Рішення № 81785009, 13.05.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/649/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Топольницькій Б.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" про стягнення 54517,53грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" 54517,53грн.

В обґрунтування позовної заяви Державне підприємство "Київський бронетанковий завод" посилається на неналежне виконання Публічним акціонерним товариством "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" умов укладеного між сторонами договору поставки №КБТЗ/ІНШ/17/105 від 20.09.2017р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.03.2019р. було відкрито провадження у справі №916/649/19, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.04.2019р. о 11:40.

03.04.2019р. за вх.суду№6461/19 від 03.04.2019р. позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2019р. було відкладене судове засідання на 25.04.2019р. о 11:40.

25.04.2019р. за вх.суду№8272/19 відповідач надав до суду докази сплати основного боргу у сумі 37610,35грн. та просив справу розглядати без його участі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2019р. було відкладене судове засідання на 13.05.2019р. о 11:00.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

В судовому засіданні від 13.05.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/649/19.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

20.09.2017р. між Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" (позивач, Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки №КБТЗ/ІНШ/17/105 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору (Специфікація № 1), а Покупець зобов`язується прийняти його та оплатити згідно даного договору (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору ціна товару зазначається в Додатку № 1 до даного договору( Специфікація № 1). Сума даного договору становить 37610,35грн.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.3. договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця за банківськими реквізитами Постачальника. Умови оплати можуть бути змінені за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п.8.2. договору у разі прострочення термінів оплати партії товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення поставки від загальної суми партії товару.

Згідно п.12.1. договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2017р., в частині поставок продукції, а в частині оплати до повного виконання.

07.12.2017р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони встановили, що оплата товару здійснюється Покупцем впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару та підписання акту приймання - передачі товару та встановлено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору поставки.

Як вказує позивач в позовній заяві, на підставі видаткової накладної №2182 від 14.12.2017р. відповідачу був поставлений товар на суму 37610,35грн. Вказаний товар отриманий представником відповідача за довіреністю №150 від 13.12.2017р.

Відповідач за отриманий товар згідно умов додаткової угоди №1 не розрахувався у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№1837/81 від 31.07.2018р. про сплату заборгованості та штрафних санкцій на суму 46080,90грн.

За неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу 8838,43грн. пені, 43824,34грн. індексу інфляції та 1854,76грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 37610,35грн. основного боргу, 8838,43грн. пені, 6213,99грн. індексу інфляції та 1854,76грн. 3% річних.

Під час розгляду справи відповідач звернувся до суду з заявою про відсутність у відповідача заборгованості станом на день подання позову до суду та надав до суду копію платіжного доручення №1145 від 07.03.2019р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 20.09.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №КБТЗ/ІНШ/17/105 відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача товар, зазначений у Додатку № 1 Договору (Специфікація № 1), а позивач зобов`язався прийняти його та оплатити згідно умов даного договору (п.1.1. договору).

На виконання умов договору, на підставі видаткової накладної №2182 від 14.12.2017р. відповідачу був поставлений товар на суму 37610,35грн., вказаний товар отриманий представником відповідача за довіреністю №150 від 13.12.2017р.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що згідно умов укладеної між сторонами додаткової угоди №1 від 07.12.2017р. якою сторони встановили, що оплата товару здійснюється Покупцем впродовж 30 банківських днів з дати поставки товару та підписання акту приймання - передачі товару та встановлено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору поставки.

Тобто згідно умов додаткової угоди №1 останнім днем оплати за поставлений за видаткової накладної №2182 від 14.12.2017р. є 29.01.2018р.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, відповідач за отриманий товар своєчасно не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з претензією вих.№1837/81 від 31.07.2018р. про сплату заборгованості та нарахованих штрафних санкцій.

Судом встановлено, що відповідач здійснив оплату товару 07.03.2019р., що підтверджується наданою копією платіжного доручення №1145 від 07.03.2019р.

Ухвалою суду від 25.04.2019р. позивачу було запропоновано надати пояснення стосовно зарахування грошових коштів сплачених відповідачем згідно платіжного доручення №1145 від 07.03.2019р. на суму 37610,35грн. на рахунок позивача.

Однак, станом на день розгляду справи позивачем не надано пояснень щодо зарахування вказаних сум.

Згідно п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що позивачем сплачена сума основного боргу, що підтверджується наданою копією платіжного доручення №1145 від 07.03.2019р. та відсутність заперечень позивача з приводу зарахування вказаної суми, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №916/649/19 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 37610,35грн. у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8838,43грн. пені за період з 29.01.2018р. по 21.09.2018р. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі прострочення термінів оплати партії товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення поставки від загальної суми партії товару.

Однак суд зазначає, що розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені .

Згідно ст.4 Закону України Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 8838,43грн. за період з 29.01.2018р. по 21.09.2018р. та здійснивши власний розрахунок з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 8257,79грн.

Щодо стягнення з відповідача 6213,99грн. індексу інфляції, 1854,76грн. 3% річних за період з 05.11.2018р. по 26.02.2019р. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1854,76грн. за період з 30.01.2018р. по 21.09.2018р. та здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 726,45грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції у сумі 6213,99грн. за період з 30.01.2018р. по 21.09.2018р. та здійснивши власний розрахунок, суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 1521,80грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" заборгованості підлягають частковому задоволенню у сумі 10506,04грн. у тому числі 8257,79грн. пені, 726,45грн. 3% річних, 1521,80грн. індексу інфляції, в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі37610,35грн. судом закрито провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, в частині стягнення з відповідача 580,64грн. пені, 1128,31грн. 3% річних, 4692,19грн. індексу інфляції судом відмовлено.

Судовий збір у сумі 370,19грн. підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, судовий збір у сумі 1550,81грн. покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" про стягнення 54517,53грн. - задовольнити частково.

2. Провадження у справі №916/649/19 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" 37610,35грн. заборгованості за договором №КБТЗ/ІНШ/17/105 від 20.09.2017р. - закрити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ЄДРПОУ 05748890) на користь Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) 8257,79грн. пені, 726,45грн. 3% річних, 1521,80грн. індексу інфляції, 370,19грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В частині позовних вимог Державного підприємства "Київський бронетанковий завод" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів" про стягнення 580,64грн. пені, 1128,31грн. 3% річних, 4692,19грн. індексу інфляції - відмовити.

4. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1550,81грн. покласти на позивача - Державного підприємства "Київський бронетанковий завод".

Повне рішення складено 17 травня 2019р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова