Рішення № 81787213, 10.05.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/986/19

Провадження № 2/209/787/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року місто Кам`янське Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальової А.Б.,

за участю секретаря судового засідання Полухіної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 ; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 вартість її частки квартири (1/2 частки) в сумі 73380,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22 березня 2002 року він, спільно з відповідачкою придбали квартиру, у АДРЕСА_2 . для спільного проживання. Данна квартира була придбана за особисті кошти позивача, та частка була оформлена на Відповідачку в якості подарунка коханій жінці. Так сталось, що у 2014 році, коли він тяжко хворів, та практично не міг ходити, він інвалід армії 2 групи, вона, зібравши всі речі і гроші з квартири, разом з донькою поїхала в Москву, до свого колишнього чоловіка. З тих пір він не бачив її та не знає, що з нею. Всі документи на квартиру вона залишила разом з запискою, що вона пішла від нього і їй нічого не треба. Після спливу чотирьох років після розриву, він зрозумів, що має велику проблему у вигляді спільної власності на зазначену квартиру з Відповідачкою. Відповідачка не бере участі в утриманні даного майна, продати її він теж не може і зараз склалась ситуація, що борги за сплату комунальних послуг вже перевищили вартість частки відповідачки в даній квартирі. Він опинився в ситуації, в якій не може продати непотрібну йому річ, а вимушений її утримувати, і, це для нього дуже накладно. Він провів незалежне оцінювання, згідно звіту вартість квартири становить 146760,00 грн, він хоче сплатити пропорційно вартість частки відповідачки в даному майні. Отже, він сплатить відповідачці 1/2 вартість квартири, а саме 73380,00 грн. Також, заборгованість з комунальних послуг вже перевищила вартість частки відповідачки за квартиру. За теплопостачання заборгованість складає 55 641,61 грн, за управління багатоквартирним будинком 9081,85грн., за воду 1745,94 грн, за вивіз твердих побутових відходів 768,50 грн. Загальна сума 67237,9 грн. За електроенергію і газ він сплачує сам, бо у разі несплати комунальні служби відключаюсь всіх мешканців під`їзду, і тоді сусіди примушують його сплатити заборгованість. сума заборгованості є для нього значною, йому постійно телефонують представники комунальних служб, а також надсилають листи (досудові вимоги) про необхідність сплатити заборгованість. Відповідачка не користується квартирою вже 4 роки. Виділити частку в належному йому майні (квартирі) в натурі є неможливим, тому він вимушений звернутися в суд.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у відкрите судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.25).

Відповідачка у відкрите судове засідання повторно не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась шляхом направлення на адресу її реєстрації рекомендованих листів з повідомленням (а.с.57, 64), крім того, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України, повідомлялась через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.56, 63), про причини неявки в судове засідання не повідомила, будь-яких письмових заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило. Відзив на позовну заяву або заяв з запереченнями проти позову відповідачкою до суду не подано. Суд вважає причини неявки відповідачки в суд неповажними.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

У відповідності до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст.280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення про задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 22 березня 2002 року (а.с.6), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрували право спільної власності 07 липня 2004 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.5).

Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є інвалідом армії ІІ групи (а.с.7).

Згідно копії технічного паспорта, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є співввласниками по 1/2 частки кв АДРЕСА_2 кожний; квартира має житлову площу 66,3 кв.м., має загальну площу 107,6 кв.м.,та складається з 5 кімнат (а.с.8-10).

Відповідно до копії особового рахунку, ОСОБА_2 є квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 (а.с.11).

Згідно копій квитанцій, ОСОБА_1 особисто сплачує за надання житлово-комунальних послуг на користь ПАТ "Дніпропетровськгаззбут" (а.с.15).

Згідно досудових вимог КП КМР "Тепломережі" (а.с.16) та КВП КМР "Міськводоканал" (а.с.19), рахунку за послугу з управління багатоквартирним будинком КП КМР "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" (а.с.17) по особовому рахунку квартири АДРЕСА_2 існує значна заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг.

Згідно попередження (а.с.18), на адресу АДРЕСА_2 , за зазначеною адресою станом на 01 листопада 2016 року утворилась заборгованість за житлово - комунальні послуги в сумі 2780 грн. 35 коп.

Згідно наданої позивачем суду копії судового наказу (а.с.20), з ОСОБА_2 було стягнуто судом заборгованість у розмірі 12743 грн. 40 коп. за послуги теплопостачання квартири АДРЕСА_2 Дніпродзержинську

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості житлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 без ПДВ складає 146760 грн. (а.с.29-52).

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

У відповідності зі ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно до ст.79 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Згідно ст.ст.13,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

У ст.328 ЦК України зазначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до норм ч.2 ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.4 ст.319 ЦК України, власність зобов`язує.

Згідно ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ч.2 ст.346 ЦК України, право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Виходячи з викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, з увагою на факт неподільності спільного майна позивача та відповідачки, тривалого неутримання відповідачкою спірної квартири як майна, що їй належить, що призвело до існування значної заборгованості з комунальних платежів, з увагою на факт неможливості спільного володіння і користування квартирою позивачем та відповідачкою, оскільки остання спірною квартирою тривалий час не користується, неможливість виділення частки квартири в багатоквартирному будинку відповідачці в натурі, з увагою на дійсну вартість квартири, встановлену судом згідно звіту про незалежну оцінку ринкової вартості станом на березень 2019 року, та спроможність позивача сплатити відповідачці вартість її 1/2 частки квартири, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності підлягає задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа з інвалідністю II групи, то в силу ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки необхідно стягнути на користь держави 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.316, 319, 322, 328, 346, 355, 356 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12, 13, 80, 81, 133, 141, 206, 258, 259, 263- 265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість її частки квартири (1/2 частки) в сумі 73380 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят) гривень.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

Відповідно до ч.2 ст. 115 Сімейного кодексу України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення через Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

(Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_4 . Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ).

Суддя А.Б. Ковальова