Рішення № 81785010, 17.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019Справа №910/1902/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/1902/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ»

(87502, м.Маріуполь, вул.Волгоградська, 24, код ЄДРПОУ 37233779)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона»

(03045, м.Київ, вул.Новопирогівська, 66, код ЄДРПОУ 37723728)

про стягнення 304 288,00 грн,-

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» 15 лютого 2019 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» про стягнення 304 288,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» умов Договору поставки №7 від 22.02.2016, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 304 288,00 грн, що складається з суми основного боргу в розмірі 178 728,00 та пені у розмірі 125 530,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 вказану позовну залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у сім днів з дня вручення цієї ухвали.

05.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1902/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив.

09.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення оригіналів та нотаріально засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

11.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем надано відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» (Продавець, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» (Покупець) було укладено Договір поставки №7 (далі - Договір).

П.1.1 вказаного Договору передбачено, що постачальник зобов`язується в узгоджений сторонами строк поставити і передати товар покупцю для проведення досліджень зварювання устаткування Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інститута електрозварювання ім. Є.О. Патона», а покупець зобов`язується його прийняти і оплатити відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару, його ціна, кількість, порядок оплати і умови поставки товару визначені в Специфікації (Додаток №1), яка є його невід`ємною частиною.

П.2.2. Договору передбачено, що ціна договору складається із суми вартості одиниць товару, вказаних в затвердженій сторонами специфікації (Додаток №1).

Згідно із п.2.3 Договору Покупець перераховує аванс в розмірі 50% від загальної ціни товару протягом 30 банківських днів з моменту затвердження специфікації та підписання даного договору поставки, а залишок в розмірі 50% від загальної ціни товару Покупець сплачує протягом 10 банківських днів після підписання акту прийому-передачі (п.2.4 Договору).

Також п.4 Договору передбачена відповідальність Покупця за порушення умов даного договору у вигляді сплати пені в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно із п.8.1. Договору даний договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами всіх умов даного договору.

Відповідно до специфікації (додаток №1 до Договору) сторонами було погоджено постачання товару на загальну вартість 178 728,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України).

У статті 655 Цивільного кодексу України вказано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов`язання щодо поставки товару, а відповідачем - прийнято поставлений позивачем товар на суму 178 728,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 12 березня 2016 року №6, яка підписана представниками сторін та скріплені їх печатками.

Крім того, на виконання умов Договору, 12.03.2016 була оформлена товарно-транспортна накладна №012 М та податкова накладна №1.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім.Е.О.Патона» 12.03.2019 було прийнято товар на суму 178 828,00 грн без претензій та зауважень щодо якості та кількості поставленого товару.

Разом з тим, позивачем зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» так і не було здійснено оплати вказаного товару.

В заперечення позовних вимог, відповідачем зазначено, що:

- розрахунки засвідчують, що авансовий платіж мав бути сплачений до 04.04.2016;

- видаткова накладна №6 за якою був поставлений Товар датована 12.03.2016 відповідно до п.2.4. Договору оплата мала бути здійснена до 28.03.2016;

- строк остаточної оплати за Товар спливав раніше ніж строк оплати авансу. Виходячи з цього, Сторони домовились про оплату Товару в один етап за правилами п.2.4 Договору, саме тому, рахунок на оплату №3 від 10.03.2016 був виставлений на всю суму Договору - 178 728,00 гривень;

- Пунктом 2.4 Договору встановлений порядок розрахунків, а саме Покупець оплачує Товар протягом 10 банківських днів після підписання акта приймання-передачі;

- Під час поставки Товару акт приймання-передачі не був підписаний Сторонами;

- При передачі Товару постачальник не передав покупцю сертифікат якості на Товар, тобто не дотримався умов Договору, через що не було підписано акт приймання-передачі;

- Акт приймання-передачі сторонами Договору не підписаний і на даний час, відповідно до п.2.4. строк оплати для відповідача, як Покупця, не настав.

