по 384 грн.20 коп. з кожної.

Керуючись ст.ст. 202,205 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері - задовольнити частково .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частини зі всіх видів зароб ітку , щомісячно, починаючи з 08.11.2018 року, і довічно.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку , щомісячно, починаючи з 08.11.2018 року, і довічно.

Стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 384 грн.20 коп. з кожної.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду до або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 17 травня 2019 року.

Суддя О.О. Лобарчук