Рішення № 81784618, 17.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2019Справа №910/2681/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/2681/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

(51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

(03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 109 116,82 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» 4 березня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 109 116,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» не було здійснено заходів для збереження вантажу під час його перевезення, у зв`язку з чим, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму збитків, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 109 116,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 відкрито провадження у справі №910/2681/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

27.03.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнім зазначено, що додані до позовної заяви накладні не містять переустпного підпису вантажоодержувача, а тому право позивача на пред`явлення позову не підтверджено належними доказами, крім того, у відзиві зазначено, що позивач застосовує норму природної втрати 1%, замість 2 %, що призводить до збільшення ваги та суми позовних вимог.

06.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

Суд, розглянувши відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» на позовну заяву, встановив, що вказаний відзив підписаний представником Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Р.В.Чаруковським, який діє на підставі довіреності від 05.11.2018, виданої Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі виконуючого обов`язки першого заступника директора регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - ОСОБА_1 та/або головного інженера - першого заступника директора Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - ОСОБА_2

Відповідно до ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Таким чином, документи від імені юридичної особи підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах.

В свою чергу суд звертає увагу, що до вказаного відзиву не було додано жодних документів (статут, наказ, протокол, положення тощо), якими надано повноваження ОСОБА_1 діяти від імені відповідача в якості виконуючого обов`язки першого заступника директора регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та ОСОБА_2 діяти від імені відповідача в якості головного інженера - першого заступника директора Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та уповноважувати інших осіб підписувати заяви, в тому числі відзив, від імені відповідача.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч.7 ст.165 Господарського процесуального кодексу України до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Згідно з ч.1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Таким чином, подання до суду відзиву є вчиненням процесуальної дії, спрямованої на представництво юридичної особи, в даному випадку відповідача.

Частиною 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, суд вбачає за необхідне залишити без розгляду відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» на позовну заяву.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З метою переробки (збагачення) рядового вугілля (кам`яне марки ДГР (0-200), Г (Г1)Р (0-200) Г (Г2)Р (0-200) для отримання концентрату Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» було укладено:

- з Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» договір №606-ПУ-ПТП від 27.12.2017 (надалі - договір переробки-1), п.1.1.1 якого передбачено, що Замовник (ПрАТ «ДТЕК ПABЛОГРАДВУГІЛЛЯ») зобов`язується передати (поставити) Виконавцю (ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ») вугілля на умовах «СРТ, залізнична станція «Добропілля» Донецької залізниці (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000 року);

- з Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК «ЗБАГАЧУВАЧ» договір №010715/1п/р/161-ПУ- ПТП від 01.07.2015 (надалі - договір переробки-2), п.1.1.1 якого передбачено, що Замовник (ПрАТ «ДТЕК ПАВ ЛОГРАДВУ ГІЛЛЯ») зобов`язується передати (поставити) Виконавцю (ТОВ «ПК «ЗБАГАЧУВАЧ») вугілля на умовах «DDP, залізнична станція «Новогродівка» та/або «DDP, залізнична станція «Кривий Торець» (вантажоотримувач ТОВ «ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ») (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року).

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» було відправлено рядове вугілля для його збагачення на адресу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» за накладними №№ 47711106, 47952734 та 47952395.

Під час перевезення по залізниці на станції Добропілля Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та було виявлено нестачу кам`яного вугілля, про що були складені комерційні акти №493102/1 від 05.01.2019, №493102/8 від 14.01.2019 та №493102/7 від 14.01.2019.

Також Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» було відправлено рядове вугілля для його збагачення на адресу Товариству з обмеженою відповідальністю «ПК «ЗБАГАЧУВАЧ» (вантажоотримувачу ТОВ «ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ») за накладними №№45855327, 45568828, 47091335, 46603684, 51529568, 46610184, 47093083, 47093075, 47197355, 47213293, 47320486, 46602678, 46603445, 47091376, 46607297, 46607362, 47577382, 47603170, 47603899.

Під час перевезення по залізниці на станціях Кривий Торець та Слов`янськ Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля, про що було складено комерційні акти №491003/53 від 09.11.2018,

№491003/50від02.10.2018,№491003/51від02.10.2018,№491003/49від02.10.2018,№491003/29від06.09.2018,№491003/32від06.09.2018,№491003/45від17.09.2018,№491003/35від06.09.2018,№491003/30від06.09.2018,№491003/31від06.09.2018,№491003/48від23.09.2018,№491003/47від21.09.2018,№491003/46від20.09.2018,№491003/44від17.09.2018,№491003/43від17.09.2018,№491003/33від06.09.2018,№491003/34від06.09.2018,№492006/63від31.08.2018,№491003/40від17.09.2018,№491003/41 від 17.09.2018, №491003/42 від 17.09.2018, №491003/52 від 21.10.2018.

Враховуючи викладене, Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» в позовній заяві зазначено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник, належним чином не виконало зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим останнє зобов`язане відшкодувати позивачу збитки у розмірі 109 116,82 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 визначено обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувачі - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» та ТОВ «ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ передали право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничними накладними, вантажовідправнику - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувачів на відповідних залізничних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений доданими до матеріалів справи накладними та комерційними актами.

За даними накладних:

-№47711106 загальна маса нетто у вагоні №60239365 складає 69 700 кг;

- №47952734 загальна маса нетто у вагоні №56313968 складає 68 600 кг;

- №47952395 загальна маса нетто у вагоні №67354423 складає 68 400 кг

- №45855327 загальна маса нетто у вагоні №60913084 складає 69 650 кг;

- №47603899 загальна маса нетто у вагоні №53183443 складає 68 800 кг;

- №47603170 загальна маса нетто у вагоні №52171261 складає 68 300 кг;

- №47577382 загальна маса нетто у вагоні №56955685 складає 68 400 кг;

- №46607362 загальна маса нетто у вагоні №62007919 складає 69 550 кг;

- №46607297 загальна маса нетто у вагоні №67189373 складає 68 550 кг;

- №47091376 загальна маса нетто у вагоні №61495636 складає 69 350 кг;

- №46603445 загальна маса нетто у вагоні №55119390 складає 69 350 кг;

- №46602678 загальна маса нетто у вагоні №52170883 складає 68 350 кг;

- №46602678 загальна маса нетто у вагоні №56917719 складає 68 450 кг;

- №47320486 загальна маса нетто у вагоні №56937436 складає 69 950 кг;

- №47213293 загальна маса нетто у вагоні №52581816 складає 69 600 кг;

- №47197355 загальна маса нетто у вагоні №56847924 складає 69 500 кг;

- №47093075 загальна маса нетто у вагоні №62049044 складає 69 800 кг;

- №47093083 загальна маса нетто у вагоні №59414821 складає 69 600 кг;

- № 46610184 загальна маса нетто у вагоні №62975545 складає 69 600 кг;

- №46610184 загальна маса нетто у вагоні №62975610 складає 69 500 кг;

- №46603684 загальна маса нетто у вагоні №53125571 складає 68 750 кг;

- №47091335 загальна маса нетто у вагоні №67388447 складає 68 500 кг;

- №47091335 загальна маса нетто у вагоні №65729675 складає 68 800 кг;

- №47091335 загальна маса нетто у вагоні №60497781 складає 70 000 кг;

- №45268828 загальна маса нетто у вагоні №56185739 складає 68 350 кг.

За даними комерційних актів:

- № 493102/1 від 05.01.2019 недостача у вагоні № 60239365 складає 7 650 кг;

- № 493102/8 від 14.01.2019недостача у вагоні № 56313968 складає 25 200 кг;

- № 493102/7 від 14.01.2019 недостача у вагоні № 67354423 складає 7700 кг;

- №491003/53 від 09.11.2018 недостача у вагоні № 60913084 складає 1300 кг;

- №491003/50 від 02.10.2018 недостача у вагоні № 53183443 складає 1900 кг;

- №491003/51 від 02.10.2018 недостача у вагоні № 52171261 складає 2000 кг;

- №491003/49 від 02.10.2018 недостача у вагоні № 56955685 складає 1800 кг;

- №491003/29 від 06.09.2018 недостача у вагоні № 62007919 складає 1450 кг;

- №491003/32 від 06.09.2018 недостача у вагоні № 67189373 складає 1300 кг;

- №491003/45 від 17.09.2018 недостача у вагоні № 61495636 складає 2500 кг;

- №491003/35 від 06.09.2018 недостача у вагоні №55119390 складає 1500 кг;

- №491003/30 від 06.09.2018 недостача у вагоні №52170883 складає 1950 кг;

- №491003/31 від 06.09.2018 недостача у вагоні №56917719 складає 950 кг;

- №491003/48 від 23.09.2018 недостача у вагоні №56937436 складає 1400 кг;

- №491003/47 від 21.09.2018 недостача у вагоні №52581816 складає 1200 кг;

- №491003/46 від 20.09.2018 недостача у вагоні №56847924 складає 1800 кг;

- №491003/44 від 17.09.2018 недостача у вагоні №62049044 складає 2300 кг;

- №491003/43 від 17.09.2018 недостача у вагоні №59414821 складає 1700 кг;

- №491003/33 від 06.09.2018 недостача у вагоні №62975545 складає 2050 кг;

- №491003/34 від 06.09.2018 недостача у вагоні №62975610 складає1500 кг;

- №492006/63 від 31.08.2018 недостача у вагоні №53125571 складає1150 кг;

- №491003/40 від 17.09.2018 недостача у вагоні №67388447 складає 2200 кг;

- №491003/41 від 17.09.2018 недостача у вагоні №65729675 складає 2400 кг;

- №491003/42 від 17.09.2018 недостача у вагоні №60497781 складає 1900 кг;

- №491003/52 від 21.10.2018 недостача у вагоні №56185739 складає 1100 кг.

При цьому, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів з мінеральним паливом - вугіллям кам`яним, становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше 16,0 % (п. 4.3).

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам`яне, а за даними накладних у вугіллі марки Г(Г1)Р (0-200) показник вологи не перевищує гранично допустиму норму, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу при розрахунку збитків.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (1 %) та кількості фактичної недостачі, у зв`язку з чим сума втраченого вантажу у вказаних вагонах становить 109 116,82 грн.

При цьому, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не довело, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля».

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) суму збитків у розмірі 109 116 (сто дев`ять тисяч сто шістнадцять) грн 82 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд .

СуддяО.Є.Блажівська