Судом встановлено, що позивачем було виконано зобов`язання щодо поставки товару, а відповідачем - прийнято поставлений позивачем товар на суму 178 728,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №6 від 12 березня 2016 року, яка підписана представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Первинні документи повинні мати всі обов`язкові реквізити. Щодо включення до договору вимоги щодо підписання акту приймання-передачі товару, то це право, а не обов`язок.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі №904/6090/16).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що сторонами 12.03.2016 було підписано видаткову накладну, з урахуванням ст.692 Цивільного кодексу України, у відповідача як покупця виникло зобов`язання з оплати вартості товару після прийняття останнього від позивача.

Крім того, одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір і передавши продукцію відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відмова від оплати продукції відповідачем з посиланням на пункт 2.3 та 2.4 Договору після того, як з дати отримання продукції минуло більше двох років, свідчить про намагання відповідача уникнути обов`язку оплати за Договором.

Непідписання сторонами Договору акта приймання-передачі продукції не звільняє покупця від обов`язку оплатити поставленої йому продукції.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.2018 у справі №914/1489/17: «оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення спірних поставок, відповідачем не заперечувався сам факт поставки та отримання товару, поставка товару відображена в податковій звітності відповідача. Таким чином, непідписання сторонами актів приймання-передачі товару не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати поставленого товару».

Вказана правова позиція підтверджується також Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18: «оскільки видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15). Суд першої інстанції дійшов висновку, що ненадання акту приймання-передачі не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розуміння статті 613 Цивільного кодексу України; тому наявність або відсутність акту приймання-передачі за наявності інших первинних документів не звільняє відповідача від обов`язку сплатити решту вартості товару в розмірі 135 499,55 грн».

Враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оплати прийнятого відповідачем товару на суму 178 728,00 грн, строк оплати для відповідача є таким, що настав, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» заборгованості у вигляді неоплаченого товару у розмірі 178 728,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, крім основної суми заборгованості позивач просить також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» пеню у розмірі 125 560,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (ст.612 Цивільного кодексу України), а отже виникають підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

П.4 Договору передбачена відповідальність Покупця за порушення умов даного договору у вигляді сплати пені в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

В позовній заяві заявлена вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» про стягнення з відповідача пені у розмірі 125 560,00 грн, нарахованої за період з 28.03.2016 до 16.07.2018.

Одночасно, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності щодо нарахування пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.1 ст.260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч.1 ст.254 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013, у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків.

Як зазначено Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» у позовній заяві, згідно п.4 Договору підлягає сплаті Покупцем пеня за порушення умов даного договору в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка підлягає сплаті з 28.03.16 та станом на 16.07.2018, яка складає 125 560,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 15.02.2019, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду.

Згідно із ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, сплив, а судом не встановлено обставин, передбачених ст.268 Цивільного кодексу України або іншими законами та відсутні поважні причини його пропуску, то у задоволенні позову в частині стягнення пені суд вирішив відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» про стягнення 304 288,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії Рейлтрасхолдінг», до матеріалів справи долучив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, поданого позивачем, судовими витратами, понесеними позивачем, є сума сплаченого судового збору в розмірі 4 564,32 грн, крім того, позивач очікує понести додаткові судові витрати, у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 800,00 грн та витрати на проїзд адвоката до Господарського суду м.Києва та проживання у м.Києві у розмірі 25 200,00 грн.

Однак, позивачем належними та допустимим доказами не доведено обсягу виконаних послуг адвокатом, не надано доказів на підтвердження оплати таких послуг, а також не доведено понесення позивачем витрат на проїзд адвоката до Господарського суду м.Києва та проживання у м.Києві, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення на відповідача обов`язку сплати витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 28 800,00 грн та витрат на проїзд адвоката до Господарського суду м.Києва та проживання у м.Києві у розмірі 25 200,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» (03045, м.Київ, вул.Новопирогівська, 66, код ЄДРПОУ 37723728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» (87502, м.Маріуполь, вул.Волгоградська, 24, код ЄДРПОУ 37233779) суму основної заборгованості у розмірі 178 728 (сто сімдесят вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» (03045, м.Київ, вул.Новопирогівська, 66, код ЄДРПОУ 37723728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-інженерний центр керуючої компанії «РЕЙЛТРАНСХОЛДІНГ» (87502, м.Маріуполь, вул.Волгоградська, 24, код ЄДРПОУ 37233779) судовий збір у розмірі 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 92 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська