Рішення № 81787064, 16.05.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 травня 2019 р. Справа № 120/695/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської об`єднаної територіальної громади Немирівської міської ради, Немирівської міської ради Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Немирівської об`єднаної територіальної громади Немирівської міської ради (далі – Немирівська ОТГ Немирівської міськради, відповідач) про:

- визнання протиправними дій, бездіяльності передати у власність земельну ділянку;

- зобов`язання розглянути заяви про передачу у власність земельної ділянки, прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації, затвердження технічної документації та передачі у власність земельної ділянки в розмірі 1,09 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він 28.02.2018 р. звернувся до Немирівської об`єднаної територіальної громади Немирівської міської ради із заявою про видачу рішення з дозволом на виготовлення технічної документації на земельну ділянку розміром 1,09 га, затвердження технічної документації та передачу у власність земльної ділянки. 22.01.2019 р. отримав відповідь, у якій зазначено, що заява на розгляд сесії ради не передана і будь-якого рішення не прийнято.

2.01.2019 р. позивач повторно звернувся до Немирівської міської ради із заявою про передачу у власність земельної ділянки. Однак до цього часу заява не розглянута.

На думку позивача, така бездіяльність щодо ненадання рішення є незаконною, оскільки нормами ЗК України встановлено, що за наслідком розгляду клопотання про надання дозволу такий має бути або наданий або відмовлено в його наданні.

Ухвалою суду від 22.03.2019 р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.04.2019 р. в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Немирівською міською подано відзив на позов (вх.№19325 від 08.04.2019 р.), в якому просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що заява розглянута та відповідь на неї направлено позивачу. Окремо вказано, що частина землі перебуває в межах 100 метрової прибережної захисної смуги річки Південний Буг, яка не може бути надана у власність. Також, зазначено, що за відсутності дозволу, та відмови у наданні такого, позивач може оформити відповідну технічну документацію.

За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

11.04.2019 р. ухвалою суду залучено в якості другого відповідача Немирівську міську раду Вінницької області і відкладено розгляд справи на 16.05.19 р.

26.04.2019 р. від позивача надійшов відгук на відзив, в якому вказав, що виключно на пленарних засіданнях сесії вирішуються земельні питання.

03.05.2019 р. надійшов відзив від відповідача 2 зміст якого аналогічний змісту відзиву Немирівської міської ради.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

28.02.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Немирівської об`єднаної територіальної громади Немирівської міської ради із заявою, в якій, керуючись ст.118 ЗК України, просив видати рішення про дозвіл на виготовлення технічної документації в розмірі 1,09 га землі по АДРЕСА_1 Забужна,5, Стрільченці, Немирівського району, рішення про затвердження технічної документацію та рішення про передачу у власність земельну ділянку в розмірі 1,09 га.

За наслідком розгляду вказаного звернення, 21.03.2018 р. виконавчим комітетом Немирівської міської ради надано відповідь № 02-17-810, якою позивачу повідомлено, що його заява розглянута 28.02.2018 р. Немирівською міською радою та вказано, що міська рада утримується у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою в розмірі 1,09 га. Обґрунтовуючи свою позицію суб`єкт владних повноважень вказує на те, що ОСОБА_1 не оформив спадщину на будинок, який розташований на земельній ділянці, а також повідомляє, що частина земельної ділянки розташована в межах 100 метрової прибережної смуги річки Південний Буг, яка не може бути надана у власність.

02.01.2019 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою щодо надання рішення стосовно приватизації земельної ділянки в розмірі 1,09 га для різних цілей, згідно поданої ним 28.02.18 р. заяви.

За наслідком розгляду даної заяви, надано відповідь за вих.№02-18-В-14 датована 08.02.2019 р. в якій вказано, що по суті поданої 28.02.18 р. заяви надана відповідь за вих. № 02-17-810 від 21.03.2018 р. Додатково повідомлено, що відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись з діями, бездіяльністю відповідача , яка полягає у неприйнятті ряду рішень за заявою від 28.02.2018 р., позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо передачі у власність, суд керується та виходить з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Крім того, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно пункту 1 частини першої статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування”, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

На засіданнях рада може приймати нормативні та інші акти, серед іншого, у формі рішень.

Із аналізу наведених норм видно, що за наслідком розгляду саме на пленарних засіданнях суб`єктом владних повноважень питань щодо земельних відносин, приймається одне із двох рішень: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою або мотивована відмова у його наданні.

Проте, як зазначалось вище, за наслідком розгляду заяви позивача щодо прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації, Немирівською міською радою надано лише лист, у якому взагалі не зазначено про прийняте на сесії рішення щодо відмови або щодо надання у власність землі. Вказано, що рада утримується від надання дозволу.

Оцінюючи відповідь відповідача, суд керується нормами частини другої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій “прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України” - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій “прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії” - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем, всупереч вимог статей 118, 122 ЗК України, не прийнято по суті рішень за наслідком розгляду поданих позивачем заяв, а тому, така бездіяльність є протиправною.

Разом з тим, оцінюючи вимогу в частині визнання протиправними дій, то тут суд вказує на таке.

Згідно загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Як встановлено, відповідач не прийняв рішення про надання дозволу чи відмову у наданні, тобто не вчинив дії(має місце бездіяльність).

Відтак, в частині визнання протиправними дій, позов задоволенню не підлягає, оскільки дій щодо прийняття рішення по суті поданих заяв,- відповідачем не вчинялось.

Стосовно вимоги про зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації, суд вказує на таке.

Як вже неодноразово зазначалось вище, відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак , такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою/технічної документації щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А отже, в досліджуваній частині позов не підлягає задоволенню.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 , необхідно зазначити, що згідно частини четвертої 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, відповідачем не прийнято відповідного рішення по суті поданих позивачем заяв від 28.02.2018 р. та від 2.01.2018 р.

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов`язати суб`єкта владних повноважень, розглянути повторно заяви ОСОБА_1 від 28.02.2018 р. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо вимог про зобов`язання прийняття рішення про затвердження технічної документації та передачу у власність земельної ділянки в розмірі 1,09 га, то такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Право на захист — це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Отже, вимоги про зобов`язання прийняти рішення про затвердження технічної документації та передачу у власність земельної ділянки в розмірі 1,09 га, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки затвердженню технічної документації передує її виготовлення, що не має місце на день розгляду справи. Передача ж у власність земельної ділянки можлива за проходження відповідної законодавчо встановленої процедури та отримання відповідних рішень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, ухвалою суду від 22.03.2019 р. позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає відшкодуванню..

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Немирівської міської ради Вінницької області щодо неприйняття по суті рішень за заявами ОСОБА_1 від 28.02.2018 р. та від 2.01.2019 р.

Зобов`язати Немирівську міську раду Вінницької області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 28.02.2018 р. та від 2.01.2019 р. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 ).

Відповідач 1: Немирівська об`єднана територіальна громада Немирівської міської ради (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область).

Відповідач 2: Немирівська міська рада Вінницької області (вул. Соборна, 26, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ - 03772619).

Повний текст рішення сформовано : 17.05.19

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна