Рішення № 81784542, 17.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.05.2019Справа № 910/1750/19Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Плаксійчук Ганни Олександрівни, м. Київ

до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ

про стягнення 62 890 грн.,

Без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Плаксійчук Ганна Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 62 890 грн. заборгованості за послуги з організації гарячого харчування.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором № 1503-3П від 19.03.2018 в частині повної та своєчасної оплати наданих йому послуг.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049505241 на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04211, м. Київ, вул. Йорданська, 11-А.

Повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103049505241, яке повернулося на адресу суду та наявне в матеріалах справи, підтверджується, що відповідач 21.02.2019 отримав вищезазначену ухвалу Господарського суду міста Києва, проте, станом на поточну дату від сторони не надійшло обґрунтованого письмового відзиву або будь-яких інших заяв та клопотань по справі.

У даному випадку судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання та перебуванням судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 17.05.2019.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

19.03.2018 між Фізичною особою-підприємцем Плаксійчук Ганною Олександрівною (позивач, учасник) та Управлінням освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (замовник, відповідач) було укладено договір №1503-3П (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого передбачено, що учасник зобов`язується у 2018 році надати замовнику послуги, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити послуги на умовах, визначені цим договором.

Найменування послуги: послуги з гарячого харчування в НВК № 143. Освіти (ДК 021:2015:55520000-1 - кейтерингові послуги) (далі - послуги). Найменування (перелік) та вартість послуг, зазначені в розрахунку вартості послуги (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2., п. 1.3, п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.6. договору передбачено, що замовник зобов`язується прийняти і оплатити послуги на умовах, визначених цим договором.

Учасники зобов`язуються надати послуги із дотриманням норм харчування, якість яких відповідає умовам встановленим згідно з тендерною документацією торгів замовника та відповідно чинного законодавства (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 3.1. договору орієнтована ціна цього договору на 2018 рік становить: 930 020 грн. без ПДВ, яка визначається згідно розрахунку вартості послуг (додаток №1).

У додатку №1 до договору №1503-3П від 19.03.2018 контрагентами було погоджено розрахунок вартості послуг за вказаним правочином.

У відповідності до п. 3.2 договору, остаточна ціна договору визначається за підсумком заявок, поданих і оплачених замовником учаснику протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів, згідно акту наданих послуг виконавцем шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок.

У відповідності до п.п. 4.4, 4.5 договору замовник проводить розрахунки з учасником у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через УДКСУ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві. У випадку затримки оплати послуги замовником, як бюджетною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов`язується провести оплату наданих учасником послуг протягом 14-ти банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок.

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31.12.2018, а в частині оплати - до повного виконання зобов`язань. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 15.03.2018.

При цьому, у відповідності до п. 10.2. договору, дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі послуги на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відстоків суми, визначеної у договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

У зв`язку з вищенаведеним сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору від 22.01.2019, умовами якої було продовжено дію основного договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі послуги на початку 2019 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, а в частині розрахунків до 31.12.2019.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та укладеної додаткової угоди позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 62 890 грн., що підтверджується актом про надання послуг від 06.02.2019, який підписано виконавцем та замовником та скріпленими печатками підприємств без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, судом встановлено, що після підписання акту про надання послуг позивач та відповідач склали, підписали та скріпили печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків, згідно із яким загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №1503-3П від 19.03.2018 (з урахуванням додаткової угоди № 2) так само становить 62 890 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із претензією з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги, яка була отримана відповідачем, про що свідчать штамп з вхідним реєстраційним номером 104/8/560 Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Оскільки відповідач в порушення умов договору №1503-3П від 19.03.2018 оплати послуг з організації гарячого харчування на суму 62 890 грн. не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було встановлено судом, згідно із актом про надання послуг від 06.02.2019 позивач надав, а відповідач прийняв послуги з організації гарячого харчування на загальну суму 62 890 грн.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пунктах 4.2, 4.4, 4.5 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються в безготівковій формі за рахунок бюджетних коштів, згідно акту наданих послуг виконавцем шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок. Замовник проводить розрахунки з учасником у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через УДКСУ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві. У випадку затримки оплати послуги замовником, як бюджетною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов`язується провести оплату наданих учасником послуг протягом 14-ти банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок.

Враховуючи факт того, що акт про надання послуг, заборгованість за яким заявлена до стягнення у межах даної справи, підписано сторонами 06.02.2019, суд прийшов до висновку, що строк оплати послуг, наданих за договором №1503-3П від 19.03.2018 на суму 62 890 грн. настав.

Щодо фінансування закупівлі послуг за договором №1503-3П від 19.03.2018 за рахунок бюджетних коштів суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов`язання третьою особою не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання в натурі.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання (постанова від 15.05.2012 у справі №11/446 за позовом ТОВ "Компанія "Тітал" до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи).

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання зі сплати заборгованості за надані позивачем по договору послуги.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач оплату вартості наданих позивачем послуг на суму 62 890 грн. у строки, передбачені договором, не здійснив.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором №1503-3П від 19.03.2018 та додаткової угоди № 2 на загальну суму 62 890 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 62 890 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, 11-А; ідентифікаційний код: 37445442) на користь Фізичної особи-підприємця Плаксійчук Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 62 890 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев`яносто) грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.05.2019.

Суддя І.В. Приходько